- •Конспект лекцій з дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” / Укладач: о.М. Турчак . – Дніпропетровськ: дуеп, 2011. –с.
- •Поняття літературної мови та її норми. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування
- •Норма Калька
- •Українські відповідники Російські конструкції
- •Норма Порушення норми
- •Час виникнення та основні етапи розвитку української мови
- •Особливості усного та писемного професійного мовлення
- •Стилістична диференціація української мови. Поняття про стиль мови та мовний стиль
- •Основні логіко-лексичні риси офіційно-ділового та наукового стилів сучасної української літературної мови, сфери їх застосування Офіційно-діловий стиль
- •Науковий стиль
- •Тема 2. Особливості української орфографії у професійному мовленні та її значення для правильного оформлення ділових паперів Вживання великої літери у назвах, характерних для професійного мовлення
- •З великої літери пишуться
- •Прикметники, утворені від індивідуальних назв
- •Правила вживання апострофа і м’якого знака у текстах документів
- •Подвоєння та подовження приголосних звуків
- •Спрощення у групах приголосних
- •Правопис прізвищ. Утворення, правопис та відмінювання імен по батькові
- •Правопис складних слів-термінів та географічних назв Правопис складних іменників
- •Правопис складних прикметників
- •Правопис термінів іншомовного походження Правопис и, і, ї
- •Правопис е, є
- •Вживання апострофа
- •Вживання м’якого знака
- •Подвоєння приголосних
- •Документ як основний вид офіційно-ділового стилю. Вимоги до документа. Реквізит як елемент документа. Поділ документів за структурними ознаками. Критерії класифікації документів
- •Документи, що обслуговують наукову та професійну діяльність особи Документи щодо особового складу
- •Заява про дострокове розірвання контракту
- •Мовні особливості заяви
- •Автобіографія
- •Зразок Резюме
- •Наталія Іванівна Марченко
- •Характеристика
- •Довідково-інформаційні документи
- •Мова довідки
- •Мовні особливості офіційних листів
- •Оголошення
- •Оголошення
- •Службова записка
- •Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка
- •Витяг з протоколу № 5
- •Про педагогічну практику з 10.02.09 по 22.03.09 студентки філологічного факультету Доцент і. П.
- •Шановнийдобродію!
- •Миколи луківа
- •Обліково-фінансові документи
- •Розписка
- •Оцінки наявності оборотних коштів
- •Передання матеріальних цінностей однією матеріально відповідальною особою іншій
- •Мовні особливості акта
- •Документи з господарсько-договірної діяльності
- •Різниця між трудовим договором і контрактом
- •Контракт на управляння підприємством
- •Особливості ділової мови договору (контракту)
- •Трудова угода
- •Т р удова угода
- •Організаційні документи
- •Структура тексту
- •Розпорядчі документи
- •Про прийняття на роботу за контрактом
- •Постанова
- •Текст постанови
- •Розпорядження
- •Про підвищення ... Структура тексту
- •Мова розпорядчих документів Мова наказу відзначається значним ступенем стандартизації.
- •Тема 3. Особливості лексичного складу української літературної мови у професійному мовленні Поняття про терміни і професіоналізми як невід’ємну складову частину професійного мовлення
- •Правопис, вживання та утворення графічних скорочень, абревіатур і складноскорочених слів Абревіатури фахових термінів у певній професійно-орієнтованій галузі
- •Правила скорочування слів
- •Книжні та іншомовні слова у документах
- •Особливості використання синонімів у професійному мовленні
- •Поняття про пароніми, труднощі їх засвоєння у професійному спілкуванні
- •Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір у діловій мові
- •Типи фразеологічних одиниць в українській мові
- •Джерела української фразеології
- •Наукова та професійна фразеологія, її місце у діловій документації
- •Українська лексикографія Типи словників Роль словників у складанні ділових паперів
- •Особливості словотвору у професійному мовленні Правопис префіксів та суфіксів Зміни голосних та приголосних при словозміні та словотворенні
- •Чергування приголосних звуків
- •2. Збіг і чергування груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні.
- •Чергування голосних звуків
- •Тема 5. Українська морфологія. Роль морфологічних засобів у ділових паперах Особливості вживання іменників у професійному мовленні
- •Особливості давального та кличного відмінків іменників в офіційно-діловому стилі
- •Кличний відмінок. У кличному відмінку іменники чоловічого роду іі відміни мають закінчення -у, -ю, -е. Наприклад: пане, товаришу, добродію.
