Питання на іспит «Земельне та екологічне порівняльне право» Модулі 1 та 2

1. Юридична природа сучасного земельного права України.

У загальній теорії права прийнято вважати, що для виділення галузі

права необхідна наявність особливого предмету та специфічного методу

правового регулювання 52. І. І. Каракаш та В. О. Ч уйков називають до-

даткові критерії: «наявність: предмету правового регулювання, методів

його регулювання, джерел права та заінтересованості суспільства у ви-

діленні відповідної галузі права як самостійної правової єдності» 53. Проте

з мотивів, викладених при висвітленні попереднього питання («Методи

земельного права»), вважаємо, що виділяти специфічний метод правового

регулювання земельних відносин доцільності немає.

Таким чином, пропонуємо визначити земельне право як галузь права

як систему правових норм, що регулюють відносини, пов’язані із вико-

ристанням, охороною та відтворенням землі як частини земної поверхні

із простором над та під нею, необхідним для її цільового використання

(у тому числі будівництва), включаючи розташований у межах цього

простору ґрунтовий покрив.

У теорії права є загальновизнаним, що наявність особливого пред-

мету правового регулювання (кола однорідних суспільних відносин, що

регулюються) є обов’язковим критерієм виділення окремої галузі права 1.

Предметом земельного права прийнято вважати земельні відносини 2.

У ст. 2 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) земельні відносини

визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і роз-

порядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий під-

хід справедливо критикується у науці земельного права. Вказується, що

земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших

різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення зе-

мель 3, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування

юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо. Крім того,

даному положенню, позбавленому регулятивного значення, вочевидь, вза-

галі не місце в законі.

В. В. Носік визначає предмет земельного права як «врегульовані нормами

та методами земельного, приватного, публічного права суспільні відносини,

що виникають між суб’єктами у процесі здійснення права власності на зем-

лю Українського народу, державного і самоврядного регулювання земельних

відносин, виконання заходів з охорони і раціонального використання землі як

основного національного багатства, захисту суб’єктивних земельних прав

та законних інтересів громадян, юридичних осіб, територіальних громад,

держави» 4.

На думку М. В. Шульги, предметом земельного права є «вольові суспільні

відносини, об’єктом яких є земля як складова частина біосфери, що забез-

печує належне існування флори і фауни та життєдіяльності людини» 5.

На наш погляд, узагальнюючи існуючі в доктрині земельного права

визначення земельних відносин, їх можна визначити як відносини, що

пов’язані із використанням, охороною та відтворенням землі.

У правовій доктрині, особливо російській, можна зустріти широке

розуміння предмету земельного права (або «права нерухомості»), як такого,

що охоплює, окрім земельних, ще й містобудівні, гірничі, водні та лісові

відносини 6. Для української правової доктрини такий підхід не властивий.