40.Охарактеризуйте т.Шевченка як митця та громадського діяча.

Місце Т.Шевченка (1814-1861) в українському суспільстві і в українській культурі особливе. Маючи величезні задатки громадсько-політичного діяча, про що свідчить вплив Т. Шевченка на кирило-мефодіївців, він зумів реалізувати свій величезний духовний потенціал через свою мистецьку, передусім поетичну творчість. І в цьому вчені вбачають найбільшу загадку його феномену. Т. Шевченко одночасно - митець і політик. Його "Катерину" добре знали і вивчали напам´ять сільські жінки. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. Це було тим важливо, що в тодішніх несприятливих умовах українська культура і, зокрема, українська література могли стати лише провінційною складовою "загальноросійської" літератури або літературою "для хатнього вжитку".

25.Заходи стосовно знищення здобутків Укр.Культ. 18-19ст

Дійсно, як Польща в 1569 р., так тепер Росія в 1783 р. не тільки повністю закріпачила селян, а й був ліквідо¬ваний Юріїв день. Одночасно відбувався наступ само¬державства і на українські міста. Якщо за Польщі багато українських міст користувались магдебурзьким правом, то вже в 1775 р. міське самоврядування в Ук¬раїні було скасовано, а за декілька років перед тим першим було арештовано весь магістрат і забрано гра¬мотиКиїва.

Духовенство України, в руках якого був такий могутній засіб культурного впливу як Києво-Могилянська академія, через сьою аполітичність втра¬тило провідне становище. Так само замкнулись у вузь¬ких рамках літературного любительства українські письменники і перестали бути зброєю мас. Проте ду¬ховне життя в Україні не завмерло. Цьому все-таки сприяли перш за все художня література, історичні праці. XVIII ст. залишило нам в спадщину козацькі літописи. Козаки писали в боях зброєю і кров'ю, а з ча¬сом переписували на папір і зберігали нащадкам як приклад.

Друкарство і література. У XVIII ст. відбувається занепад українського книгодрукування.

Петро І зак¬рив останню книгодрукарню в Україні, яка існувала при Києво-Печерській лаврі. Дозволялось, правда, ви¬давати друком невелику кількість церковної, богослу¬жебної літератури. Більшість творів світської літера¬тури знову почала розповсюджуватись у рукописах. Ціле століття в Україні робились спроби відновити своє книгодрукування. За непослух у Москву було забрано всю Чернігівську друкарню.

За Катерини II вже були залізними старання ко¬зацької старшини перетворити академію в універси¬тет. Російський уряд почав активну ліквідацію україн¬ських шкіл, доступних народові. Треба сказати, що в Києво-Могилянській академії поруч сиділи діти про¬стих козаків і гетьманів, духовні і світські. Натомість засновуються школи московські. Вони не були пога¬ними, але вони були однаковими і в Росії, і на Кавказі, і в Україні. До того ж вони були доступні лише для станів привілейованих.

Архітектура. Величні архітектурні споруди цьо¬го століття в Україні також є німими свідками мис-тецького і будівельного таланту нашого народу. Основ¬ними спорудами, які знаменували вищий ступінь розвитку архітектури, були різні за своїми формами культові церковні приміщення. Саме вони втілюють у собі типові риси епохи і політ фантазії будівничих. Наприклад, 96-метрова дзвіниця Києво-Печерської лаври побудована за проектом архітектора Г. Шеделя.