Тема 5. Укладання зовнішньотогового контракту.

1. Структура контракту-купівлі-продажу.

2. Типові помилки контрактів купівлі-продажу.

Міжнародний контракт (або міжнародна угода) — це домовленість про комерційний обмін цінностями між різнонаціональними контрагентами, причому суттсвим прин­ципом її здійснення є те, що в її результаті кожен з учасників збільшує особисту цінність об'єкта, що обмінюється (з ураху­ванням міжнародно-трансакційних втрат).

Міжнародний договір — це зобов'язання або кілька зобов'язань, у разі порушення яких вживаються засоби правового захисту.

Головним змістом міжнародного контракту є перелік якісних та кількісних умов, які характеризують товарні поставки, а також визначення фінансових зобов'язань покупця перед про­давцем, які він повинен виконати.

До обов'язкових контрактних положень входять умови, без яких відповідний договірний документ не має сенсу та змісту, необхідних для того, щоб сторони мали юридичні підстави для обумовлених господарських та технічних дій (визначення сторін, кількості, якості поставленого товару, його ціни, яку необхідно сплатити, тощо).

Додаткові умови потрібні для забезпечення ви­конання контракту, вони визначають процедуру здавання—при­ймання товару, його пакування, порядок припинення виконання контракту внаслідок обставин нездоланної сили, характер розв'я-ааиня спорів тощо. Ці додаткові умови за певних обставин є обов'язковими, але в будь-якому випадку чим докладнішим та чіт­кішим є опис умов контракту, взаємних зобов'язань контрагентів, характеру та часу їх дій, тим більше підстав розраховувати на те, що контракт буде виконано, а інтереси його учасників задово­леними.

Сам контракт повинен мати жорстку структуру, бути продуманим як цілісний документ та чітко формулювати права й обов'язки сторін. Ось типова, але зовсім не обов'язкова послідовність контракт­них пунктів (що зазвичай оформлюються у вигляді статей), які в різній послідовності широко застосовуються й вітчизняними уча­сниками експортно-імпортних операцій.

Контракт № NN – виступає як заголовок. Обовязковою умовою оформлення контрактів є зазначення номера контракту. У наступному рядку, з лівої сторони вказується місце укладання контракту, у цьому ж рядку справа, вказується дата укладання контракту.

Преамбула контракту — вступна частина контракту, яка мі­стить юридичні назви сторін, посилання на місце та дату підпи­сання контракту. Оскільки преамбула, як правило, не має статейної нумерації та являє собою заголовок у документі, то її, за звичай, не нумерують.

1. Предмет контракту — констатація виду угоди, наймену­вання товару, його характеристики, номенклатурної належності чи асортименту.

2. Кількість товару — цифрове вираження обсягу поставки товару із зазначенням одиниці виміру та використовуваної сис­теми мір та ваг. Критерії вимірювання обсягу передусім визна­чаються його природою — обсяг, об'єм, вага, довжина, штуки, кількість або вміст певної речовини в товарі чи в упаковці. У разі продажу товарів на вагу має значення враху­вання ваги тари: вага нетто означає вагу самого товару без упако­вки, а вага брутто — разом з упаковкою.

3. Якість товару — визначення сукупності характеристик властивостей товару, які обумовлюють його здатність задовольняти ті або інші споживчі потреби покупця. Якість визначається за допомогою однієї або кількох наведених нижче систем оцінки:

стандартів, які розробляються і затверджуються урядовими органами та спеціалізованими структурами — торговельно-промисловими об'єднаннями, союзами підприємців, провідними виробниками, науково-технічними, екологічними асоціаціями то­що; велике міжнародне значення мають стандарти, які розробляє Міжнародна організація зі стандартизації;

технічних умов, які застосовуються у при відсутності відпові­дних стандартів та у випадках, коли специфіка виробництва та/або експлуатації виробу потребують регламентації його харак­теристик, технічного складу, опису матеріалів;

специфікацій, котрі, як правило, невідємною частиною до контрактів і фіксують параметри індивідуального виробу;

опису, який відображає індивідуальні ознаки товарів, що можуть варіюватися в межах базових родових характеристик;

зразка, який є загальноприйнятним і погодженим' сторо­нами еталоном, причому визначається й методика порівняння товару угоди та зразка;

вмісту речовин відповідно до хімічного, технологічного скла­ду виробу установленням мінімально кількості ко­рисних і максимально припустимої кількості небажаних речовин або домішок (наприклад, у металевих рудах);

показника виходу готового продукту, згідно з яким у відсот­ковому або абсолютному виразі встановлюється кількість кінце­вого продукту, який можна отримати із сировини або проміжної субстанції (наприклад, олії з насіння);

попереднього огляду, коли у встановлений термін покупцеві надається можливість оглянути партію товару, причому прода­вець гарантує, що товар був достатньо предста­влений під час такого огляду (як правило, застосовується при продажах з аукціонів і складів);

справедливої середньої якості, коли у контракті зазначається що контрактний товар на момент здійснення поставки відповідає традиційним уявленням про його якість (передусім стосовно по-гі її нок зернових);

4. Базисні умови контракту — використання міжнародних правил перевезення сухопутним, авіа та водним транспортом. Тобто це є посилання на конкретну мо­дель розподілу обов'язків між продавцем та покупцем щодо здій­снення перевезень, найму перевізника, страхування, оформлення документації, «очищення» товару від мита тощо. Цей пункт часто може бути не самостійною статтею, а входити у преамбулу або якусь із статей, наприклад ту, що фіксує предмет контракту та вид угоди. Згідно з українським законодавством і державною но­рмативною документацією правила Інкотермс застосовуються тільки стосовно експортно-імпортних операцій. Базисні умови поставки товару Інкотермс поділяються на чотири групи: „Е”- франкозавод, „F” - франкоперевізник, „С”- основне перевезення неоплачене, та групу „D”- основне перевезення оплачене. Від вибору умови поставки залежать зобовязання продавця та покупця щодо виконання своїх обовязків по здійсненні перевезення.

