15. Судова влада за Конституцією сша (порядок утворення та компетенція).

У ст. 3 регламентовано органи судової влади у США. Вона вручена «єдиному Верховному судові й тим нижчим судам, що їх може призначати й засновувати Конгрес» (розд.1). Суддів призначали пожиттєво – «поки до них немає претензій».

Верховний суд діяв як перша й апеляційна (друга) інстанції.Судова влада Верх.Суду поширювалася на всі справи, що виникали «на основі цієї Конст-ції, Законів США, міжнародних угод (норм права і справедливості)…, на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких США є стороною, на всі спори між двома чи більше штатами; між штатом і громадянами; громадянами різних штатів; між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданими (розд.2).Як перша інстанція він розглядав справи, що стосувались «послів, інших повноважних представників та консулів», а також справи, де однією зі сторін був штат.У всіх інших, згаданих уже випадках, Верховний суд виступав як апеляційна інстанція. Суди штатів розглядають справи місцевого значення (крим. Справи про злочини на їхній території і цивільні спори на підставі норм місцевого законодавства)

У Конституції зазначено (розд.2), що «усі справи про злочини, за винятком випадків імпічменту», у всіх судах мали розглядатися за участю присяжних, причому у тому штаті, де скоєно злочин, а якщо скоєно його за межами штату (але його громадянином), то суд мав відбуватися у тому місці, яке визначить Конгрес.

Порядок формування ВС в ст.3 не зафіксований, як і кількість його членів. Стосовно першого, то він визначений у попередніх двох статтях: призначає членів Верховного суду президент, пожиттєво, але за погодженням із сенатом. Щодо кількості членів ВС , інших судів,порядку їх утворення, структури, компетенції тощо – то це мав визначити окремий закон про судоустрій. По утворення судів штатів у ст. 3 не згадується, вона взагалі досить лаконічна.

У ст. 4 – 7 зазначено: «цілковитою довірою і повагою повинні користуватися в кожному штаті офіційні акти, документи судові рішення будь-якого іншого штату; «громадяни кожного штату мають право на всі привілеї та вольності громадян усіх штатів»; злочинці та порушники законів повинні тими штатами, куди вони втекли, видаватися правосуддю штатів, де скоєно правопорушення.

У ст..6 наголошено, що і Конституція, і закони США та всі їхні угоди «є найвищим законом країни» , й судді кожного штату «зобов’язані їх виконувати,хоч би в конституціях чи законах окремих штатів траплялися суперечні ухвали».

На відміну від Європи, де в той час існували переважно абсолютні чи напівабсолютні монархії, у США встановили республіканську форму правління у вигляді президентської республіки з поділом влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Вони мали різні терміни повноважень, а судову призначали пожиттєво. Такий порядок, з одного боку, на думку законодавців, повинен був забезпечити кожну з властей певною самостійністю стосовно інших, домогтися стабільності й ініціативності в їх діяльності.

Стосовно ВС, то, як засвідчать подальші події, Конституція, зробивши його незалежним у своїй діяльності від решти влади, створила також передумови для надання ВС права конституційного нагляду, яке стало важливим засобом контролю над правотворчістю Конгресу і Президента. Судді ж ВС , відповідно, могли бути усунені з посади через імпічмент.

Судова влада вирізняється складністю: паралельно функціонує федеральна система судів і судові системи штатів – автономних одиниць США (головна особливість – дволанковість)