
- •Лекція 1. Злочинність та проблеми її вимірювання і аналізу
- •1. Поняття, ознаки і показники злочинності
- •Проблеми кількісно-якісного вимірювання і аналізу злочинності.
- •Кількісні показники злочинності: рівень злочинності, рівень судимості, коефіцієнти, ціна злочинності.
- •4. Якісні показники злочинності
- •5. Кількісно-якісний показник злочинності – динаміка
- •6. Поняття латентної злочинності та її різновиди, негативні наслідки, засоби виявлення латентної злочинності.
- •7. Характеристика злочинності в Україні, тенденції її розвитку.
Лекція 1. Злочинність та проблеми її вимірювання і аналізу
План
Поняття, ознаки і показники злочинності.
Проблеми кількісно-якісного вимірювання і аналізу злочинності.
Кількісні показники злочинності: рівень злочинності, рівень судимості, коефіцієнти, ціна злочинності.
Якісні показники злочинності: структура, географія, характер, екологія і топографія злочинності.
Кількісно-якісний показник злочинності – динаміка.
Поняття латентної злочинності та її різновиди, негативні наслідки, засоби виявлення латентної злочинності.
Характеристика злочинності в Україні, тенденції її розвитку.
1. Поняття, ознаки і показники злочинності
Про злочинність в науковій, публіцистичній та художній літературі написано багато. Немає, мабуть, жодного юриста, політичного або громадського діяча, філософа, соціолога, психолога, письменника, які, так або інакше, не торкалися б цієї жгучої для людства проблеми. Проблемі злочинного і караного присвячені сотні самостійних філософських і юридичних концепцій. Така увага до цієї проблеми достатньо обґрунтована, оскільки в ній преломляются і моральні, і політичні, і економічні цінності суспільства.
Навколо визначення злочинності створювались школи представників різних наукових напрямків – прогресивних і реакційних. Дебати йшли не тільки про те, чи можна з нею успішно боротися, а і чи є вона постійним супутником людства або це тимчасове явище, притаманне лише певному етапу його розвитку. Висловлювалися самі різні точки зору від утопічних ідей Кампанелли і Томаса Мора про можливість позбавлення суспільства від злочинності, які перейшли потім і до комуністичної ідеології, до ствердження про вічність злочинності в силу природньої гріховності людини. Стверджувалось також, що злочинність притаманна будь-якому здоровому суспільству, що це нормальне явище, один з факторів і показників суспільного здоров’я і, в кінцевому підсумку, необхідне і корисне для соціального організму явище. Іншими словами, в тій або іншій мірі, але мова йшла і йде про визначення місця злочинності в житті суспільства. В теперішній час питання про злочинність має і гострий політичний характер. Політична значимість проблеми злочинності визначається тим, що вона стала в умовах сучасного суспільства засобом досягнення політичних цілей.
Ці загальні міркування необхідно мати на увазі для того, щоб зрозуміти значення цієї проблематики, правильно підійти до визначення поняття злочинності у всій його глибині й уяснити принципове місце цього явища в житті сучасного суспільства. Якими же ознаками характеризується злочинність як соціально-правова категорія?
Основною ознакою злочинності є те, що це негативне соціальне явище. Негативний характер злочинності полягає в тому, що вона представляє суспільну небезпеку та шкідливість для нормального існування певних суспільних відносин і соціальних структур. Вона підриває основоположні устої існування суспільства, його цінності. За ступенем збентеженості по десятибальній шкалі злочинність оцінюється в 8,7 балів і займає друге місце після матеріальних умов життя (9,0 балів). Злочинність – це явище соціальне за своїм змістом, походженням, за конкретним вираженням і характером заходів боротьби з нею.
Зі змістовної сторони злочинність не що інше, як одна з соціальних характеристик суспільства, яка відображає його стан в даний момент. Природньо, це лише одна з побічних проявів суспільного життя, яка характеризує його патологію і відображає протиріччя між особистістю та суспільством. Соціальний характер злочинності проявляється в тому, що злочини вчинюються членами суспільства, поняття злочинного і караного визначається державою, заходи з попередження мають соціальний характер.
Злочинність – це правове історично обумовлене і мінливе явище. Вона виникає на певному етапі розвитку людства, змінює свої форми і прояви по мірі змін в соціально-економічних, політичних умовах життєдіяльності суспільства, не тільки при зміні суспільно-економічних формацій, але й у рамках однієї формації в різні історичні періоди як за своїми кількісними, так і за якісними характеристиками. Зміни проходять як в масштабі всієї країни, так і окремих регіонів, тому важливе значення має здійснення постійного аналізу її стану і характеру проявів.
Поняття «злочинність» є і правовою категорією, оскільки коло антисуспільних діянь, які визнаються суспільством в якості злочинних, визначається нормами права в системі строго визначених кримінальним законом діянь, які розширеному тлумаченню ні в якій мірі не підлягають. А визначення злочинних і караних діянь витікає з соціально-економічних умов життєдіяльності суспільства і обумовлюється кримінально-правовою політикою конкретної держави.
Злочинність – відносно масове соціальне явище. Відносна масовість цього явища полягає в тому, що не всі члени суспільства вчиняють злочини, а тільки певна їх статистична сукупність, яка і підлягає кримінолого-статистичному вивченню. Латентна (прихована) частина злочинності визначається за допомогою використання кримінолого-статистичних та соціологічних методів.
Злочинність завжди має певну територіальну і часову розповсюдженість. Ця ознака злочинності визначає, що аналізувати її ми можемо тільки стосовно певних територій, часових інтервалів.
Таким чином, виходячи з перерахованих ознак злочинності, можна сформулювати і соціолого-юридичне визначення цього поняття.
Злочинність – це відносно масове, історично мінливе, яке має певну територіальну та часову розповсюдженість негативне соціально-правове явище, яке представляє собою засновану на статистичних закономірностях сукупність антисуспільних діянь (дій або бездіяльності), заборонених кримінальним законом, визначаємим кримінально-правовою політикою даної держави.