10. Методологія права (поняття та місце у системі методологічного знання).

Методологія права являє собою науку про методи права, що досліджує питання їх існування,­роз­вит­ку, застосування, взаємозв’язку між ними та іншими явищами.

Методологія права об’єднує в собі дві відносно самостійні дисципліни методологію юридичних наук, яка досліджує методи пізнання права, а також юридичну техніку (методологію практичного застосування права), які складають її спеціальну частину.

11. Методологічні принципи науково-дослідної діяльності в юридичних науках та їх групи.

12-20. Визначення поняття «Категоріально-поняттійний апарат науки».

Категорія (грец. звинувачення). В Стародавній Греції це поняття набуло дещо іншого смислу як певне твердження або висловлювання.

Поняття (наукове поняття) – якісна характеристика певного об’єкту і явища, яке відображає його сутнісні характеристики.

Категорія – спеціальне наукове поняття, яке використовується при побудові певної теорії як системо утворююче.

Категорій – небагато.

Термін – кордон, межа. Це слово або словосполучення, за допомогою якого називаються / позначаються деякі конкретні явища в науці, техніці, мистецтві.

Наукове поняття – якісна характеристика.

Категорії:

• філософські та загальнонаукові;

• спеціально наукові – притаманні окремо визначеній концепції.

Дуже важливо правильно давати визначення поняттям залежно від контексту.Вважається, що наука оперує поняттями. Головна відмінність поняття від слова: поняття є точним і однозначним, має чіткі кордони.

Саме поняття як явище пов’язане зі здійсненням 2-х наукових операцій: абстрагування та ідеалізація. Будь-яке явище має необмежену кількість ознак, через які його можна характеризувати. Адстрагуємося від зайвих ознак, тому об’єкт від конкретного переходить в ідеальне.

Визначення суттєвих і достатніх ознак називається визначенням.

Поняття – форма мислення, за допомогою якого відображаються суттєві, достатні для розрізнення ознаки предметів.

Кожне поняття має об’єм і зміст. Обєм – це сукупність предметів, явищ, які можуть бути охвачені цим поняттям.

Існує залежність: чим ширше описаний зміст явища (поняття), тим менший об’єм цього поняття. Чим вище ступінь абстрагування та ідеалізація поняття тим менше ознак.

Види понять. Всі поняття можуть бути поділені залежно від об’єму на загальні одиничні (охоплює лише 1 предмет), пусті поняття мають пустий об’єм.

Поняття можуть бути між собою:

• збірні;

• роздільні / подільні.

Характеризуються з точки зору властивостей, яка відіграє більшу роль.

Збірні поняття дуже важко використовувати для нормального наукового аналізу.

Співвідносні поняття визначаються за допомогою відносних категорій (добро-зло). Співвідносні поняття можуть визначатися через одне-одне.

Поняття поділяються це на абстрактні та конкретні.

Абстрактні – містять лише найбільш важливі і суттєві ознаки суб’єктів («демократичність»).

Конкрентні відображають явища / предмети самі по собі.

Поняття можуть бути реєструючи та нереєструючі.

Реєструючі можна порахувати; нереєструючі – не можна порахувати.

21.Поняття загальнонаукового методу.

Загальнонаукові методи використовуються всіма науками.

Загальнонауковими є системний, структурно-функціональний, кібернетичний, ймовірнісний принципи і підходи, методи моделювання, формалізації і ін."88.

Тут теж є помітним змішування методологічних принципів з методами. При цьому із складу загальнонаукових методів випадають, як мінімум, загально логічні методи.

(конспект Машкова) Загальнонаукові методи прийнято полідяти на:

• Загально- логічні

• Емпіричні

• Теоретичні

Із загально-логічних методів найбільш значний вплив здійснюють методи індукції і дедукції.

Метод індукції – метод дослідження, в межах якого висновок робиться шляхом узагальнення окремих випадків

-повна, коли висновок зроблено на підставі всіх можливих випадків та обставин, які є важливими для висновку.

-неповна, коли беремо не усі, а лише частину випадків для висновку, дає відносно істинне судження.

Дедукція – шлях від загальних положень, робляться висновки більш конкретного рівня.

Має форми своєї побудови:

-висновок може виноситися апріорно

-а може бути результатом нав’язування нам, певного виховання.

Метод аналізу – полягає в тому, що певний об’єкт розкладається на складові частини і ці частини окремо досліджуються.

Синтез – процес поєднаня знання про частини в певну єдність.

Метод абстрагування – метод дослідження, в ході якого ми, щоб спростити дослідження не беремо до уваги певні елементи, частини, ознаки при дослідженні об’єкта, бо вони не визначають сутність нашого дослідження.

Узагальнення – пов’язане з синтезом і індукцією, метод переходу від 1 рівня знання до іншого, який є більш високим.

Метод моделювання – об’єкт досліджується шляхом створення його копії, і вже процес пізнання здійснються стосовно копії. Проблема: створити точну копію дослідження майже неможливо. А для складних систем – це в принципі неможливо.

Діалектичний метод - метод наукового пізнання, що розглядає дійсність в русі, розвитку і суперечностях.

Емпіричні методи:

Спостереження – цілеспрямоване сприйняття явища в ході якого фіксуються дані про властивості цього явища.

Опис – фіксація даних про об’єкт дослідження (якісні ознаки, кількісні ознаки)

Виміру – визначає співвідношення 1 вимірної величини, характерної для об’єкта дослідження з певним шаблоном. Якісний – встановлення ознак об’єкта, які вимірюються за допомогою певних оціночних понять.

Експеримент – тісно пов'язаний з моделюванням, це активне,цілеспрямоване вивчення певного об’єкта в чітко зафіксованих умовах знаходження цього об’єкта та при наявності можливості відтворити ці умови необмежену кількість разів з можливою фіксацією результатів експерименту.

Теоретичні методи:

Аксіоматичний метод – певний об’єкт дослідження намаг ви будов за допомогою дедуктивних спостережень, виходячи з певної кількості прийнятих бездоказово базових положень.

Гіпотетико-дедуктивний метод – якщо аксіома – це істина, то гіпотетико-дедуктивний метод ґрунтується на гіпотезі – певному припущенні.

Ідеалізація – для дослідження певних об’єктів вводяться поняття,які не існують, але, які є крайньою формою вираження певних об’єктів.

Мислительний експеримент – експеримент, який здійснюється з ідеальними об’єктами, тобто тими, які не існують.