Тема 8 ринок похідних цінних паперів

1. Похідні цінні папери, їх види та характеристика

2. Характеристика похідних фінансових інструментів

8.1 Похідні цінні папери, їх види та характеристика

Ф'ючерс – цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну.

Ф'ючерсна угода, на відміну від опціону, є обов'язковою для виконання. До ф'ючерсу дещо подібний форвардний контракт. Відмінності між ф'ючерсом та форвардом наведено в табл. 8.1.

Таблиця 8. 1

Основні відмінності між ф'ючерсом та форвардом

Характеристики	Ф'ючерс	Форвард
Сторони угоди	Розрахункова палата – умовний покупець (конкретних партнерів у контракті знеособлено)	Два конкретні контрагенти
Права і зобов'язання	Можуть перевідступатися	Перевідступлення не можливе
Емітент і гарант	Розрахункова палата	Відсутні
Реквізити, час поставки	Стандартизовані	Визначаються сторонами угоди
Ліквідність	Ліквідація у двох формах: поставка чи зворотна угода	"Плата проти поставки"
Спосіб торгівлі	Відкриті торги	Договірна процедура

Ф'ючерс – стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Ф'ючерс повинен мати такі реквізити:

•   назва контракту;

•   вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

•   сторони контракту;

•   базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу; інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів; кількість, асортимент –для інших товарів);

•   обсяг контракту;

•   розмір початкової маржі;

•   механізм визначення ціни на момент виконання;

•   ціна виконання;

•   одиниця виміру ціни;

•   термін виконання;

•   відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом;

•   порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

•   адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Ф'ючерсна угода – це типова торговельна угода: є предмет торгівлі, є суб'єкти (сторони) угоди, є умови її здійснення, що визначають спосіб передачі власності або права власності від одного суб'єкта до іншого. Проте фактична операція з купівлі-продажу ф'ючерсних угод (ф'ючерса) дещо відрізняється від звичайних торговельних угод.

Ф'ючерсний контракт можна продати і купити.

Історично предметом ф'ючерсної угоди були (певною мірою залишаються і сьогодні) матеріальні цінності, а самі угоди здійснювалися (і частково здійснюються) на товарних біржах. Поступово предметом такої угоди стали цінні папери, а посередником – фондова біржа. Характерною рисою нинішнього ф'ючерсного контракту є те, що в ньому вартість товарів остаточно відокремилась від реальних товарів, тобто його можна продавати незалежно від того, існують насправді вказані в ньому цінності, чи не існують, має продавець належні активи під час укладання контракту, чи ні.

Ф'ючерсна торгівля ведеться не заради просування товарів від виробника до споживача. З реальним товаром цей вид торгівлі має непрямий зв'язок. Мотиви учасників ф'ючерсної угоди інші: прагнення зменшити втрати у разі різких коливань цін, зменшити розмір страхових фондів, знизити витрати обороту, прискорити повернення у грошовій формі вкладеного капіталу і, звичайно, зіграти на різниці цін, отримавши прибуток. Ф'ючерси привабливі й тим, що їхня купівля або продаж дають змогу отримати дохід з порівняно невеликих інвестицій, оскільки інвестор оплачує не всю вартість активу, а тільки гарантійний внесок.

Опціон належить до того самого класу цінних паперів, що й ф'ючерс.

Опціон – цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також: товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Розрізняють американський опціон, коли право держателя може бути реалізовано будь-коли протягом опціонного строку, і європейський опціон, котрий реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань.

Продавець опціону зобов'язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Опціон повинен мати такі реквізити:

•   назва контракту;

•   вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);

•   сторони опціону;

•   різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

•   базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, їхня номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів, кількість, асортимент –для товарів);

•   ціна виконання;

•   термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);

•   порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

•   розмір премії за опціоном;

•   відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, установлених опціоном;

•   порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;

•   адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Існують два види опціонів: опціон на купівлю, або опціон покупця чи опціон кол (call option); опціон на продаж, або опціон продавця чи опціон пут (put option).

Існують дві позиції за опціоном, котрі займають учасники опціонного контракту:

1.     Довга позиція за опціоном, тобто позиція покупця опціону;

2.     Коротка позиція за опціоном, тобто позиція продавця опціону.

Різновидом опціону на купівлю є варрант, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною.

Варрант – цінний папір, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Володіння варрантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій (за зростання вартості простих акцій).

Варранти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документальній формі. Термін дії варранту не повинен перевищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варрантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій. Не дозволяється випуск варрантів для покриття збитків від господарської діяльності.