5. Кількісно-якісний показник злочинності – динаміка

Злочинність в цілому та її складові частини постійно змінюються. Змінюється не тільки рівень, але й окремі елементи структури злочинності в часі. Для характеристики цих змін в кримінології використовуються такі показники динаміки злочинності: абсолютний приріст, темп росту, темп приросту. Так, у 2006 р. в порівнянні з 2005 р. злочинність зменшилася на 13,3 % , у 2007 – на 4,7%, у 2008 – на 4,2%.

Під динамікою злочинності розуміється відношення рівня і структури злочинності теперішнього або іншого визначеного періоду часу до її рівня і структури за попередні періоди. Порівняння статистичних показників злочинності за певний період часу, дозволяє встановити тенденції і закономірності її розвитку.

Динаміка злочинності знаходиться у залежності від ряду соціальних і правових факторів.

Соціальні фактори - це зміна історичних і соціально-економічних умов життєдіяльності суспільства: стан і характер соціальних явищ і процесів, які детермінують злочинність; демографічна ситуація, яка склалася, особливо статево вікової структури населення; процеси міграції і урбанізації; зміни територіальних кордонів; соціальні катаклізми та ін.

Правові фактори - це зміни кримінального законодавства: криміналізація і декриміналізація діянь; стан і ефективність правоохоронної і правозастосовчої діяльності; активна діяльність органів кримінальної юстиції; рівень розкриття злочинів; коливання і помилки у застосуванні правових норм; повнота реєстрації та ін.

У зв’язку з цим вивчення динаміки злочинності повинно проводитися з урахуванням цих факторів. Для обрахування показників динаміки злочинності застосовуються різні способи: базисний і ланцюговий.

Ланцюговий спосіб полягає в тому, що кожний наступний період порівнюється з кожним попереднім, тобто за 100% береться попередній період. Ланцюговий спосіб застосовується у тих випадках, коли потрібно виявити зміни в злочинності за короткі проміжки часу. Цей спосіб переважно використовується в практиці діяльності правоохоронних органів.

Для виявлення більш глибоких закономірностей в динаміці злочинності застосовують базисний спосіб. Суть його полягає в тому, що всі наступні періоди співставляються з одним попереднім періодом, прийнятим за базу порівняння.

Завдяки цьому способу коливання злочинності за короткі відрізки часу затушовуються, і більш виразно проявляється закономірність у розвитку явища за тривалий період часу. Так, якщо у період 1991 – 1995 рр. відбувалося неухильне зростання рівня злочинності(за цей період вона зросла на 58,3%), то починаючи з 1996 р. по 2008 роки прослідковується неухильна стабільна тенденція до зменшення рівня злочинності в країні. У 1991 році було зареєстровано 405 516 злочинів, у 1995 – 641 860, у 2008 – 384 424.

6. Поняття латентної злочинності та її різновиди, негативні наслідки, засоби виявлення латентної злочинності.

При вивченні злочинності та її показників необхідно мати на увазі, що значна кількість злочинів і осіб, що їх вчинюють, не враховуються в офіційній кримінально-правовій статистиці. За межами обліку залишається латентна злочинність. Тому показники кримінально-правової статистики правоохоронних органів дають нам лише приблизні дані, які характеризують, перш за все, ефективність їх діяльності по виявленню злочинів і результатів їх розслідування, а не про реальний стан криміногенної обстановки в регіоні або державі в цілому. А показники судової кримінально-правової статистики характеризують лише діяльність судових органів по здійсненню правосуддя за кримінальними справами.

Таким чином, латентна злочинність (від латинського слова latens – прихований, невидимий) представляє собою сукупність фактично вчинених злочинів, які в силу різних обставин не знайшли свого відображення в офіційній кримінально-правовій статистиці.

Латентна злочинність має характер серйозної соціальної проблеми, оскільки вона підриває основоположні принципи кримінальної відповідальності і покарання. Негативні соціальні наслідки латентної злочинності заключаються в наступних її негативних проявах:

1. Порушується один з основоположних принципів соціальної справедливості – невідворотність покарання за вчинений злочин. Так, наприклад, залишок нерозкритих злочинів загальнокримінальної спрямованості на 1 січня 2008 року склав 1 945 997, а економічних злочинів – 63 288.

