- •1.Предмет, об’єкт, мета і завдання курсу «Регіональна економіка».
- •2. Регіональна економічна політика та основні механізми її реалізації
- •3.Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
- •4. Демографічна ситуація в Україні як важлива передумова розміщення продуктивних сил України і її регіонів.
- •5. Трудові ресурси та напрями їх раціонального використання.
- •6. Природно-ресурсний потенціал: його структура і особливості розміщення.
- •7.Мінеральні ресурси України і проблеми їх раціонального використання
- •8. Наукова категорія “економічне районування” та визначення її змісту.
- •9. Районоутворюючі чинники та види районування.
- •10. Особливості та фактори формування народного господарства України
- •11. Галузева структура народного господарства
- •12. Міжгалузеві виробничі комплекси
- •13. Структура і роль паливо-енергетичного комплексу України.
- •14. Структура та основні риси паливної промисловості України.
- •15. Структура особливості розміщення та проблеми розвитку електроенергетики України.
- •16. Проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу та шляхи їх вирішення.
- •17. Роль машинобудування в економічному розвитку країни.
- •18. Особливості сировинної та структура лісовиробничого комплексу України.
- •19. Зовнішньоекономічні зв’язки України: їх сутність та основні форми.
- •21. Охарактеризувати стан та проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного макрорайону.
- •22. Охарактеризувати проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Західного економічного макрорайону.
- •23. Охарактеризувати проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Південного макрорайону.
- •24. Охарактеризувати стан та особливості розміщення продуктивних сил Київського економічного району.
- •Економічна складова
- •Соціальна складова
- •[Ред.]Екологічна складова
- •[Ред.]Єдність концепцій
- •37. Основні завдання сталого розвитку
- •38. Основні цілі сталого розвитку
- •40.Сутність, місце і роль пек в господарському комплексі України
- •41. Паливно-енергетичний баланс і його структура
- •42. Вугільна промисловість України
- •43. Нафтова та нафтопереробна промисловість України
- •44. Газова промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку
- •45. Роль енергетики в господ.Комплексі України та особливості її розміщ
- •46. Розміщення та оцінка сировинної бази чорної металургії.
- •47. Місце і значення машинобудування в Україні у розвитку господарства України.
- •49. Економічна оцінка сировинних ресурсів хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів України.
- •48. Значення і місце хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів в економічному розвитку України.
- •51.Будівельний комплекс, його структура та особливості розміщення.
- •56.Соціальний комплекс.
- •52. Значення апк та його структура
- •61. Структура і роль паливо-енергетичного комплексу України.
- •62. Паливно-енергетичний баланс і його структура
- •63. Районоутворюючі чинники та види районування.
- •64. Особливості та фактори формування народного господарства україни
- •65. Галузева структура господарства
- •66. Міжгалузеві виробничі комплекси, роль, види.
- •67. Територіально-виробничі комплекси,
- •68. Структура і проблеми зайнятості, види безробіття.
- •69. Регіональна економічна політика
- •70. Агропромисловий комплекс
5. Трудові ресурси та напрями їх раціонального використання.
В Україні питома вага осіб працездатного віку становить більше ніж 55% всього її населення. Але для цього показника характерні значні територіальні відмінності.
Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Він-а, Вол-а, Жит-а, Терноп-а, Хмел-а та Черніг-а обл., у яких ця вікова група досягає дещо більше ніж 52% загальної чисельності населення; у Чернігівській обл. цей показник становить лише 51%.
Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високо урбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпро-ої, Доне-ої, Хар-ої, Одеської. В цих обл.частка працездатного насел-я перевищує 57%.
Аналіз даних балансів трудових ресурсів за останнє десятиліття показує, що чисельність зайнятого населення в ек. України щорічно зменшується. Якщо в 1985 р. в цілому по народному господарству Укр. було зайнято 25,2 млн. чол., то в 1997 р. — менше ніж 21 млн. чол. Це обумовлено не тільки загальним скороченням нас-ня, а й збільшенням чисельності безробітних та ін. соц.-ек. факторами.
Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, с/г, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням працівників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято майже 6 млн. чол., у с/г — понад 4,5 млн. чол.
Понад 6 млн. чол. нині зайнято в галузях невиробничої сфери України. Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько 1,5 млн. чол. зайнято в закладах охорони здоров'я, фізкультури та соц. забезпечення населення. Серед областей Укр. з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються Донецька, Луг-ка, Дніпро-ка, Запо-ка обл.
Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.
Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200—273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості.
6. Природно-ресурсний потенціал: його структура і особливості розміщення.
Природно-ресурсний потенціал — важливий фактор розміщення ПС, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.
Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна — можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природноресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.
Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпнівідновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.
В основі ек. класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й с/г-го, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.