Імунотропні засоби.

імуномодулятори (імунокоригуючі засоби) - препарати, які стимулюють або пригнічують імунну відповідь організму.

Імунна система відіграє важливу роль у формуванні захисних реакцій організму у відповідь на дію травматичних чинників. Імунітет є засобом захисту організму від живих тіл та речовин, які несуть на собі ознаки генетичне чужорідної інформації. Специфічна імунна система становить со­бою імунокомпетентні клітини (Т- й В-лімфоцити), до неспецифічної імунної системи належать мікро- та макрофаги, гуморальні захисні чинники.

На виразність та спрямування імунної відповіді можуть впливати різнома­нітні чинники (інфекція, радіація, спадковість, голодування, гіповітаміноз тощо). Пригнічення імунної системи по­глиблює розвиток патологічного процесу, на тлі зниження імунної відповіді можуть розвиватися суперінфекції, виникати пухлини. Посилення імунної відповіді може сприяти розвитку гіперімунних захворювань, реакції відшарування трансплантату.

Фармакологічна корекція порушень імунної системи сприяє поліпшенню клінічного перебігу захворювання, знижує кількість рецидивів і ускладнень, сприяє одужанню, але імуномодулюючі препарати треба до­бирати ретельно.

Принципи призначення

1. Імунотропні засоби не застосовують самостійно, а призначають у комплексі з етіотропною і патогенетичною фармакотерапією.

2. При абсолютній впевненості щодо доцільності призначення імунотропних засобів необхідно оцінити характер і ступінь виразності імунних порушень.

3. Умовою ефективності імунокорекції є правильний вибір препарату або комбінації препаратів з урахуванням спрямованості їх дії.

4. Фармакологічний ефект імунокорекції залежить від правильного визначення оптимальної дози препарату, частоти приймання, шляху введення, часу початку лікування, тривалості курсу.

5. При призначенні імунотропного засобу слід враховувати вік хворого, стать, нейроендокринні особливості, генетичний фон, біоритми, супутні захворювання тощо.

6. Одночасне призначення кількох імунотропних препаратів є доцільним за умови їх дії на різні ланки імунної системи.

7. Клінічна ефективність імуномодуляторів вище у хворих, що перебувають і гострому періоді захворювання та у тяжкому стані.

8. При багаторазовому введенні імуномодуляторів спектр їх дії зберігається, а виразність ефекту зростає.

9. Ефективність імунотропного засобу слід визначати не раніше 30 діб – півроку від початку захворювання, залежно від властивостей препарату та особливостей перебігу захворювання.

10. Ефективність застосування імунотропних засобів підвищується у разі одночасного призначення вітамінів, мікроелементів, адаптогенів та інших біогенних стимуляторів.

1. імуностимулятори.

Це лікарські речовини, які активують (відновлюють) функцію системи клітинного або гуморального імунітетів. препарати підвищують виразність імун­них реакцій організму та застосовуються при інфекційних і паразитарних процесах з в'ялим хронічним перебігом, опікової хворобі, лейкопенії, променевих ураженнях, передпухлинних станах, пухлин­них процесах, при інтенсивному лікуванні антибіотиками, глюкокортикоїдами.

ПРЕПАРАТИ:

- левамізол (декарис) - нормалізує імунну систему у разі її надмір­ної активізації або послаблення. Його вплив на імунну систему пов'язаний із впливом на диференціювання, метаболізм і функції Т-лімфоцитів; він під­вищує вироблення лімфоцитами ендогенних чинників взаємного регулю­вання, утворен-ня антитіл, сприяє активізації неспецифічних механізмів за­хисту (фагоцитозу, продукції інтерферону), стимулює процеси репаративної регенерації. Призначають у разі первинних та вторинних імунодефіцитних процесів, при хронічних та рецидивуючих інфекціях.

- ліпосахариди (пірогенал) - сприяють підвищенню утворення антитіл і плазматичними клітинами, активізують Т-лімфоцити, стимулюють фагоцитарну активність макрофагів, підвищують вміст ен­догенного інтерферону. Застосовують при гострому та хронічному перебігу різних інфекційних хвороб, особливо на тлі зни­женої імунологічної реактивності до антибіотиків, при стафілококовій інфекції, тубер­кульозі, ранах, що погано гояться.

- метилурацил - позитивно впливає на репаративну регенерацію, підвищує внутрішньоклітинну активність фермен­тів, які сприяють активізації нуклеїнового обміну, стимулюю фагоцитозу. Застосовують при опікових та променевих ураженнях, лей­копенії, гепатиті, коліті, виразковій хворобі шлунку, хронічному гастриті з секреторною недостатністю.

- натрію нуклеїнат - позитивно впливає на специфічні та неспеци­фічні механізми імунної системи, стимулює системи Т- і В-лімфоцитів, процеси регенерації, лейкопоез, фагоцитоз. Застосовують при лейкопенії, хронічних запальних процесах.

- тималін – високоочищений гормоноподібний препарат, сприяє відновленню імунологічної реактивності, активізує клітинний і Т-залежний гормональний імунітет, нормалізує співвідношення Т- і В-лімфоцитів, посилює фагоцитоз. Призначають при гострій і хронічній гнійній інфекції, опіковій хворобі, трофічних та променевих виразках, хронічній пневмонії, інтенсивній антибіотикотерапії.