36.Розвиток Укр.Культури 1917-21 рр

Національно-визвольна ( і громадянська) війна, збройні інтервенції інших держав руйнівно позначилися на нагромаджувані віками культурні цінності.

Коротка доба відновлення української державності (1917-1920 pp.), коли було створено нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції.

Напочатку ХХ ст. укр. культура зазнала значних втрат: пішли з життя корифеї укр. літератури: І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький. У першiпореволюцiйнi роки багато митцiв загинуло вiд рук бандитiв. Чимало відомих діячів науки, літератури, мистецтва, освіти, які не сприйняли радянсько-більшовицького режиму,опинилися за межами України, на еміграції.В українській культурі 1917—1920 рр. було, чимало проблем і труднощів.Мабуть, найбільшої шкоди розвиткові національного відродження завдали російськібілогвардійці та більшовики.Зносилися пам'ятки минулого. Натомість повсюдно встановлювалися монументи Маркса, Енгельса,Леніна.

Однак відразу після лютневої революції 1917 р. набувають повсюдного поширення національні культурно-освітні організації — «Просвіти», які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки й курси, видавали українські книги та журнали. В їхній роботі активну участь брали відомі діячі української культури, науки й освіти. Багато корисного у сфері культури було зроблено за часів гетьманської влади П. Скоропадського. Бурхливо розвивалося театральне мистецтво.

Можна зробити такий висновок: хоча українська культура зазнала значних втрат пыд час нац-визвольноївiйни, проте це пiдштовхнуло українську громаду до рiшучiхдiйвiдностовiдновлення та становлення нової культурної спадщини.

39.Укр. Бароковий театр.

Театральне життя XVII ст. відбувалося насамперед у школах. Дуже часто на шкільній сцені застосовувались прийоми передавання високого через низьке, використовувались переходи з царини духовного в царину земного та плотського, що було характерним для бароко. Містерії інсценізували народження, смерть і воскресіння Христа, а герої (їх могло і не бути) з´являлися на сцені незалежно від дії. Театральне дійство відбувалося в живій емблематичній картині, що поділялася на образотворчу і словесну частини. До середини XVIII ст. в Україні існувало близько ЗО драматичних творів: шкільних драм, діалогів, декламацій. їх авторами були викладачі Києво-Могилянської академії та колегіумів, духовенство, а виконавцями - студентиЯк правило, до шкільних драм XVII-XVIII ст. додавались інтермедії та інтерлюдії- короткі одноактні комічні п´єси побутово-гумористичного змісту, що ставилися в антрактах між діями драми чи трагедії. У ряді випадків зміст інтермедії був пов´язаний з темами, що розвивалися в основних п´єсах, але здебільшого вони були сюжетно незалежними. Головне призначення інтермедій полягало в тому, щоб розважити глядача стомленого серйозною дією, яка розігрувалася в п´єсі. Український шкільний театр можна вважати зародком професійного театру. Однак у своїй основі український театр не набув строгості та героїки класицизму, а залишався ефектним бароковим видовищем, пишним у словесному і сценічному оформленні.