- •Вживання іменників-термінів чоловічого роду іі відміни у формі родового відмінка однини у професійному мовленні
- •Закінчення -а (-я) мають такі групи іменників:
- •Особливості запису цифрової інформації
- •Правопис та відмінювання числівників
- •Узгодження числівників з іменниками
- •Особливості використання в ділових паперах прикметників, займенників та дієслів Особливості використання в діловому мовленні прикметників
- •Особливості вживання займенників в офіційно-діловому стилі
- •Особливості вживання дієслів у діловому мовленні
- •Тема 6. Синтаксичні особливості професійного мовлення Особливості синтаксичного складу ділових паперів
- •Узгодження присудка з підметом
- •Складні випадки керування у словосполучення професійного мовлення
- •Особливості використання прийменникових конструкцій
- •Дієприкметникові та дієприслівникові звороти, особливості їх вживання у документа
- •Вставні і вставлені слова, словосполучення та речення в діловому мовленні
- •Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах Особливості пунктуації у професійних текстах (всередині речень та між елементами текстів)
- •Розділові знаки при звертаннях
- •Звертання у формі речення
- •Розділові знаки при звертаннях
- •Розділові знаки при відокремлених та уточнювальних членах речення
- •Відокремлені узгоджені і неузгоджень означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені обставини (дієприслівники і дієприслівникові звороти)
- •Відокремлені обставини, виражені іменниками
- •Відокремлені додатки
- •Уточнюючі члени речення
- •Однорідні члени речення та розділові знаки при них
- •Узагальнююче слово при однорідних членах речення
- •Складне речення. Розділові знаки у складних реченнях
- •Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченні
- •Безсполучникове складне речення. Розділові знаки у ньому
- •Розділові знаки при прямій мові. Діалог
- •Оформлення списків літератури
- •Тема 8. Особливості усного професійного спілкування Загальні ознаки усного мовлення
- •Характеристика видів усного професійного спілкування
- •Усне публічне мовлення. Жанри та види публічних виступів
- •Орфоепічні та акцентологічні норми в усному спілкуванні
- •Основні правила наголошування слів у сучасній українській мові
- •Наголошування прізвищ
- •Наголошування прикметників
- •Наголошування числівників
- •Наголошування займенників
- •Наголошування дієслів
- •Фразовий наголос
- •Наголошення слів може бути:
- •Основні випадки фразового наголошування:
- •Засоби милозвучності української мови
- •Волноваха – волноваський;
- •Проїзд – проїзний;
- •У з в не чергуються:
- •Поняття про мовний етикет та різноманітність його засобів
- •Конспект лекцій
- •“Українська мова (за професійним спямуванням)”
- •49000, М. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ
КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ, СОЦІОЛОГІЇ ТА ГУМАНІТАРНИХ НАУК
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
«УКРАЇНСЬКА МОВА
(ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»
Дніпропетровськ
2011
Конспект лекцій з дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” / Укладач: о.М. Турчак . – Дніпропетровськ: дуеп, 2011. –с.
Укладач: О.М. Турчак, доцент, канд. філол. наук.
Відповідальний за випуск: В.А. Полторак, д-р філос. наук., професор, зав. кафедрою гуманітарних та соціально-політичних наук.
Зміст
Тема 1. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови ….. 3
Тема 2. Особливості української орфографії у професійному мовленні та її значення для правильного оформлення ділових паперів ……………… 16
Тема 3. Особливості лексичного складу української літературної мови у професійному мовленні ……………………….………………………………. 71
Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір у діловій мові ……………………….. 84
Тема 5. Українська морфологія. Роль морфологічних засобів у ділових паперах ………………………………………………………………………… 96
Тема 6. Синтаксичні особливості професійного мовлення …………. 104
Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах …..... 114
Тема 8. Особливості усного професійного спілкування ………….… 133
Тема 1. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови
Поняття літературної мови та її норми. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування
Мова – важлива і невід’ємна ознака людського колективу. Вона виникла разом із зародженням суспільства, живе і розвивається разом з ним у нерозривних зв’язках, виконуючи при цьому важливі суспільні функції.
Мова є засобом спілкування людей. Це її головна ознака, яка виділяє мову з-поміж усіх інших явищ. Людям мова потрібна для того, щоб обмінюватись інформацією, спілкуватись. Без задоволення цієї потреби суспільство не могло б існувати.
