29.Проаналізуйте розвиток українського музичного мистецтва в другій половині 19 ст.

У тісному зв’язку з театром розвивалась і музика.Видатним оперним співаком і композитором був С.Гулак-Артемовський(1813-1873).Він написав вокально-хореографічний дивертисмент «Українське весілля»(1851),музику до водевілю «Ніч напередодні Іванового дня»(1852),пісню «Стоїть явір над водою»,а в 1862р. створив першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм».

Також талановитим композитором був П.Сокальський,(1832-1887),якому належить понад 40 творів.

Композитор П.Ніщинський (1832-1896) збирав та здійснював обробку українських народних пісень,писав музичні твори,організовував музичні колективи і керував ними.

Засновник української класичної музики , піаніст, диригент, педагог, збирач пісемного контролю, громадський діяч М.Лисенко(1842-1912), він підніс українську музику на рівень світового мистецтва.

Низку творів високого національного звучання написали учні і послідовники М.Лисенка. Серед них К.Стеценко, який до 35-річчя М.Лисенка написав кантату «Слава Лисенкові».

Також не потрібно забувати і про М.Леонтовича, який був автором класичних обробок українських народних пісень.

Загалом, можна сказати, що цей період подарував українському музичному мистецтві видатних композиторів, які розвивали музичне мистецтво в Україні в ці роки.

35.Розвиток театру кун 19-20ст

Наприкінці ХІХ— початку ХХ століття українська драматургія переживала справжній розквіт, опановуючи жанрові форми, стильові ознаки, втілення всіх актуальних на той час типів художнього мислення (романтизму, натуралізму, реалізму, неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму). Цей розвиток був зумовлений перебудовою українського театру, активним створенням професійних і аматорських труп. В побутово-етнографічному музично-видовищному театрі широкого поширення набуває таке явище, як «олітературнення драматургії», тобто велике значення надається твору, як тексту. З появою п’єс М. Кропивницького, І. Тобілевича, М. Старицького, Олени Пчілки, П. Саксаганського, а також «драматургів – драморобів » все більшої ваги набуває художньо-естетична концепція драматурга, реалізована у словесному матеріалі . Історичні та водевільні твори збагачую ться соціально-психологічною мотивацією художньої дії, типізацією образів. Серед тогочасних труп діяли: трупа М. Кропивницького, М. Старицького, П. Саксаганського і І. Карпенка-Карого. Найпоширенішими п’єсами були : І. Тобілевича «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», М. Кропивницького «Дві сім’ї», «Олеся», , Олени Пчілки «Світова річ», М. Старицького «Талан», «Не судилося» (Панське болото). А на історичну тематику «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Тарас Бульба», «Оборона Буші», І. Тобілевича «Сава Чалий», «Бондарівна», Г. Хоткевича «Богдан Хмельницький», «О полку Ігоревім», «Довбуш», , «Молодий Криштоф», М. Грушевського «Хмельницький в Переяславі», «Ярослав Осмомисл» та багато інших. Різноманіття жанрів і репертуару є найголовнішим доказом того, що тогочасний театр і справді переживав період свого справжнього розвитку ,а створені твори стали найбільшим вітчизняним надбанням у галузі театру, а їх внесок у світову культуру просто неоціненний.