
- •Передумови, етапи, особливості англійської буржуазної революції хvіі ст. «Петиція про право» 1628 р.
- •Перший етап революції в Англії, соціально-політичні реформи, „ Велика ремонстрація” і „Трьохрічний акт „ 1641 р.
- •Проголошення республіки у Англії в 1649 р. Зміни в державно-політичній системі. „ „Навігаційний акт” 1651 р., „Знаряддя управління” 1653 р.
- •Реставрація монархії у Англії в хvіі ст. .Утворення і суть партій торі і вігів у Англії. Спроби реставрації абсолютизму. „Habeas corpus act” 1679 р.
- •Виборча реформа 1832 р. У Англії. Її причини, зміст та оцінка. Виникнення політичних партій.
- •Чартистський рух у Англії. Виборча реформа 1867 р.
- •Виникнення лейбористської партії у Англії. Акт про парламент 1911 р. У Англії.
- •Виникнення англійських колоній у Північній Америці. Їх політичне та економічне становище. Організація управління.
- •Війна американського народу за незалежність від Англії. „Декларація незалежності” 1776 р. (зміст та оцінка)
- •„Статті конфедерації” у сша 1781 р.: передумови прийняття, зміст та оцінка.
- •Конституція сша 1787 р: прийняття, структура, основні положення та оцінка
- •Законодавча влада сша за Конституцією 1787 р. Структура Конгресу, порядок утворення палат та їхня компетенція
- •Виконавча влада у сша за Конституцією 1787 р. Президент (порядок обрання та компетенція)
- •Судова влада за Конституцією сша (порядок утворення та компетенція).
- •Перший цикл поправок до Конституції сша: причини видання, зміст та оцінка.
- •Проблема рабства у сша. Громадянська війна (1861-1865 рр.) Законодавство цього періоду. Економічні та політичні наслідки Громадянської війни. Другий цикл поправок до Конституції сша.
- •Виникнення і оформлення демократичної та республіканської партій у сша.
- •Причини, етапи, значення Великої французької революції хvііі ст. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. У Франції.
- •Перший етап революції у Франції (1789 – 1792 рр.). Конституція 1791 р. Проголошення республіки. Діяльність жірондистів.
- •Встановлення якобінської диктатури у Франції. Соціально-економічна і політичнадіяльність якобінців. Оцінка якобінської диктатури.
- •Період директорії та консульства у Франції. Конституції 1795 і 1799 рр.
- •Проголошення імперії Наполеона Бонапарта у Франції. Державний устрій і законодавство імперії.
- •Революція 1848 р. У Франції. Проголошення республіки (другої). Конституція 1848 р.
- •Третя республіка у Франції (1870 – 1940 рр.), її державний устрій та політичний режим.
- •27. Джерела та основні риси права Франції після Великої революції 1789 р. Кодифікації 1804 , 1807, 1810 рр.
- •28.Утворення єдиної Німецької імперії 1871 р. Конституція 1871 р. Утворення Німецької імперіїБуржуазна революція 1848 року в Німеччині зазнала поразки.
- •29. Державний устрій та політичний режим Німецької імперії кінця XIX – початку XX ст.
- •30. Утворення дуалістичної Австро-Угорської монархії у 1867 р. Конституційні закони 1867 р. Державний устрій та політичний режим Австро-Угорської монархії
Виникнення англійських колоній у Північній Америці. Їх політичне та економічне становище. Організація управління.
Перша англійська колонія в Північній Америці була заснована у 1607 р. Уже на середину XIX ст. Англія стала найбільшою колоніальною державою світу: територія її колоніальних володінь у 1850 р., без врахування Індії, становила 11 700 тис. кв. км, а населення цих колоній -160 млн чол.
Англійські колонії в др. пол. XIX ст. можна умовно поділити на 2-3 типи. Перший - це т. зв. переселенські, утворені переважно вихідцями з самої Англії. Вони перебували у відносно сприятливому становищі. Населення отримувало режим адміністративної, а далі і політичної автономії. Першою самоврядування одержала Канада. Ще в кінці 40-х років XIX ст. англійський уряд надав канадському парламенту право створювати автономний уряд з числа представників партії, яка зібрала більшість голосів на місцевих виборах. У 1854 р. канадським властям було надано право розпоряджатися місцевим земельним фондом, а у 1859 р. було скасовано торговельну монополію Компанії Гудзонової Затоки на зовнішню торгівлю зі Старим Світом. У грудні 1866 р. англійський уряд погодився затвердити текст конституції, виробленої п'ятьма канадськими провінціями (Верхня Канада, Нижня Канада, Нова Скотія, Нью-Брунсвік та о-в Едуарда). Провінції отримували значну автономію, федеральний парламент складався з двох палат. Представником корони з правом затвердження законодавчих актів канадського парламенту англійським урядом призначався генерал-губернатор. Вступила в дію нова конституція («Акт про Британську Північну Америку») 29 березня 1867 р. Нове державне утворення дістало назву «домініону».
До другого типу колоній належали володіння, населені переважно місцевим населенням, чисельність якого у сотні раз перевищувала колоніальну адміністрацію. Прикладом може служити Індія. Англійські власті штучно підтримували феодальну роздробленість країни, розмежованої на більш ніж 600 князівств. Дешеві англійські товари підривали місцеву промисловість, зокрема текстильну. Англійські власті проголосили недоторканність крупних земельних володінь, що стимулювало масовий перехід місцевих поміщиків на сторону колонізаторів. Як один із наслідків цього повстання - у 1858 р. Ост-Індська компанія була остаточно ліквідована, уся Індія перейшла під безпосереднє управління англійського уряду. Для забезпечення своїх територіальних претензій у країнах колоніального світу англійський уряд у 1889 р. провів через парламент закон про флот, в силу якого Британія повинна була зберігати перевагу сил на морі над «двома найбільшими морськими державами» (Франція і Росія). .
Іноді до третього типу колоній відносять Ірландію, давнє завоювання Англії. З метою ослаблення ірландського національно-визвольного руху Лондон у XIX ст. вдавався до поміркованих реформ. Так, у 1869 р. через англійський парламент було проведено закон про відокремлення в Ірландії церкви від держави. У 1885 р. було асигновано 50 млн ф. ст. на викуп землі у ірландських поміщиків з метою її наступного перепродажу дрібними ділянками місцевим селянам. Однак уже в 1887 р. консервативний кабінет Солсбері провів т. зв. Білль про злочини, що призупиняв у Ірландії дію Законів про недоторканність особи та надавав уряду надзвичайних повноважень. У квітні 1912 р. на розгляд британського парламенту було винесено Білль про гомруль (самоуправління) Ірландії. Передбачалося створення двопалатного (верхня палата призначалася англійським королем) парламенту, чиї функції не поширювались би на зовнішню політику, питання війни і миру, зовнішню торгівлю, оподаткування, розпорядження земельною власністю та управління поліцією і армією. Після дебатів в англійському парламенті зі складу Ірландії було «виключено» Ольстер. Криза тривала до початку 1914 р. і закінчилася доволі хитким компромісом.
Услід за Канадою та Австралією статус домініони в 1907 р. отримала Нова Зеландія, а у 1910 p.- Південно-Африканський Союз. Домініони починають претендувати на право самостійно визначати власну зовнішню політикуї. Так, в 1909 р. у складі канадського уряду був створений департамент зовнішніх справ, а у 1911 р. ця країна уклала самостійний торговий договір з США без усякої участі Англії. Конференція 1911 р. закріпила право домініонів брати участь у обговоренні питань зовнішньої політики імперії. Фактично, за півстоліття домініони пройшли шлях від колоній до суверенних держав.