Тема 1 роль фінансового ринку в економіці План викладу матеріалу теми

1. Поняття фінансового ринку та його структура.

2. Суб'єкти фінансового ринку.

3. Характеристика об'єктів фінансового ринку.

1.1. Поняття фінансового ринку та його структура

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними сек­торами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінан­сових ринках.

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визнача­ються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). На фінан­совому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності.

Крім того, фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє ви­никненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві.

Фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має таку структуру (рис. 1.1).

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ринків:

кредитний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються взаємовідносини між підприємства­ми і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями і покупцями валют.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів.

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють:

- ринок готівкових коштів;

- короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

- ринок валюти;

- ринок цінних паперів;

- ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

З точки зору термінів дії фінансових інструментів фінансо­вий ринок розглядають як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, ко­роткострокових кредитних операцій, валюти. На гро­шовому ринку обертаються надійні короткострокові інструменти. Їхній рух зумовлений різницею у рівнях прибутку та ризику.

Ринок капіталів - це:

- частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позико­вий капітал;

- специфічна сфера відносин, об'єктом яких е на­даний у позику грошовий капітал та формується по­пит і пропозиція на нього;

- сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгостроко­вого фінансування й операції з цінними паперами (акці­ями, облігаціями).

Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (се­редньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довго­строкових банківських кредитів.

Ринок капіталів - найважливіше джерело довгострокових ін­вестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкла­день повинна, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспромож­ність фінансової системи, максимальне узгодження загально­господарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.

3 точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає:

- боргові ринки, або ринки кредиту;

- ринки акціонерного капіталу.

Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу то­варів фінансового ринку регламентуються законами і норма­тивними актами з міжнародної торгівлі.

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторин­ний. Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і ви­конуються операції професійними учасниками. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними папе­рами, які з будь-яких причин не ко­тируються на біржі.

Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок ро­бить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Наведемо коротку характеристику окремих сегментів фінан­сового ринку.

Кредитний ринок - це специфічна сфера економіч­них відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Цей ринок виконує такі функції:

- об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень насе­лення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвес­торів і утворення великих грошових фондів;

- трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпе­чує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

- надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бю­джету, фінансування різного роду соціальних програм.

Валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями та покупцями валют. Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обо­рот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Валютний ринок виконує такі функції:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікацію валютних резервів;

- страхування валютних ризиків;

- отримання прибутку учасниками валютного ринку у ви­гляді різниці курсів валют;

- проведення валютної політики, що ґрунтується на держав­ному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору валют ринки поділяються на міжнародні, регіональні й націо­нальні.

Міжнародний ринок - сукупність операцій з валю­тами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому валют­ному ринку поза країною їх походження, здійснюється на євроринку.

На регіональних та національних ринках банки проводять опе­рації з обмеженою кількістю вільно конвертованої валюти.

Валютний ринок може бути розглянутий як механізм вста­новлення правових та економічних відносин між покупцями і продавцями валют. Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ри­нок за багатьма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржеюяка проводить такі операції: організовує торги й укладає угоди з купівлі та прода­жу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та прово­дить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют щодо гривні за угодами на УМВБ.

Купівля-продаж іноземної валюти розглядається також як вид банківської діяльності. НБУ видає комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких операцій.

При проведенні міжнародних розрахунків у першу чергу по­винні враховуватися ціна валюти та спосіб її визначення, валю­та платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, умови розрахунків (готівковий платіж або кредит), форми роз­рахунків, кошти платежу (векселі, чеки тощо).

Ринок цінних паперів охоплює досить широку су­купність суспільних відносин, які виникають і існу­ють щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.