Застосування: для лікування різних алергічних захворювань. Побічні ефекти: нудота, блювання , біль в шлунку

Лоратaдин (кларисин, лорано) (Loratadine)

форма випуску: таблетки 0,01 г; сироп у флаконах 120 мл.

механізм дії: антигістамінний препарат ІІ покоління, виявляє тривалу і сильну антигістамінну дію протягом 24 годин, не виявляє седативної та снотворної дії. призначають по 1 таблетці або 2 чайні ложці 1 раз на добу.

застосування: кропивниця, набряк Квінке, сінна пропасниця, алергічні риніти, кон’юнктивіти, дерматити.

Побічні ефекти: сухість в роті, диспепсичні явища.

Цетрин (Цетиризин) (Cetrin)

Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою 0,01 г № 20.

механізм дії: блокує Н₁-гістамінові рецептори, полегшує перебіг алергічних реакцій, зменшує проникність капілярів, попереджує розвиток набряку тканини, знімає спазм гладкої мускулатури. У терапевтичних дозах практично не викликає седативного ефекту; дія через 20 хв., триває більше 24 год. Застосовують всередину 1 таблетку 1 раз на добу, запивати невеликою кількістю води.

застосування. Сезонні та цілорічні алергічні риніти і кон’юнктивіти; хронічна рецидивуюча кропив’янка та ангіоневротичний набряк; алергічні дерматози, атонічний дерматит (у складі комплексної терапії)

Побічна дія. Головний біль, запаморочення, сонливість, диспепсичні явища, відчуття сухості   у роті, фарингіт, алергічні реакції

4. Засоби симптоматичного лікування.

Симптоматичні засоби (адреноміметики, міотропні спазмолітики) - це препарати, які не впливають на етапи розвитку алергії, але усувають деякі прояви алергічних реакцій, крім того, вони діють у протилежному напрямку, порівняно з медіатором алергії. Це адреналін, ефедрин, мезатон, папаверин тощо. Застосовують при бронхоспазмі, анафілактичному шоку, колапсі та інших станах, що супроводжують алергічні реакції.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку.

Анафілактичний шок виникає в перші секунди або хвилини після проникнення алергену в організм. Це вкрай важка алергічна реакція. Найчастіше розвивається на парентеральне введення лікарських препаратів, таких як пеніцилін, сироватки, вакцини, білкові препарати, а також при проведенні проб з пилковими і харчовими алергенами.

Клінічна картина розвивається дуже швидко. Відмічається різке зниження АТ, пригнічення свідомості, з’являються судоми, мимовільне сечовипускання. Блискавичний перебіг анафілактичного шоку закінчується летально.

У переважної кількості хворих клінічні прояви починаються з почуття жару, гіперемії шкіри, страху смерті, збудження або депресії, головного болю, болю за грудиною, задишки. Смерть може наступити в результаті гострої дихальної недостатності внаслідок бронхоспазму і набряку легень, гострої серцево-судинної недостатності.

Невідкладна допомога.

1. Припинити подальше введення алергену, вище місця введення накласти джгут.

2. Покласти хворого на бік, забезпечити приток свіжого повітря, зігріти.

3. Місце ін’єкції інфільтрувати розчином адреналіну в розведенні 1 : 10000 або 1% розчином ме затону; 0,5 мл одного з них розводять в 5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.

4. Ввести внутрішньом’язово преднізолон – 240 мг або гідрокортизон – 500 мг, димедрол 1,0 мг/кг або тавегіл 2,0 мг/кг, ранітидин 2,0 або циметидин 2,0.

5. При стабільній гемодинаміці джгут через 20 хвилин розслабити, потім зняти.

6. При нестійкій гемодинаміці (колапс, тахікардія), порушенні дихання, дефекації, сечовиділення -

а) негайно адреналін підшкірно – 0,5 мл 0,1% розчину. При необхідності введення повторити через 5 – 10 хвилин тією ж дозою;

б) при ларингоспазмі і наявному колапсі ту ж дозу адреналіну ввести внутрішньовенно;

в) у разі утруднення дихання ввести бронхолітики;

г) при треморі, тахікардії – антагоністи Н₁ і Н₂ рецепторів (тавегіл – 2 мл, ранітидин – 1 таблетка, циметидин – 1 таблетка, гідрокортизон 500 мг, преднізолон 120 мг).

7. При наявності гіпотензії повторити введення адреналіну і ввести внутрішньовенно допамін 5 – 10 мг/кг.

8. для поліпшення мікроциркуляції - трентал, гепарин.

9. При вираженій гострій серцевій недостатності введення строфантину;

10. При зупинці серця і дихання робиться інтубація, переведення на штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця.

11. Дезінтоксикаційна терапія за допомогою діуретичних засобів – маніту, фуросеміду.