30. Класифікація прав на землю в Україні та у державах з різними правовими системами.

31. Підстави припинення прав на землю в Україні та в інших державах.

Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

32. Юридичні гарантії здійснення прав на землю в Україні та в інших країнах.

33. Право власності на землю в системі інших речових прав в Україні та інших державах.

Істотні відмінності у змісті права власності на землю залежать від того,

до якої правової системи належать та чи інша країна. Там, де йдеться про т. зв.

континентальну правову систему, право власності здебільшого ґрунтується

на класичній римській тріаді «володіння, користування, розпорядження».

У англосаксонській правовій системі виділяють зовсім інший набір

правомочностей права власності: (1) право володіння, (2) право користу-

вання, (3) право управління, (4) право на доход, (5) право на відчуження,

споживання, зміну чи знищення речі, (6) право на безпеку, (7) право на пе-

редачу речі, (8) право на безстроковість реалізації правомочностей, (9)

право заборони використання речі на шкоду, (10) право відповідальності

(можливість відібрання речі в рахунок боргу), (11) право на відновлення

порушених правомочностей. На думку В. В. Носіка, наведені правомочності

не можуть бути повністю зведені до «класичної тріади» 1125.

Правовий режим права власності на землю в різних країнах, між тим,

істотно різниться і у межах однієї правової системи. Зокрема, існують відмін-

ності щодо перебування землі (певних земель) у власності певних суб’єктів

аж до встановлення виключної державної («народної») власності на землю.

Також різняться положення законодавства щодо допустимих розмірів земель-

них ділянок різного призначення тощо, інших обмежень права власності.

Розглянемо з цієї точки зору правовий режим права власності на землю

в деяких країнах.

У Бельгії, Великобританії, Італії, Люксембурзі, Франції, ФРН немає

обмежень на купівлю землі іноземними суб’єктами 1126.

У Болгарії суб’єктами права власності на землю можуть бути гро-

мадяни, юридичні особи та держава. Громадські організації та політичні

партії не можуть володіти землею на праві власності. Не допускається

власність на землі сільськогосподарського призначення іноземних дер-

жав та юридичних осіб з іноземною участю. Іноземні громадяни можуть

отримати такі землі лише у спадщину і зобов’язані протягом трьох років

відчужити її 1127.

Права іноземців на володіння земельними ділянками обмежені спе-

ціальним Законом «Про власність та використання земель сільськогоспо-

дарського призначення». Перед вступом до ЄС Уряд Болгарії наполягав

на встановленні 10‑річного перехідного періоду (починаючи з дати вступу

до ЄС), протягом якого права іноземців набувати право власності на землю

мають бути обмежені, виходячи, зокрема, з порівняно низьких доходів

громадян Болгарії та порівняно низьких цін на землю 1128.

В Естонії для іноземців не існує жодних обмежень на придбання землі.

Крім того, власники нерухомості мають переважне право на придбання

ділянки, зайнятої нею. Громадяни ЄС, Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейну

можуть купувати ділянки площею до 24,7 акрів з дозволу губернатора

місцевого округу 1133. Землю можна купувати через іноземну корпорацію,

проте компанія, що бажає придбати велику ділянку лісу, має бути зареє-

стрована в естонському комерційному реєстрі, і працювати в галузі лісо-

вого господарства чи аграрного виробництва не менше трьох років 1134.

У Іспанії немає обмежень на придбання земель, за винятком військових

об’єктів і ділянок поблизу міжнародних кордонів 1135.

Деякі провінції Канади (Альберта і Манітоба) встановлюють обмеження

граничної площі земель, що можуть перебувати у власності, в 20 акрів (8 га),

а Саскачеван використовує земельний банк для збереження сільськогосподар-

ських земель у власності чи під контролем безпосередніх землеволодільців 1136.

На Кіпрі громадянам ЄС дозволено купувати земельні ділянки. Нере-

зиденти ЄС можуть придбати квартиру або віллу, якщо остання стоїть

на ділянці площею не більше 1 акра. В обох випадках покупці повинні

звернутися до Ради міністрів за дозволом на передачу права власності від

кіпріота до не-кіпріота, і, як правило, в 6‑місячний строк іноземець одер-

жує дозвіл на особисте користування нерухомістю – надання її в оренду

та комерційне використання забороняється 1137.

У Польщі дотепер діє закон про придбання нерухомості іноземцями

1920 року. Іноземець може придбати землю або отримати її у користування

(до 99 років), лише отримавши дозвіл МВС та Міністерства сільського

господарства, для отримання дозволу необхідно представити низку до-

кументів, зокрема, опис майбутнього використання земельної ділянки,

який фіксується у дозволі. За останні роки було видано лише кілька тисяч

дозволів. Усього у Польщі іноземцям належить біля 3 % сільськогосподар-

ських угідь. Договором про приєднання до ЄС передбачено збереження

обмеження на придбання земель громадянами Євросоюзу протягом 12 років

(в Угорщині, Латвії, Литві, Чехії та Естонії – протягом 7 років) 1139.

Публічно-правові обмеження права власності у Польщі бувають трьох

видів: (1) пов’язані із прокладенням комунікацій, (2) пов’язані із необхід-

ністю розвідки та видобування корисних копалин, (3) пов’язані із необ-

хідністю тимчасового (до 6 міс.) зайняття земельної ділянки з мотивів

крайньої необхідності 1140.

В Угорщині громадяни можуть придбати не більше 300 га сільсько-

господарських земель (Акт 1994 року щодо земель сільськогосподарського

призначення). Наразі розглядається доповнення до цього Акту в частині

вимог до приватних осіб стосовно місця їх проживання та наявності у них

досвіду сільськогосподарської діяльності. Угорські юридичні особи, іно-

земні фізичні та юридичні особи до 2011 року не можуть купувати сіль-

ськогосподарські землі. Проте, якщо іноземець проживає на території

Угорщини не менше трьох років та займається сільськогосподарською

діяльністю, він, як і угорський громадянин, може придбати у власність

сільськогосподарську землю 1147.

В Японії Сільськогосподарський земельний закон передбачає можли-

вість відмови у дозволі на правочини з передачі землі іноземцям, якщо вони

«оцінюються як такі, що потенційно призводять до системи великого

землеволодіння» 1148.

Обмеження максимальних розмірів земельних ділянок сільськогос-

подарського призначення існують в законодавстві багатьох європейських

країн, зокрема, Данії, Німеччини, Франції, Іспанії, Швейцарії 1149.

Загалом, в усіх досліджених країнах право власності на землю обмеж-

ується в публічних інтересах, проте зміст і характер таких обмежень істотно

різниться. Обмеження розмірів земельних ділянок, а також встановлення

кваліфікаційних вимог (освіта, досвід, наявність матеріальної бази тощо)

до набувачів певних різновидів земель (насамперед, сільськогосподарського

призначення) об’єктивно спрямовані на забезпечення раціонального ви-

користання земель. З іншого боку, заборона мати земельні ділянки на праві

власності іноземцям – обмеження суб’єктивне, яке практично u1085 не впливає

на ефективність використання земель.