
- •6. Сократ. Хочеш, розглянемо тепер, як з'являться такі люди і як їх можна вивести на світло, подібно до тих, які, за переказом, з оселі Аїда полинули до богів?
- •7. Так чи не встановимо ми, що вміння лічити й розраховувати є необхідним знанням для військової людини?
- •9. Це нехай буде в нас перше. Розглянемо тепер друге, що йде за цим, чи підходить воно нам?
- •10. Тепер підемо далі. Третьою ми встановимо астрономію. Чи ти маєш інший погляд?
- •10. Тепер підемо далі. Третьою ми встановимо астрономію. Чи ти маєш інший погляд?
- •12. А ти яку підходящу науку можеш запропонувати?
- •16. Отже, лічбу та геометрію і всі підготовчі науки, які треба викладати до діалектики, слід пропонувати дітям, але спосіб викладання не повинен бути примусовим.
10. Тепер підемо далі. Третьою ми встановимо астрономію. Чи ти маєш інший погляд?
Ні, я згоден. Адже здібність краще дізнаватися про час місяця й року корисна не тільки для землеробства й мореплавства, а не менше того і для військової справи.
Ти кумедний! Очевидно, ти боїшся, якби юрбі не здалося, що ти примушуєш вивчати безкорисні науки. Головне ж те — хоч цьому й важко повірити, — що завдяки цим наукам очищається і знов спалахує орган душі кожної людини, який гине й притуплюється від інших занять, а проте зберегти його — цінніше, ніж тисячу очей, бо ним одним споглядається істина. Ті, хто поділяє цей погляд, вважатимуть твої слова надзвичайно слушними, а нездатні це зрозуміти, звичайно, вирішать, що ти верзеш дурниці, бо вони не бачать від цих наук ніякої іншої, вартої уваги, користі. Виріши ж тепер, з яким же із цих двох родів людей ти говориш; чи, може, ні з тими, ні з іншими, а міркуєш, головне, для самого себе, але залюбки даєш і іншим, коли хто може, здобувати зі сказаного користь.
Я волію останнє: заради самого себе, головне, говорити, і питати, і відповідати.
У такому разі повернися назад; ми зараз, очевидно, неправильно вибрали дальший за геометрією ступінь.
Яким чином?
Після площини ми взяли відразу тіло в русі, не взявши його спочатку саме по собі; а правильно було б слідом за другим виміром узяти третій, тобто той вимір, який є в кубах і означає глибину.
Так, це правильно, але ж цього, Сократе, ніби ще не досліджено.
Причини цього дві. По-перше, оскільки жодна держава не надає цьому належного значення, то, як річ важка, вона досліджується не досить енергійно; по-друге, дослідники потребують керівника, без якого вони навряд чи відкриють її, а такому керівникові, з одного боку, важко з'явитися, з другого — якби він і з'явився, то в теперішній час дослідники цих речей у своїй зарозумілості не підкорялися б йому. Але коли б уся держава почала сприяти керівникові, оточуючи пошаною цю науку, тоді б і вони підкорилися, і суть цих речей при безперервному й напруженому шуканні виявилася б. Адже навіть тепер, нехтувана й урізувана юрбою, а також і дослідниками, які не розуміють, у чому її користь, ця наука все ж усупереч усьому цьому розвивається, завдяки властивій їй красі, і нема нічого дивного, що вона виникла.
Справді, в ній є виняткова краса! Але вислови ясніше те, що ти зараз казав. Адже геометрією ти назвав дослідження площини?
Так!
А далі ти спершу встановив після неї астрономію, а потім відмовився від цього.
Поспішаючи швидше все викласти, я тільки більше затримався. У той час, як далі мало йти вивчення глибини, я проминув його, бо воно безглуздо трактується, і після геометріїстю того другого, з навчальною метою, так само, якби хто натрапив на геометричні фігури, чудово намальовані й виконані Дедалом або яким-небудь іншим ремісником чи художником. Людина, обізнана з геометрією, побачивши їх, визнала б, звичайно, що вони чудово зроблені, та, проте, смішно серйозно ставитися до них, нібито в них можна вгледіти дійсну рівність чи подвоєну величину, чи яке-небудь інше співвідношення величин.
Звичайно, це буде смішним.
А хіба ти не думаєш, що справжній астроном відчуватиме те саме, дивлячись на рух світил, а саме: вважатиме, що творець неба зробив його і все, що на ньому, настільки прекрасними, наскільки такі речі можуть бути зроблені? Однак, хіба йому не здасться дивною така людина, яка вважає, що відношення ночі до дня і обох їх до місяця і місяця до року та інших світил до всього цього й одне до одного завжди залишається одним і тим же, ніяк не змінюючись, не зважаючи на те, що всі вони тілесні й видимі? Хіба він не вважатиме за безглуздя намагатися всіляко збагнути їхню істинну природу?
Тепер, коли я слухаю тебе, мені здається, що це так.
Отже, ми і астрономію, як і геометрію, будемо вивчати заради тих завдань, які вона ставить перед нами, а явища, які відбуваються на небі, залишимо, якщо ми хочемо, займаючись справді астрономією, зробити розумну від природи частину душі корисною з некорисної.
Яке важке завдання ставиш ти порівняно з тим, чим займається теперішня астрономія!
Гармонія (музика)
— Я вважаю, що ми і в усьому іншому будемо діяти так само, якщо хочемо бути хоч скільки-небудь корисними як законодавці.