Тема 9 грошовий ринок і ринок банківських позик План викладу матеріалу теми

1. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти.

2. Характеристика облікового ринку та його особливості.

3. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку.

4. Структура ринку капіталів.

5. Суть і функції кредиту.

6. Банки — основні учасники ринку капіталів.

9. 1. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти

Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одно­го року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Об'єкти ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інститути - банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів правлять кошти, залучені банківською системою. Основними по­зичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, на­селення. Слід мати на увазі, що грошовий ринок - важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку — по­пит, пропозиція, ціна.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю на­давати позичальнику потрібні блага.

На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облі­гаційний, банківський, обліковий, міжбанківський тощо.

Облігаційний відсоток - норма доходу, встановле­на за цінними паперами. Він має забезпечити зацікав­леність інвесторів у вкладанні грошей у цінні папери. Цей відсоток повинен мати вищу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами, оскільки останні ліквід­ніші, ніж цінні папери.

Банківський відсоток - узагальнена назва відсотків за операціями банків.

Депозитний відсоток - норма доходу, яку випла­чують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.

Позиковий відсоток - норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позиченими кошта­ми. Ставки позикового відсотка повинні бути вищими за ставки депозитного відсотка, оскільки за рахунок цієї різниці в ставках банки одержують дохід, який називається маржею» і формують свій прибуток.

Перш за все зміни ставки відсотка впливають на попит на грошовому ринку: при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні - підвищується. Оскільки пропозиція грошей автоматично не веде до зміни ставки, на ринку порушується рівновага: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки — нестача гро­шей, що загрожує дефляцією.

Дефляція — стан економіки, що характеризується процеса­ми, протилежними тим, які відбуваються в умовах інфляції. Спричиняється вона зменшенням грошової маси шляхом ви­лучення з обігу частини платіжних засобів.

Обліковий відсоток є нормою доходу, яку Централь­ний банк стягує із комерційних банків за позики, ви­дані під заставу комерційних векселів.

Відсоткові ставки грошового ринку пов'язані зі ставками інших секторів фінансового ринку, а обліковий відсо­ток Центрального банку, ставка за казначейськими векселями, міжбанківські ставки за одноденними позиками ("добові гроші") є базисними для всієї системи відсоткових ставок.

Кон'юнктура грошового ринку залежить передусім від таких факторів:

- циклічних змін в економіці;

- темпів інфляції;

- особливостей національної кредитно-грошової політики.

Грошовий ринок відображає попит на гроші та їхню про­позицію.

Під пропозицією грошей (MS) мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів МІ, М2, МЗ.

Попит на гроші - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір за­платити за необхідні для них товари та послуги.

Попит на гроші (МО) формується з таких складових:

- попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

- попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість, або спекулятивний попит).

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше уклада­ється угод; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно гро­шей для укладання угод у межах національної економіки.

Модель грошового ринку подано на рис. 9.1

Пропозиція при експансіоністській грошовій політиці

Рис. 9.1. Проста модель ринку грошей.

По горизонтальній осі відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній - відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу зменшується із збільшенням відсотка. Зі зни­женням відсоткової ставки попит на грошову масу зростає.

Цей ринок поєднує три головні складові; обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька ос­новних функцій, в чому і полягає Їхня схожість:

- об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, при­ватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних гро­шових фондів;

- трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забез­печує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

- спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розшире­ного відтворення через видачу опосередкованих позик за схемами:

Центральний банк — комерційний банк; комерційний банк — ко­мерційний банк; комерційний банк - підприємство, населення;

- надання позик державним органам для вирішення невідклад­них завдань, покриття дефіциту бюджету.

Отже, грошовий ринок може бути представлений рин­ком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів).