Тема 7. Міжнародні банківські розрахунки.

1. Платіж на відкритий рахунок.

2. Авансовий платіж.

3. Інкасова форма розрахунку.

4. Акредитивна форма розрахунку.

Платежі на відкритий рахунок значною мірою поширені у країнах ЄС: до 60% усіх платежів між контрагентами ЄС здійснюються у цій формі.

При розрахунках за відкритим рахунком експортер поставляє товар та товаророзпорядчі документи на адресу імпортера без гарантій платежів з його боку. Імпортер здійснює оплату шляхом банківського переказу, векселя строком платежу по пред'явленню або чеком в обумовлені у ЗТК строки.

Для покупця розрахунки за відкритим рахунком є:

• найбільш вигідною формою платежу, оскільки він здійснює платіж лише по отриманні/інспекції товару, тобто відсутній ризик оплати непоставленого або некондиційного товару, який існує, наприклад, при авансовому платежі;

• найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, яка відрізняється виносною простотою виконання. Цим пояснюється її надзвичайна популярність при розрахунках між контрагентами країн ЄС.

Для продавця платіж на відкритий рахунок є:

• найпростішою та найдешевшою формою розрахунків, оскільки вона передбачає надання продавцем товаророзпорядчих документів безпосередньо покупцю обминаючи банк;

• найризикованішою формою розрахунків, тому що оплата товару здійснюється після того, як всі права на нього перейшли до покупця разом із товаророзпорядчимн документами і немає фінансових документів, які б примусили його оплатити товар. Постачальник у даному разі має покладатись лише на платоспроможність та розрахункову дисципліну імпортера.

Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності (сировини, комплектувальних матеріалів, необхідних для виготовлення замовленого товару тощо) до відвантаження товару (інколи навіть до початку виконання ЗТК) у рахунок виконання зобов'язань за контрактом.

Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК, а також у вигляді частки, певного відсотка від неї.

Авансовий платіж на повну суму ЗТК, або попередня оплата, є найбільш вигідним для експортера через такі причини:

1) експортер захищений від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу;

2) експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо;

3) експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.

Авансовий платіж у вигляді певного відсотка від суми ЗТК є засобом забезпечення зобов'язань покупця за контрактом. У разі відмови імпортера прийняти поставлений товар експортер має право використати аванс на відшкодування збитків. У ЗТК може бути передбачений поетапний метод сплати авансу, тобто декількома внесками, наприклад, 10-20% вартості ЗТК - при підписанні контракту, 15% - по представленні технічної документації. При погашенні авансу у певній частці від кожної поставки доцільно використовувати такі два способи:

• пропорційний, коли при кожній поставці погашається частина авансу, яка відповідає його частці у вартості товару;

• прогресивний, коли процент погашення авансу з кожною новою поставкою пропорційно зростає.

Недоліком авансової форми розрахунків є комплексний ризик імпортера, який полягає у такому:

• експортер може не поставити товар або поставити несвоєчасно, невідповідної якості або неправильної специфікації;

• експортер може не дотримуватись асортименту товару, умов транспортування, пакування, що зробить товар некондиційним або навіть імпортер може втратити аванс та матеріальну компенсацію;

• імпортер фінансує поставку за певний проміжок часу, до того як він фізично отримує товар у своє розпорядження, тобто він "зв'язує" свій капітал до отримання товару.

Аванс слід відрізняти від завдатку та відступних. Завдаток, як і аванс, видається у рахунок сум, належних за контрактом, і при невиконанні умов договору контрагентом, який дав завдаток, втрачає повну суму завдатку. Якщо невиконання зобов'язань за контрактом буде виявлено у сторони, яка отримала завдаток, то ця сторона має повернути його у подвійному розмірі. Отже, завдаток не звільняє сторону, яка не виконала договору, від відшкодування збитків іншій стороні.

Відступні - це обумовлена у договорі сума, при сплаті якої контрагент отримує право звільнитись від прийнятих на себе зобов'язань за контрактом. Якщо аванс та завдаток спонукають контрагентів до належного та своєчасного виконання ЗТК, відступні, навпаки, за певних обставин можуть зменшити стимули до виконання контракту.

Розрахунки інкасо передбачають дії коли покупець оплачує товар продавцю шляхом банківського переказу супроти товаророзпорядчих документів, які надійшли в його банк через банк продавця від його клієнта. Для здійснення цієї операції продавець направляє в банк інкасове доручення.

Інкасо - виручка, отримання грошей від боржника шляхом пред'явлення йому платіжних документів через банк.

Інкасове доручення - це письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів. випадку відмови покупця від оплати.

Такі розрахунки регулюються міжнародним документом "Уніфіковані правила по інкасо" (редакція 1995р.).

Залежно від того, який тип документів пред'являється банкам, розрізняють два типи інкасо:

• документарне інкасо - коли інкасуючі операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу.

• чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. У даному разі банки мають справу лише з векселями, борговими розписками або чеками для отримання платежу від імпортера, а робота банків з рахунками, коносаментами та іншими комерційними документами відсутня.

