2 Аспекти методології:

- гносеологічний – наука про методи, про правильне пізнання.

- онологічний – методологія – сукупність (в ідеалі система) прийомів, засобів, способів, методів та принципів пізнання.

Гносеологія досліджує сам метод; онтологія – певний зовнішній об’єкт. Гносеологічне поняття – ширше.

3. Визначення та співвідношення понять «прийом», «спосіб», «засіб», «метод» та «методика».

Засіб – інструмент, за допомогою, якого здійснюється пізнання. Це не завжди матеріальний об’єкт.

Засобом може бути і категоріально понятійний аппарат.

Спосіб – те, яким чином здійснюється процес пізнання.

Прийом – поєднання певним чином засоба і способа.

Універсальний засіб пізнання – інтелект.

Метод – науково обґрунтований прийом пізнання. Тому метод і прийом можуть бути синонімами, але прийом виник спонтанно, а метод – обґрунтований науково.

Методика – сукупність декількох методів або прийомів, які виникають в процесі пізнання як одне ціле.

Принципи – основоположні начала, на базі яких здійснюється процес пізнання, а також аналіз отриманих результатів.

4. Поняття «методологічний принцип», його місце та знамення: для формування методології юридичного дослідження.

Принципи – системо утворюючий каркас.

Принципи можна поділяти на групи:

1 група: світоглядні та загально філософські принципи;

2 група: принципи метатеорії;

3 група: принципи конкретної юридичної теорії (вузьке праворозуміння = нормативне; юридичний позитивізм).

Методологія не є простим механічним поєднанням методів, прийомів, методик і т.п. пізнання. Методологія - це певним чином упорядкована логічна система взаємозв'язку і взаємодії феноменів, що її формують. І цей момент не варто ігнорувати при визначенні поняття "методологія". Тому досить логічно поставити питання про те, що саме надає єдності і цілісності тій чи іншій сукупності методів, прийомів і методик пізнання, що входять до методології.

На наш погляд, цю особливу роль "об'єднувача" відіграють принципи методології, під якими розуміються певні визначальні установки суб'єкта пізнання щодо відносності, можливості, допустимості і доцільності застосування, використання того чи іншого методу, тієї чи іншої методики, того чи іншого способу в науково-пізнавальній діяльності, а також на підставі яких здійснюється оцінювання ступеня істинності отриманої інформації (знання). Саме такі основоположні начала налають єдності і логічності всій сукупності методів, способів, методик тощо, що використовуються в тій чи іншій науці, роботі і т.п.

Необхідно підкреслити, що від характеру обраних методологічних принципів багато в чому залежать результати дослідження, його достовірність, рівень всебічності, ступінь переконливості, істинність для адресата.

Історія науки знає численну кількість прикладів, коли отримані за допомогою різних методів достовірні дані, через неправильне використання чи повне ігнорування методологічних принципів помилково інтерпретувались чи займали неадекватне місце н системі знань, що фактично призводило до нівелювання істинності отриманих знань.

Враховуючи цільову установку самої науки - отримання достовірної картини навколишнього світу і створення умов для практичного застосування отриманих знань, можна стверджувати, що помилки, які мають місце в процесі формування системи принципів методології стають перешкодою для досягнення цільової установки науки в цілому.

Методологічний принцип, як було підкреслено, розгортається (конкретизується) у методологічній системі в цілій сукупності методів, а не в одному певному методі. Крім того, принцип методології розгортається у цілій низці методів, він також безпосередньо (разом з іншими принципам и) систематизує та вибудовує ієрархію усієї сукупності методів, прийомів, засобів, і т. п., які застосовуються в даній науці, теорії, дослідженні і т.д.

З огляду на це можемо дати таке визначення принципу методології: принцип методології - це основоположне начало, пізнавальна установка дослідника чи наукової школи (суб'єкта, що пізнає), що визначає можливість використання того чи іншого прийому, способу, засобу, методу і/чи методики для наукового пізнання об'єкта (предмета) дослідження, а також яка забезпечує впорядкування і надання системної єдності всій сукупності методів, які формують методологію суб'єкта пізнання.