37.Охарактеризуйте розвиток освіти в Україні доби бароко

Особливо значного розвитку в добу бароко набула українська освіта. Першим і найавторитетнішим вищим навчальним закладом у Східній Європі стала Києво-Могилянська академія. Вчилися тут діти й заможних, і вбогих батьків, навіть жебраків. Чимало було студентів з інших слов’янських країн (скажімо, видатний російський науковець і письменник Михайло Ломоносов).Академія мала вісім класів; одні з них були однорічні, інші -дворічні. Загальний курс навчання тривав 12 років. Всього в академії було 8, так званих, ординарних класів, а кількість предметів сягала до 30 і більше. Багато часу в кожнім класі відводилося на вивчення мов: слов’янської,грецької,латинської,польської,староєврейської.Немало уваги приділялося і предметам естетичного виховання -малюванню, музиці та співу. Великий хор академії славився не тільки в Україні, а й за її межами. Цей навчальний заклад закінчили чимало відомих композиторів (Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель) і художників (Захарій Голубовський, Григорій Левицький, Леон Тарасевич та ін.). Академія виховала цілу плеяду письменників (Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Василь Капніст, Іван Некрашевич та ін.). Багато випускників академії згодом стали видатними науковцями. Вони зробили значний внесок у розвиток освіти й культури не тільки в Україні, а й у Росії, Білорусі, Румунії, та інших країнах. 1817 року за наказом російського уряду академія була закрита. Навчальний процес у Львівському університеті проводився за програмою єзуїтських шкіл, розробленою ще наприкінці ХVІ ст. Помітні зміни у цю програму стали вноситись лише в середині ХVІІІ ст. На відділі філософії вивчали філософську систему Аристотеля, яка була сукупністю логіки, фізики й метафізики. У складі фізики розглядали також елементи математики, астрономії, біології, метеорології, а в складі метафізики – питання психології та етики. Вивчали, крім цього, історію, географію, грецьку мову. На відділі філософії навчання тривало два-три роки. Після закінчення цього відділу можна було здобувати богословську освіту. На теологічному відділі навчання тривало чотири роки. Тут проходили історію церкви, Старий і Новий Заповіт, догматичне і моральне богослов’я, канонічне право, казуїстику, староєврейську мову.Козацька старшина Гетьманщини висловлювала пропозиції і щодо відкриття вищих світських навчальних закладів у Глухові, Переяславі тощо. Але тенденція на ліквідацію української автономії, скасування гетьманства та більш тісну інтеграцію Лівобережжя з Російською державою, що доволі виразно проявилася з початком 1760-х рр., не лише не дозволила реалізувати задумане на практиці, а й загалом обумовила занепад Києво-Могилянської академії, поступове її перетворення на сугубо духовний навчальний заклад.

38.Культурні процеси в Радянській Україні в 20-хх роках

Поразки України в національно визвольних змаганнях 1917-1921рр. призвела до ліквідації УНР і встановлення радянської влади в Україні.У вогні війни гинули або вивозилися нагромаджувані віками культурні цінності.

Проте культурний процес в ці роки не уповільнився, а прискорився. В умовах революційної ситуації потяг народних мас до культурних надбань людства істотно зріс.

Більшовики належним чином врахували величезний потяг народних мас до культури і постаралися вигідно для себе використати його. Вони розуміли, що культура може стати важливим чинником у політичній боротьбі. Щоб керувати діями сотень тисяч озброєних людей, треба було передусім впливати на їхню свідомість. Тому у поширенні здобутків загальнолюдської культури більшовики робили наголос на ідеологічних аспектах. Пов'язуючи ідеологію і культуру, вони обирали найкоротший шлях для зміцнення своєї влади.

В Україні почалася швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів, покликаних нести в маси комуністичні ідеї. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні. У партійних, робітничих і профспілкових клубах відкривалися бібліотеки, народні театри, різноманітні гуртки. У липні 1920 р. наркомат освіти УСРР затвердив «Положення про хату-читальню» як опорний пункт просвітньої роботи у селах. Вказувалося, що головним напрямом в діяльності хат-читалень є «поширення комуністичної освіти серед сільського населення». Українська література доби визвольної і громадянської воєн збагатилася багатьма новими іменами. Письменники і поети тієї доби були безпосередніми учасниками подій. Життя деяких з них обірвалося раніше, ніж встиг розквітнути талант. Роки революції і визвольної війни призвели до багатьох втрат у нагромаджуваній віками українській культурній спадщині. Разом з тим культурний процес уперше глибоко увійшов в народну товщу. Нестримний потяг мільйонів людей до кращих зразків загальнолюдської культури був однією з відмітних рис тогочасного життя.