- •Юридична природа сучасного земельного права України.
- •Об’єктивні і суб’єктивні передумови реформування земельних відносин у державах різних правових систем.
- •Земельна реформа в Україні: поняття, основні напрями, зміст, соціально-економічні та юридичні наслідки.
- •Об’єктивні і суб’єктивні передумови формування і розвитку земельного права в Україні та в інших державах: загальне і особливе.
- •Земельні реформи у зарубіжних країнах: поняття, зміст, юридичні наслідки.
- •Передумови реформування земельних відносин в Україні та в інших державах.
- •Еволюція земельних правовідносин в Україні та у зарубіжних державах різних правових систем.
- •Земельне право у зарубіжних державах сучасних правових систем.
- •Юридичні моделі земельної реформи у державах різних правових систем.
- •Функціональне призначення земельного права в Україні та у зарубіжних державах.
- •Методи правового регулювання земельних відносин у державах різних правових систем.
- •Земельне право як галузь правової системи, як наука, як навчальна дисципліна в Україні та у інших державах: методологічні, доктринальні і конституційні основи.
- •Земельне і цивільне право: співвідношення і взаємодія в Україні та у інших державах
- •Земельні правовідносини в теорії земельного права України та зарубіжних правових доктринах.
- •Конституційні засади регулювання земельних відносин у державах різних правових систем.
- •Рішення Конституційного Суду України та конституційних судів інших держав в системі джерел земельного права.
- •Міжнародні договори та міждержавні угоди як джерела правового регулювання земельних відносин в Україні та у інших державах.
- •Судові прецеденти в системі джерел земельного права України та інших держав.
- •Договори, Постанови, Директиви, Рішення Європейського Союзу в системі джерел земельного права країн єс.
- •Звичаї як джерела земельного права в Україні та інших державах.
- •Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права в Україні та у зарубіжних країнах різних правових систем сучасності.
- •Закони та інші законодавчі і нормативно правові акти як джерела земельного права в Україні та інших державах.
- •Підстави та порядок набуття і реалізації прав на землю Україні та в інших країнах.
- •Юридична природа земельного ладу у державах з розвинутими ринками землі (єс, Великобританія, Австралія, Канада, сша, Японія).
- •Юридичні моделі реформування земельних відносин у державах Східної Європи та країнах Балтії.
- •Юридичні моделі земельних реформ у країнах снд.
- •Юридичні моделі реформування земельних відносин у країнах Південно-Східної Азії.
- •Юридичні моделі реформування земельних відносин у країнах Латинської Америки.
- •Класифікація прав на землю в Україні та у державах з різними правовими системами.
- •Підстави припинення прав на землю в Україні та в інших державах.
- •Юридичні гарантії здійснення прав на землю в Україні та в інших країнах.
- •Право власності на землю в системі інших речових прав в Україні та інших державах.
- •Юридична природа володіння землею і право власності на землю в Україні та інших державах.
- •Форми права власності на землю в Україні та інших державах
- •Земля як об’єкт права власності в Україні та інших державах.
Рішення Конституційного Суду України та конституційних судів інших держав в системі джерел земельного права.
• правовий прецедент (судовий чи адміністративний) та судова прак-
тика – в Україні джерелом права зазвичай не визнаються. Між тим,
існують різні розуміння прецеденту – більш поширене «англосаксон-
ське» та «континентальне». І якщо йдеться прецедент в континен-
тальному розумінні (усталену судову практику – т. зв.«jurisprudence
constante»), то, на наш погляд, вона має бути визнана джерелом
права, у т. ч. і в Україні 84. Іншими словами, ми приєднуємося до т. зв.
доктрини «law in action», за якою право – це не буква закону, а те, як
розуміє її суд. А раз так, то для розуміння права мало скористатися
такою його формою, як нормативний акт – слід звернутися також
до судової практики.
Як вказує С. Шевчук (до якого ми приєднуємося), в Україні існує судова
правотворчість як джерело права: рішення Європейського суду з прав людини,
акти Конституційного Суду України, акти-узагальнення судової практики 85.
При цьому, на наш погляд, в жодному із перерахованих випадків не йдеться
про судовий прецедент у більш поширеному, т. зв. «англосаксонському»
розумінні. Рішення Конституційного Суду по своїй суті є нічим іншим, як
специфічними нормативно-правовими актами. Акти-узагальнення судо-
вої практики в частині опису практики є формою вираження jurisprudence
constante, а в частині рекомендацій щодо вирішення тих чи інших спорів –
нормативно-правовим актом (причому непоодинокими є випадки, коли вони
сприймаються судом як обов’язкові 86, що звичайно, не відповідає закону).
Нарешті, рішення Європейського суду з прав людини є також складовою
своєрідної jurisprudence constante, проте не прецедентом в «англосаксон-
ському» розумінні.
Міжнародні договори та міждержавні угоди як джерела правового регулювання земельних відносин в Україні та у інших державах.
Судові прецеденти в системі джерел земельного права України та інших держав.
• правовий прецедент (судовий чи адміністративний) та судова прак-
тика – в Україні джерелом права зазвичай не визнаються. Між тим,
існують різні розуміння прецеденту – більш поширене «англосаксон-
ське» та «континентальне». І якщо йдеться прецедент в континен-
тальному розумінні (усталену судову практику – т. зв.«jurisprudence
constante»), то, на наш погляд, вона має бути визнана джерелом
права, у т. ч. і в Україні 84. Іншими словами, ми приєднуємося до т. зв.
доктрини «law in action», за якою право – це не буква закону, а те, як
розуміє її суд. А раз так, то для розуміння права мало скористатися
такою його формою, як нормативний акт – слід звернутися також
до судової практики.
Як вказує С. Шевчук (до якого ми приєднуємося), в Україні існує судова
правотворчість як джерело права: рішення Європейського суду з прав людини,
акти Конституційного Суду України, акти-узагальнення судової практики 85.
При цьому, на наш погляд, в жодному із перерахованих випадків не йдеться
про судовий прецедент у більш поширеному, т. зв. «англосаксонському»
розумінні. Рішення Конституційного Суду по своїй суті є нічим іншим, як
специфічними нормативно-правовими актами. Акти-узагальнення судо-
вої практики в частині опису практики є формою вираження jurisprudence
constante, а в частині рекомендацій щодо вирішення тих чи інших спорів –
нормативно-правовим актом (причому непоодинокими є випадки, коли вони
сприймаються судом як обов’язкові 86, що звичайно, не відповідає закону).
Нарешті, рішення Європейського суду з прав людини є також складовою
своєрідної jurisprudence constante, проте не прецедентом в «англосаксон-
ському» розумінні.