Мова – обов’язковий компонент еволюції суспільства, вона відбиває досягнення творчої думки і є сполучним елементом усіх поколінь.
Українська мова є обробленою, відшліфованою і унормованою формою загальнонаціональної мови.
Мова охоплює усі сфери суспільного життя: освіту, науку, мистецтво тощо. Вона є знаряддям розвитку мислення в процесі пізнання об’єктивного світу, а отже – і засобом творення духовної культури. Це складний і тривалий процес, що має різні форми вияву. Тут великого значення набувають національні особливості.
Національна мова входить до поняття національної культури, оскільки природні умови, географічне положення, тенденція розвитку суспільної думки, науки, мистецтва знаходять відбиття у мові. Щоб дослідити співвідношення мови й культури в суспільстві, треба вивчити функції мови, її роль у суспільному житті. Вагомим і важливим у цьому випадку є офіційно-діловий стиль мови, який відображає рівень освіти нації та її культури.
На сучасному етапі зростає суспільне значення української мови, пожвавлюється її вивчення в усіх організаціях та установах, здійснюється активна навчальна робота щодо ведення справочинства державною мовою.
З’ясовані нами властивості мови дають змогу розібратися в її функціях. Всього мова в нашому житті виконує понад 20 функцій: естетична, пізнавальна, виховна, магічна.
Основною функцією мови є комунікативна (від лат. comunicatio – спілкування), оскільки всім відомо, що мова служить для спілкування між членами суспільства. Щоб спілкуватися, треба не тільки висловити наявними мовними засобами свої думки, а й сформувати їх. У формуванні, у самому процесі народження думки мова бере найактивнішу, невідривну від мислення участь.
Отже, мова виконує функцію формування і формулювання думки. Формування і формулювання думки може передувати комунікації (людина спочатку сформує думку, а потім уже говорить), а може відбуватись одночасно із спілкуванням, у процесі комунікації (формування думки і її висловлення збігаються в часі).
Репрезентативна функція (від французького representation – представництво), інакше – інформаційну або референтну (від лат. referen – повідомлюючий). Йдеться про те, що мова відбиває об’єктивну дійсність: у процесі спілкування люди передають одне одному якусь інформацію, якісь повідомлення про позамовну дійсність при посередництві думки.
У процесі історичного розвитку людство нагромаджує досвід, неухильно збільшує коло своїх знань про об’єктивну дійсність. Мова акумулює в собі досвід людських поколінь. Це акумулятивна функція мови. Вона є наслідком спілкування людей, тому цю функцію можна назвати пізнавальною.
Наступна функція мови – емоційна (емотивна або виразова). Йдеться про почуття, емоції мовця.
Від емоційної слід відрізняти експресивну. Тут йдеться про вираження в тексті не ставлення мовця, а самого мовця.
Вплив мови на слухача – це ще одна її функція. Її називають імпресивною (від лат. impressio – враження).
Усі функції мови тісно між собою пов’язані і всі невід’ємно властиві мові. 7 вище названих функцій є основними. Крім них мові властиві так звані факультативні. Наприклад: естетична, виховна, магічна (використовується в заклинаннях).
Українська національна мова існує:
1) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
2) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.
Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.
За своїм функціональним призначенням – це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-професійній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації. Важливе місце літературна мова посідає у професійній підготовці майбутнього фахівця, оскільки успіх або неуспіх випускника як фахівця значою мірою буде залежати від того, наскільки він точно і правильно формулюватиме свої думки, вмітиме враховувати ситуацію ділового спілкування. Отже, вміння володіти професійною літературною мовою і використовувати її у відповідних ситуаціях – це одне із завдань, які повинен ставити перед собою майбутній фахівець.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.
Основною ознакою літратурної мови є унормованість. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.
Розрізняють такі типи норм:
Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень [дж], [дз] та розрізнення приголосних [г], [ґ].
В усному мовленні [дж], [дз] в позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.
В українській мові слід розрізняти [г] і [ґ]. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подано в "Орфографічному словнику української мови", яким варто послугуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців:
біографія ґатунок
монографія але ґрунт
організація підґрунтя
Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість слів з дублетним наголосом. Слід пам'ятати, як правильно наголошувати: новий, фаховий, випадок, одинадцять, чотирнадцять, рукопис, машинопис, перепис, книжки, шляхи тощо.
Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, консерватизмом, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова – кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.