Дослідження волосяного покриву і шкіри

Стан волосяного покриву і шкіри досить часто допомагає поставити діагноз, оскільки на шкірі позначаються багато гострих і хроніч-них хвороб, які спричиняють різні зміни. Деякі з них характерні для окремих хвороб і тому є вирішальними при їх розпізнаванні. До них можна віднести сапні вузлики та некроз шкіри при фузобактеріозі, карбункули шкіри – при сибірці, шершаві товсті нашарування коричневого кольору – при нестачі в організмі цинку.

Інші зміни дозволяють діагностувати захворювання внутрішніх органів. Наприклад, набряки кінцівок та нижньої черевної стінки спостерігаються при хворобах серця і нирок у коней, набряки нижньої частини шиї і міжщелепного простору в корів – при травматичному перикардиті, ціаноз шкіри – при ураженні серця і легень, жовтяничність – при хворобах печінки.

Шкіру досліджують оглядом і пальпацією. При паразитарних та інфекційних хворобах застосовують мікроскопію та алергічні проби.

При дослідженні шкіри дотримуються такої послідовності: спочат- ку визначають стан волосяного покриву (волосся, вовни, щетини – у ссавців, пера і пуху – у птахів); фізіологічні властивості шкіри (колір, еластичність, вологість, запах, температуру) та характер їх змін; патологічні зміни шкіри та підшкірної клітковини – порушення цілісності шкіри, збільшення об’єму, шкірні висипи.

Дослідження волосяного покриву

Шерстний (волосяний) покрив, щетина, пух у здорових тварин при правильному догляді та годівлі рівномірно й густо вкривають шкіру, щільно прилягають до неї, блискучі, добре утримуються у шкірі. У теплу пору року волосся коротке, у зимовий період – довге. У здорових тварин весною і восени відбувається зміна волосся, а в птахів – пера (линька). Весною зимове волосся замінюється коротшим – літнім. Линька, як правило, починається з крупа, потім поширюється на поперек, грудну клітку і в останню чергу – на черево та кінцівки. Триває линька у тварин, особливо в коней, при доброму стані здоров’я недовго (15–20 днів). У грубововних овець весь пух і частина вовни випадають, а в овець культурних порід зміна вовни відбувається протягом усього року. Щетина у свиней також випадає в різні періоди року. У птиці наприкінці літа та восени (протягом 4– 6 тижнів) повністю змінюється перо, весною воно змінюється частково.

Пізня линька спостерігається після перехворювання тварини інфекційними хворобами (наприклад, ящуром), при хворобах із хронічним перебігом та патології серця. У таких тварин навіть улітку місцями зберігається довге зимове волосся. Пізньої осені, навпаки, затримується поява довгого пухнастого зимового волосся, що пов’язане як із порушенням годівлі тварин, так і з хворобами.

Крім фізіологічного процесу (линьки), випадання волосся і пера може бути зумовлене різними хворобами, зокрема порушенням обміну речовин (недостатністю йоду, кобальту, міді, протеїну, каротину та ін.), деякими інфекційними та паразитарними хворобами. Відсутність волосся називають алопецією (лисиною), а локальну відсутність пера у птиці – аптеріозом. Обмежені, або місцеві алопеції часто спос-терігаються при дерматиті, мікотичних (стригучий лишай) і паразитарних (псороптоз, саркоптоз) хворобах (рис. 20). Великі алопеції виникають при виснаженні, гастроентериті, отруєнні тварин свинцем, йодом або селеном, при хворобах обміну речовин (мікроелементозах, гіповітамінозах; рис. 21), ендокринних хворобах (гіпотиреозі, синдромі Кушинга). Типовим для гіпотиреозу в собак є облисіння дорсаль-ної поверхні хвоста – “щурячий хвіст“ (рис. 22). Зрідка зустрічаються природжені алопеції, які пов’язують із нестачею йоду. В окремих тварин, особливо норок, волосся ламається, і тому вони здаються постриженими, звідки походить народна назва їх – стригуни (рис. 23).

Рис. 20. Алопеції вуха в собаки, хворого на демодекоз

Рис. 21. Алопеції в ділянці шиї при гіпотиреозі (за Судаковим М.О.)

Рис. 22. “Щурячий“ хвіст у собаки, хворого на гіпотиреоз (за Кармел Т. Муні)

Рис. 23. Стриження волосся в норки за недостатності біотину

У клінічно здорових тварин волосся вкриває шкіру рівномірно. Нерівномірний ріст волосся спостерігається при мікроелементозах, коли з’являються так звані ”чубчик” і ”грива” (довге волосся між рогами та на холці). Волосяний покрив блискучий у здорових тварин, а при хронічному перебігу хвороб (туберкульозі, фасціольозі, порушенні обміну речовин, зумовленому вітамінно-мінеральною недостат-ністю, катарі травного каналу) він стає тьмяним, скуйовдженим і погано утримується у шкірі. Для оцінки міцності утримання волосся в шкірі на різних ділянках пальцями захоплюють пучок волосся і злегка смикають його. Якщо в пальцях залишається незначна кількість волосся, то вважають, що воно добре утримується в шкірі. Якщо виривається цілий жмут його, то це свідчить про погане утримання його в шкірі.

У здорових тварин волосся щільно прилягає до шкіри, а при незадовільній вгодованості, переохолодженні, високій температурі тіла, хронічному перебігу хвороб воно стає скуйовдженим і тьмяним.

Рис. 24. “Окуляри“ у корови, хворої на гіпокупроз (за Stöber M., Gründer H.-D.)

Певне діагностичне значення має зміна кольору волосся. Ще в 1916 р. академік М.Ф. Іванов виявив в овець із темним кольором шер-сті світлі смуги. Пізніше голландський біохімік Б.С. Сйолема (1938) виявив, що корови чорної масті за нестачі міді ставали сіро-коричневими. Депігментацію волосяного покриву на тулубі та навколо очей (”окуляри”) при гіпокупрозі спостерігав М.О. Судаков зі своїми співробітниками (1974) та інші вчені (рис. 24). Посивіння волосся пов’язане з порушенням утворення пігменту у волосяних сосочках. У старих тварин (коней, собак) воно вважається фізіологічним, а в молодих – може спостерігатись при чумі.

Уроджений гіпертрихоз (довге волосся) – це явище, при якому тіло вкрите ненормально густим і довгим волоссям, що утруднює тепловіддачу. Внаслідок цього при гіпертрихозі у великої рогатої худоби спостерігається задишка, оскільки виділення тепла через шкіру знижується.

Уроджений гіпотрихоз проявляється повною відсутністю волосяного покриву (атрихія, атрихоз) або неповним чи дефектним розвитком його (гіпотрихія, гіпотрихоз). При гіпотрихозі волосяний покрив відсутній на грудній клітці, внутрішній поверхні стегна, потилиці і лопатці, а на інших ділянках тіла він значно коротший, ніж у здорових телят. Гіпотрихоз зумовлений гіпоплазією волосяних сосочків і мішечків та сальних залоз з одночасним надмірним розвитком рогового шару шкіри. Причиною гіпотрихозу часто є вроджена гіпофункція щитоподібної залози.