5.Діяльність Скоропадського

За Гетьмана Скоропадського почалося масове відкриття українських почаькових шкіл, на базі гимназій було створено 150 державних українських середніх шкіл для яких були видані підручники українською мовою. відкриття 6 жовтня 1918 року в Києві першого Державного університету, а 22 жовтня — другого українського університету у Кам’янці-Подільському. Засновуються Українська національна бібліотека, Національна галерея мистецтв, Національний оперний театр, Український історичний музей, Державна хорова капела, Державний симфонічний оркестр тощо. Під кінець Гетьманства в Києві було відкрито Українську академію наук, яку очолив В. І. Вернадський. Відкрилося Головне управління мистецтв і народної культури, Національний архів, Галерея малювання і різьблення, Драмтеатр, Кобзарська і Симфонічна школи, Всеукраїнська Академія Наук і Академія мистецтв. Їх очолили вчені і діячи культури із світовим ім’ям - академік Вернадський, Олександр Кошиць, Іван Огієнко, Георгій Нарбут .

10. Соціалістичний реалізм

Соціалістичний реалізм - унітарний, псевдохудожній напрям і метод радянської літератури, що сформувався під впливом натуралізму і так званої пролетарської літератури. Він був провідним у мистецтві з 1934 по 1980 рік. Ідеологією соціалістичного реалізму є марксизм, в основі якого волюнтаризм, він - визначальна риса світогляду. У творах соц. реалізму місто поставало як уособлення гармонії, а село — дисгармонії і хаосу. Уособленням добра був більшовик, уособленням зла - куркуль. У творах соціалістичних реалістів змінилося трактування землі. У літературі минулих часів вона була символом гармонії, сенсом існування, у них земля — уособлення зла. Позитивними героями літератури соціалістичного реалізму були робітники, селяни -незаможники, а представники інтелігенції поставали як жорстокі, аморальні, підступні. Радянські письменники мали повне право хвалити радянський спосіб життя, але не мали права на найменшу критику. Митці, які недотримувалися норм соціалістичного реалізму, ставали жертвами репресій і терору. Серед них М. Куліш, В. Поліщук, Г. Косинка, М. Зеров, В. Бобинський, О. Мандельштам, М. Гумільов, В. Стус. Він скалічив творчі долі таких талановитих митців, як П. Тичина, В. Сосюра, М. Рильський, О. Довженко. Твори Миколи Хвильового, В. Винниченка, Юрія Клена, Є. Плужника, М. Орсета, Б.-І. Антонича упродовж багатьох десятиліть були забороненими. Належність до ордену соціалістичних реалістів стала питанням життя і смерті. Критика соціалістичного реалізму опиралася на такі аргументи: соціалістичний реалізм обмежує, збіднює творчі пошуки митця, це система контролю над мистецтвом, "свідоцтво про ідеологічну благодійність" митця. Соціалістичний реалізм припинив своє існування, коли розпався Радянський Союз

6.Модерн у живописі

Український модерн виник у значно важчих соціокультурних умовах, ніж модерн в інших країнах Європи внаслідок бездержавності України. Його корені – в пізньому українському романтизмі як стильовому напрямку мистецтва і літератури.

У живописі модерн найяскравіше виявився у працях М. Жука, М. Бойчука, К. Малевича, О. Богомазова, в архітектурних проектах В. Кричевського (будинок полтавського губернаторського земства)

У живописі О. Мурашка (“Портрет дівчини у червоному капелюсі”) вітальна енергія червоного кольору підкреслює красу як вияв молодості і оновлення. Еволюцію живопису можна визначити як перехід від наслідування реальної дійсності, життєвої достовірності – до власної авторської міфотворчості (яка переважно походить від джерел народної поезії) з високим ступенем перетворення цієї дійсності, від критичного аналізу – до поетичного синтезу (П. Холодний “Казка про дівчину й паву”, О. Новаківський “Русалка”, “Музика”, “Визволення”, “Українська мадонна”).

7.Украї́нський архітекту́рний модерн — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової. Характерно використання залізобетону,металу,скла,кераміки.

3 різновиди стилю: чистий модерн, стилізаторський, раціоналістичний (бездоганні пропорції прорізів, мякі окреслення вікон і балконів).

Копіювалися природні форми,орнамент був основним виразним засобом - криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетення, лінія якого несла духовно-емоційний і символічний зміст. Декор вільно компонувався на площинах.

Найвідомішою спорудою Києва є «Будинок з химерами»(для себе спроектував Городецький).Збудований на кручі,використав цілком новітній для тих часів матеріал – бетон,сам будинок перетворив на химерну казку в камені. Химери виконав з бетону скульптор Саля.

Споруди центру Харкова:на Миколаївській і Павлінській площах зводилися будівлі Міської думи, ломбарди, готель «Версаль».

У багатьох містах модерн запозичував мотиви з народного дерев’яного будівництва-форми дахів,віконних і дерев’яних прорізів тощо.

Модерна архітектура Західної України з урахуванням народного мистецтва гуцулів і бойків розвивалась успішно у Львові, Дрогобичі,Коломиї,Трускавці тощо. У Львові мав віденське забарвлення - сецесія:будинок філармонії (Садловський), торгова палата на пр. Шевченка (Захаревич), вулиця Богомольця,Павлова,Валова тощо.