25. Юридична природа земельного ладу у державах з розвинутими ринками землі (єс, Великобританія, Австралія, Канада, сша, Японія).

У Великобританії 1204 обмеження на обіг земельних ділянок практично

відсутні. Показово, що у цій країні інтереси обороту обумовлюють існу-

вання набуття права власності на земельні ділянки за давністю користуван-

ня. Так, в Акті про обмеження («Limitation Act») 1980 року передбачено,

що право на позов про витребування земельної ділянки припиняється зі

спливом 12 років з моменту його виникнення (ст. 15). При цьому щодо

незареєстрованої земельної ділянки право власності попереднього влас-

ника припиняється (ст. 17). Що ж стосується зареєстрованої земельної

ділянки, ст. 75 (1) Акту про реєстрацію земель («Land Registration Act»)

1925 року, встановлено, що право власності не припиняється, але осо-

ба, що неправомірно володіла ділянкою, отримує її у довірче володіння

(«the registered proprietor is deemed to hold the land thereafter in trust for the

squatter»). Застосування цих положень по конкретній справі було визнано

Європейським судом з прав людини таким, що порушує право власності,

гарантоване ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав та основних

свобод (справа J. A. Pye (Oxford) Ltd v. The United Kingdom).

Акт про реєстрацію земель 2002 року передбачив, що особа, яка за-

йняла земельну ділянку, має право звернутися за реєстрацією її як влас-

ника після 10 років давності користування («adverse possession»), про що

повідомляється зареєстрований власник. Якщо власник заперечує про-

ти реєстрації, у задоволенні заяви має бути відмовлено. Зареєстрований

власник повинен у цьому разі протягом двох років відновити становище

(наприклад, виселивши особу, що займає ділянку). При невиконанні цього

обов’язку особа, що займає ділянку, може бути зареєстрована як власник.

Законодавство Великобританії про оренду землі являє собою су-

купність прийнятих в різний час численних нормативно-правових актів,

судових прецедентів, а також норм т. з. загального права. В той же час,

у зв’язку із правовою незахищеністю орендаря англійським парламентом

були прийняті різні законодавчі акти, що регулюють контрактні відносини

між орендодавцем і орендарем і посилюють захист прав орендаря 1153.

Найважливішим напрямом реформи орендного законодавства є розширен-

ня прав на оренду сільськогосподарських угідь і регулювання відносин,

пов’язаних з організацією сільськогосподарського виробництва орендарем.

Так, Закон 1986 «Про орендовані ділянки сільськогосподарських земель»

передбачає правила перегляду орендної плати спеціальним третейським

суддею відповідно до формули, що вміщена у списку № 2 до Закону 1154.

У США існують специфічні права на землю, у т. ч. повна необмежена влас-

ність (freehold). Поширені кондомініуми, що передбачають роздільну власність

на квартири та спільну власність на прибудинкові території 1145. Федеральне

законодавство не обмежує придбання сільськогосподарських земель іноземця-

ми, однак вимагає при цьому від останніх реєстрації своїх володінь і операцій

у Міністерстві сільського господарства США; водночас окремі штати (Айова,

Міннесота, Міссурі) запровадила обмеження на придбання сільськогосподар-

ської землі, а штати Індіана та Небраска вимагають від іноземців відчужувати

набуту у власність землю протягом 5 років з моменту придбання 1146.

У США за загальним правилом права орендаря практично без обме-

жень можуть відступатися іншим особам 1180. Існує обмежене право орен-

додавця на відвідування орендованої земельної ділянки, що називається

«спостереження з метою можливого попередження псування майна» 1181.

До обмежень прав орендаря належать також заборонені види діяльності

орендаря, які можуть бути передбачені сторонами при укладенні договорів

оренди. Орендодавець має право вимагати припинення дії договору у ви-

падку, якщо орендар застосовує заборонений вид використання орендо-

ваної земельної ділянки 1182. Заслуговує на увагу ретельне врегулювання

федеральним законодавством і законодавством штатів обов’язків орендаря,

пов’язаних з ефективним використанням орендованої земельної ділянки,

здійсненням комплексу заходів, спрямованих на боротьбу з ерозією ґрунтів.

Захищаючи землі від водної та повітряної ерозії, орендар повинен розро-

бляти плани збереження еродованих ґрунтів, які передбачають методику

збереження ґрунтів та управління діяльністю ферм 1183, користування во-

достоками, водовідводами, дренажними ділянками, лісовими угіддями і

іншими природними ресурсами. На орендаря також покладається обов’язок

здійснювати комплекс заходів по охороні природних об’єктів від впли-

ву сільськогосподарського виробництва. При цьому особливе значення

надається дотриманню екологічних і санітарно–гігієнічних вимог при

застосуванні в сільському господарстві пестицидів, мінеральних добрив.

Проблеми, пов’язані із використанням сільськогосподарських хімікатів,

є предметом імперативного регулювання 1184.

В Японії Сільськогосподарський земельний закон передбачає можли-

вість відмови у дозволі на правочини з передачі землі іноземцям, якщо вони

«оцінюються як такі, що потенційно призводять до системи великого

землеволодіння» 1148.

Деякі провінції Канади (Альберта і Манітоба) встановлюють обмеження

граничної площі земель, що можуть перебувати у власності, в 20 акрів (8 га),

а Саскачеван використовує земельний банк для збереження сільськогосподар-

ських земель у власності чи під контролем безпосередніх землеволодільців 1136.