Час виникнення та основні етапи розвитку української мови

Українська мова виникла на основі давньоруської мови. Давньоруська мова виникла в VІІ – VІІІ столітті на основі праслов’янської мови і була мовою населення Київської Русі. Київська Русь, як відомо, давньоруська держава, що об’єднувала на своїй території східних слов’ян. В зв’язку з цим давньоруська мова була єдиною державною мовою для всіх східних слов’ян, отже, українська, російська і білоруська мови мають спільний корінь, тобто походять з давньоруської мови.

Київська Русь розпалась у ХІV столітті, і на основі давньоруської народності утворююється три народності або народи: український, російський, білоруський. Відповідно до цього на основі територіальних діалектів давньоруської мови утворилося три східнослов’янські мови: українська, російська, білоруська. Отже, українська мова виникла в ХІV столітті.

Не слід сплутувати давньоруську і старослов’янську мови. Старослов’янська мова виникла в ІХ столітті на основі живих македонських говорів староболгарської мови. Довгий час старослов’янською мовою користувалися слов’яни як літературною, і вона мала для них міжнародне значення. Строслов’янська мова була запозичена східними слов’янами в Х столітті у зв’язку з хрещенням Київської Русі. Вона збагачувала давньоруську мову, використовувалася в релігійній літературі. Кожна із східнослов’янських мов запозичила собі деякі елементи старослов’янської мови.

Є три основні етапи розвитку української літературної мови:

І етап – давньоруська мова – це мова населення Київської Русі. Цей період продовується до ХІV століття.

ІІ етап – з ХІV – по ХVІІІ століття – давня або стара українська літературна мова. Під давньою або старою українською літературною мово слід розуміти мову української народності та початку формування української нації періоду з ХІV – по ХVІІІ століття. Особливість давньої або старої української літературної мови в тому, що вона розвивалася і формувалася не на народній, а на книжній основі.

ІІІ етап – це ХVІІІ століття – по наші дні – нова українська літературна мова. Під новою українською літературною мовою слід розуміти літературну мову української нації, сформовану на живій загальнонародній основі. Початком нової української літературної мови вважається 1798 р. – вихід І частини “Енеїди” І. П. Котляревського, якого вважають зачинателем нової української літературної мови. Вперше у творчості І. П. Котляревського загальнонародна мова піддалась літературній обробці. У своїй творчості І. П. Котляревський використав полтавські говори, але мова в його творах не була унормована. Основоположником української літературної мови є Т. Г. Шевченко.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням загальнообов’язкових літературних норм.

Українська мова в різні історичні періоди зазнавала заборон і обмежень свого функціонування. А саме:

1720 – Указ Петра І про заборону Києво-Печерській та Чернігівській друкарням друкувати книги українською мовою.

1763 – Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1811 – Закриття Києво-Могилянської академії.

1863 – Валуєвський циркуляр заборонив друкування українською мовою наукових, релігійних та педагогічних праць.

1876 – Емський указ царя Олександра ІІ про заборону друкування книг українською мовою в російській імперії.

1888 – Указ Олександра ІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах.

1914 – Указ російського царя Миколи ІІ про заборону української преси.

1933 – Телеграма Сталіна про припинення “українізації”. З українського правопису вилучено букву г.

1958 – пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про перехід українських шкіл на викладання російською мовою.

1990 – Верховна Рада СРСР прийняла “Закон про мови народів СРСР”. Російській мові надано статус офіційної.

Від 24 серпня 1991 року, коли було проголошено Акт про Незалежність і до сьогодні укрїнська мова суттєво розширила свою функціональну площину, її державний статус визначено Конституцією (Основним Законом) України (ст. 10), на її розбудову спрямовано цілий ряд постанов Кабінету Міністрів України тощо.