2. Викривляються показники офіційної кримніально-правової статистики, що утворює значні труднощі при вирішенні питань управління системою запобігання злочинності, планування заходів протидії злочинності, науково обґрунтованого прогнозування тенденцій і закономірностей її розвитку.

3. Несвоєчасне настання відповідальності за вчинений злочин заохочує до вчинення нових злочинів, а це утворює сприятливі умови для рецидивної, професійної злочинності і тривалої діяльності організованих злочинних груп.

4. У морально-психологічному плані високий рівень латентної злочинності формує у громадян правовий нігілізм, сумнів в можливій ефективній діяльності правоохоронних органів і їх можливостях в охороні життя, здоров’я, майна та інших благ.

5. Латентна злочинність здійснює і негативний вплив на розробку кримінально-правової і кримінологічної політики, стратегії і тактики протидії злочинності, підриває заходи соціальної політики держави.

Рівень латентної злочинності залежить від багатьох соціально-економічних, психологічних, організаційно-управлінських факторів. Серед основних з них можна назвати наступні: 1) характер і розповсюдженість обставин, у зв’язку з якими злочини стають прихованими; 2) стан правосвідомості і соціальної активності населення, спрямованої на протидію злочинності; 3) види і способи вчинення злочинів, характер їх тяжкості (більш тяжкі злочини менш латентні, менш тяжкі – більш латентні); 4) активність правоохоронних органів і критерії оцінки їх діяльності; 5) стабільність законодавства і судової практики; 6) дотримання режиму законності державними органами і службовими особами.

Особливо великий рівень латентності злочинів проти власності, у сфері господарської діяльності, проти безпеки виробництва, проти правосуддя, у сфері службової діяльності. Найбільш низький рівень латентності тяжких насильницьких злочинів як показують кримінологічні дослідження понад 2/3 статей Особливої частини КК України взагалі не застосовуються у практиці правоохоронних і судових органів.

У залежності від обставин, у зв’язку з якими злочин стає скритим, латентну злочинність можна умовно поділити на чотири різновиди: природню, штучну, граничний стан, приховування злочину від обліку.

Природна латентність - це сукупність фактично вчинених злочинів, але про факт вчинення яких ні правоохоронним органам, ні службовим особам, ні громадянам нічого не відомо. Сюди можна віднести ретельно замасковані розкрадання, хабарництво, браконьєрство та ін.

Штучна латентність – це сукупність злочинів, відомих службовим особам і окремим громадянам, але вони в силу різних причин не повідомляють про це у відповідні органи.

Серед мотивів, які спонукають їх до цього, можна назвати наступні: виявлення злочину може нанести шкоду престижу організації або її керівнику; потерпілі своєю поведінкою сприяли вчиненню злочину; острах помсти з боку злочинців та їх близьких родичів; небажання розкрити інтимний бік життя; жалість до злочинця; небажання виступати в якості свідка тощо.

Граничні ситуації представляють собою сукупність тих злочинів, факти вчинення яких стали відомі потерпілим, але в силу не зрозумілої ситуації потерпілі дають неправильну правову оцінку вчиненому діянню, у зв’язку з чим, і не повідомляють у правоохоронні органи (пропажа речі, програвання в карти та ін.).

Приховування злочину від обліку має місце тоді, коли органу, що веде боротьбу зі злочинністю стало відомо про вчинений злочин але його представник з різних причин не реєструє виявлений злочин.

Виявлення латентних злочинів – завдання складне, але достатньо реальне. У правоохоронних органах латентні злочини виявляються за допомогою використання оперативних заходів. Кримінологія знає і ряд непрямих методів виявлення латентної злочинності. Найпростіші з них зводяться до різного роду опитувань населення за допомогою анонімних анкет. Основними прийомами виявлення рівня латентності злочинів є: виявлення рівня віктимологізації населення; аналіз скарг, заяв громадян, які надходять до правоохоронних органів; аналіз повідомлень в засобах масової інформації; аналіз документів, матеріалів перевірки контролюючих органів; вивчення даних судово-медичної експертизи, поліклінік, лікарень; метод експертних оцінок; аналіз дій окремих людей (будівництво будинку, продаж на ринках вкраденої продукції); аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємств (сировина - вихід продукції, нестачі та їх причини).