16. Управління товарним асортиментом

Основними показниками номенклатури продукції окремого підприємства є широта, насиченість, глибина та гармонічність (сумісність). Показник широти дає кількісну оцінку різноманітності продукції фірми. Він свідчить, скільки окремих (за призначенням або іншими властивостями) видів продукції виготовляє підприємство. Насиченість номенклатури дає змогу визначити загальну кількість товарів, з якої вона складається. Кількість пропонувань кожного з окремих видів продукції характеризує глибину номенклатури продукції підприємства. Рівень подібності товарів різних асортиментних груп за призначенням, технологією виготовлення, організацією обороту оці­нюється з допомогою показн ика гармонічності. 

Для оцінки та управління товарним асортиментом використовуються також показники структури, основного та додаткового, обмеженого та впорядкованого асортименту. Під структурою асортименту розуміють склад однотипних видів виробів. Основний асортимент — це його головна складова, яка дає фірмі переважну частку прибутку. Додатковий асортимент доповнює основний у формі нетрадиційних послуг, які надаються підприємст­вом. Як правило, у додатковому асортименті реалізуються тільки ті товари та послуги, що гарантують обов’язковий прибуток. Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Вони можуть указати на ті продукти, котрі належить виключити з виробничої програми. З цією метою застосовують спеціальний аналіз, варіантом якого є так званий АВС-аналіз 

17. Планування нових товарів. Стратег.розроб.нового товару,

1.Генерація ідеї.Джерела:надходж потреб від споживач,надходь ідей від конструкторів,вивч товар конкурент,від торгов представ,ідеї вищого керівництва. Методи пошуку нових ідей є6 опитування,примусового поєднання, мозковий штурм,синектики.. 2.Вибір ідеї(перспективні,сумнівні,безперспективні) 3.Розробка концепцій нового товару(ідея-загал уява про продукт, концепція-пророблений варіант ідеї) 4. Маркет страт.План:-огляд обсягу, структ цільвого ринку,повед спож,-інфор про заплан ціну товару-показники обсягу продажу.5.Економічний аналіз-прогнозув обсягів прод,частки ринку,прибут від продажу,у разі позит оцінки відбуваєт почат виробн.. 6.Розробка нового товару-бути безпечним,вартість не виход за заплан межі,носій усіх зазначених властив7.випробування у ринкових умовах: -стандартний пробний маркет(показові пробні містя у яких проводить компанію,моніторинг прод у магазин), -керований пробн маркет(дослідження на замовл виробн.,дослідж фірма регуляє товар у магазинах). –модельваний пробн марк(презентація спож рекламних товарів,контролює купівлю нових і існуюч товарів) 8.Налагодження комерц виробництва:-момент виходу на ринок,-послідовн марк дій, місце прод нового товару.

18. Суть маркетингової цінової політики

Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця. Ціна, яку платять за товари чи послуги споживачі, має різні назви: плата (за навчання, квартиру, оренду), проценти (за банківський кредит, посередництво), страховий внесок, гонорар, тариф (за проїзд чи перевезення вантажів), аванс, комісійні, заробітна плата. У будь-якому разі з погляду маркетингу ціна — це гроші, або якась інша компенcація, що її пропонують за перевідступлення права власності чи користування товарами (послугами).

Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон’юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика — в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

19. Алгоритм маркетингового розрахунку цін Маркетинговий розрахунок цін — це логічна послідовність кроків, першим з яких є визначення цілей ціноутворення. Виходячи із місії та стратегії підприємства, метою ціноутворення може бути:-отримання підприємством прибутку (стабільного, такого, що постійно зростає, мінімального, достатнього);-досягнення, збереження чи збільшення обсягів товарообороту (доходів від продажу, частки ринку, кількості одиниць проданих товарів);-вихід на нові ринки чи сегменти;-перемога в конкурентній боротьбі;-виживання (збереження бодай мінімальних обсягів продажу);-соціальна відповідність (забезпечення цінової доступності товарів споживачам).На другому етапі досліджуються наявні обмеження, тобто чинники, які визначають можливий інтервал варіації цін на той чи інший товар. У системі обмежень ціноутворення найважливішим чинником є величина, динаміка й еластичність попиту та пропонування товарів.Наступним етапом маркетингової розробки ціни є розрахунок витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Ці витрати поділяються на такі види:-постійні (фіксовані) — не змінюються залежно від обсягів випуску продукції (заробітна плата апарату управління, амортизаційні відрахування, страхові внески тощо);-змінні — змінюються залежно від обсягів виробництва (вартість сировини, матеріалів, палива, заробітна плата робітників та ін.);-повні (загальна вартість) — сума постійних і змінних витрат;-середні (питомі), у тому числі постійні, змінні, повні, витрати з розрахунку на одиницю продукції;-маржинальні — збільшення (зменшення) повних витрат за відповідного збільшення (зменшення) обсягу виробництва на одиницю продукції.Після цього настає етап установлення приблизного рівня цін. Це здійснюється через аналіз реальних цін на конкурентні товари. Джерелами інформації для такого аналізу є порівняльні закупівлі товарів-конкурентів, участь у виставках, ярмарках, вивчення проспектів, каталогів, відповідні експертні оцінки, опитування споживачів.

Кінцевим етапом алгоритму маркетингового розрахунку цін є вибір методу чи методів ціноутворення, а також безпосередній розрахунок цін.