Механізм документообороту по інкасо такий:

1. існує домовленість, контракт;

2. експортер віддає товар перевізнику\ транспортній компанії;

3. експортер отримує транспортні документи;

4. екпортер передає своєму банку інкасове доручення, рахунок-фактуру, страховий поліс та інші документи згідно умов;

5. банк дає розписку клієнту, про відкриття інкасової операції;

6. документи про відкриття акредитива передаються банку імпортера;

7. банк імпортера повідомляє про отримання документів імпортера;

8. імпортер перевіряє документи та оплачує їх;

9. банк видає імпортеру комерційні документи;

10. платіж переказується з банку-імпортера в банк-експортера;

11. банк експортера зараховує платіж на рахунок експортера;

12. імпортер отримує товар;

Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обґрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.

Причини відмови від платежу такі:

• помилки продавця при складанні документів. Продавець має внести відповідні виправлення і знов направити у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні несе сторона, яка допустила помилки;

• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець чає направити у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв'язку усіх комерційних питань;

• якщо покупець відмовляється від платежу з причини фінансових утруднень ібо з іншої неправомочної причини, продавець пред'являє до оплати гарантію банку.

Інкасо - це відносно нескладна і недорога для контрагентів банківська операція. Частіше витрати по її оплаті розподіляють між сторонами порівну або кожний з контрагентів несе їх на своїй території. Якщо ж у контракті умови оплати послуг банку не зафіксовані, то вони покладаються на продавця.

Інкасо є формою розрахунків, яка більш вигідна покупцю. Він оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь непотрібна валюта і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.

Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Річ у тім, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні будь-який інший перевізник.

Проте кращою для продавця є акредитивна форма розрахунків.

Акредитив - це зобовязання банку імпортнра оплатити платіж свого клієнта зі свого(банківського рахунку) проти комерційних документів наданих банком продавця від свого кієнта.

У комплект документів, проти яких здійснюється оплата, зазвичай входять такі документи:

• специфікації поставленого товару;

• сертифікат якості товару;

• пакувальні листи;

• транспортний документ;

• рахунки-фактури (інвойси);

• страхові поліси тощо.

Порядок акредитивних платежів установлено міжнародним документом "Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів ", остання редакція якого введена Міжнародною ТПП у 1993 р. (публікація МТП № 500). Про приєднання до Уніфікованих правил заявили усі банки, що обслуговують міжнародні розрахунки.

Послідовність здійснення платежів документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару така:

1. Продавець та покупець укладають ЗТК, який передбачає розрахунок документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару.

2. Імпортер отримує повідомлення експортера про готовність відвантажити товар;

3. Імпортер подає в банк заяву на відкриття акредитива;

4. Банк експортера отримує звістку про відкриття акредитива;

5. Експортер отримує звістку про відкриття акредитива;

6. Продавець відвантажує товар;

7. Продавець представляє комерційні документи в банк;

8. Банк експортера відсилає документи в банк імпортера;

9. Банк експортера отримує грошове покриття від банку імпортера;

10. Отримавши документи банк імпортера до кінця вирішує питання акредитиву і передає комерційні документи покупцю;

11. Покупець отримує право власності на товар.

При використанні акредитивної форми розрахунків необхідно враховувати особливості законодавства або звичаї окремих країн щодо її застосування. Наприклад, за валютним законодавством деяких країн (Греція, Туреччина та ін.) обов'язковим є застосування покритих акредитивів, а японські банки практикують акредитиви з дебетуванням рахунка банку-кореспондента, які забезпечують високу швидкість надходження платежу.

Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити таким чином

• це самостійна від торгового контракту угода, яка містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість одержання кредиту імпортером;

• він дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку-емітента на користь обох контрагентів;

• усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;

• підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;

До недоліків акредитива (переважно з точки зору імпортера) можна віднеста такі:

• банки мають справу лише з документами, а не з товарами, і платіж здійснюється на підставі надання експортером документів згідно з умовами акредитива незалежн: від характеристик та кондиції самих товарів;

• відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

• акредитивна форма розрахунків є найдорожчою і тягне за собою цілу низку витрат у вигляді комісій, зборів і, можливо, виплати відсотків у період його дії, які частіша збираються з наказодавача; відкриття акредитивів на незначні суми,як правило, недоцільне

Проте є ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним та необхідним:

• нове торгове партнерство;

• сумніви у кредитоспроможності покупця;

• нестабільність економічного та політичного становища у країні покупця;

• наявність валютних або інших нормативних актів контролю та обмежень у

країні продавця;

• прохання покупця про комерційний кредит;

• великомасштабні програми;

• спеціальні товари, виготовлені на спецзамовлення, подальша реалізація яких іншому покупцю може бути об'єктивно утруднена.

Контрольні запитання:

6. Які недоліки і переваги має розрахунок на відкритий рахунок?

7. В чому суть авансового платежу?

8. Зобразіть схему документообороту при здійсненні інкасової операції?

9. Які переваги та недоліки характерні інкасовій формі розрахунку?

10. Зобразіть схему документообороту при виконанні акредитивної операції?

11. Чому акредитивна форма розрахунку є бажаним явищем для продавця?