5. Транспортні умови — визначають вид транспорту, обо­в'язки щодо швидкості завантажувальних та розвантажувальних робіт, компенсації за затримки, характер відносин між контраге­нтами та перевізником. Основну регламентацію транспортних відносин між основними контрагентами містять зафіксовані в ко­нтракті умови Інкотермс. Технічні умови транспортування фік­суються в автомобільних, залізничних, авіаційних накладних, ко­носаментах та інших документах.

6. Ціна товару — може встановлюватися залежно від харак­теру товару й від практики, що склалася у процесі торгівлі даним товаром. Ціна може встановлюватися за одиницю товару та за певну кількісну величину (масу, обсяг, площу, довжину, вміст корисної речовини). Вимога щодо наявності в тексті договору вказівки щодо ціни поставки є обов'язковою згідно з вітчизняним законодавством, за яким відсутність відповідних положень ро­бить контракт недійсним.

У визначенні кінцевої ціни товару важливим фактором є базис ціни, який показує, чи входять витрати з доставки товару до її ці­ни. Базис ціни залежить від обраних базисних умов контракту, до яких, наприклад, можуть додаватися витрати внутрішніх пере­везень та інші статті витрат. Можливо, певні статті витрат, що входять до тих чи інших умов Інкотермс, будуть відніматися від ціни, якщо продавець не несе відповідальності за ту чи іншу опе­рацію (наприклад, страхування вантажу). Валюта ціни (валюта, в якій виражається ціна товару) може не збігатися з валютою розрахунку, отже, урахування курсових коливань для контрагентів є важливим фактором прибутковості угоди. Для попередження збитків від валютних коливань роблять так звані валютні засте­реження (наприклад, «прив'язують» валюти ціни до іншої валю­ти чи кошика обраних валют).

7. Термін поставки — вказівка на дату, місяць, квартал та рік поставки товарів, тобто реального передання товару продавцем покупцеві або особі, яка за його дорученням діє від його імені. Термін поставки може бути визначеним як

а) календарна дата;

б) період, протягом якого має здійснитися поставка (включа­ючи випадки, коли передбачаються й проміжні поставки).

Датою поставки, залежно від форми її організації, може вва­жатися:

* календарний день, у який підписується акт здавання-при-ймання з боку замовника як при разовій загальній поставці, так і після поставки останньої партії вантажу, зокрема надходження останньої партії єдиного комплекту обладнання;

* дата розписки транспортно-експедиторської фірми або тран­спортної організації, що приймають вантаж для його перевезення до місця призначення;

* дата штемпеля прикордонного пункту щодо прибуття товару на кордон;

* дата складського посвідчення стосовно того, що тонар було завезено на склад.

8. Умови платежу — визначення терміну, способу, засобів та форми здійснення платежу (про систему розрахунків міжнарод­них контрагентів ітиметься в окремому підрозділі).

9. Пакування — визначення характеру тари та упаковки, як ннутрішньої, що не може бути відділеною від товару, так і зовні­шньої, яка може більш вільно обиратися залежно від умов транс­портування і конкретних технічних можливостей контрагентів.

Пакування товару, як і його маркування, є обов'язком про­давця, причому умови міжнародної торгівлі висувають жорсткі вимоги щодо цього процесу.

Щодо мар­кування, яке, зазвичай наноситься на тару, то і воно має бути предметом спеціальних зауважень у контракті. Основними його завданнями є інформування про учасників операції купівлі-продажу, країну виготовлення товару й місце його призначення, номер контракту, а також про технічні вимоги до транспорту­вання — вагу нетто та брутто кожної вантажної одиниці, габа­рити останньої та вказівки щодо особливої обережності, обме-_! жень кантування тощо.)

Зазвичай у більшості випадків тара переходить у власність по­купця разом із товаром, оскільки її вартість ураховується в ціні товару. Щоправда, можливими є винятки з цього правила, і в ко­нтракті або не враховується ціна тари, або фіксується обов'язок покупця повернути її продавцеві.

10. Здавання-приймання товару — процедура фізичного передання товару, яке супроводжується відповідними формальними діями та документальним оформленням і не обов'язково збігаєть­ся з переходом прав на товар від продавця до покупця.

Дії щодо здавання-приймання товару можуть мати попередній та остаточний характер. У першому випадку (якщо подібне вза­галі має місце) покупцем констатується відповідність або невід­повідність товару за якісними, кількісними параметрами, догові­рними положеннями, дається оцінка адекватності маркування та пакування технічним характеристикам товару та цілям виконання контракту. При цьому в разі виявлення недоліків продавець зо­бов'язаний усунути їх, а в найгіршому випадку покупець забра­ковує товар та відмовляється від угоди.

Аналогічні критерії приймання використовує й покупець у рі­зі доставляння товару перевізником. Якщо якість чи кількість то­вару не відповідає зафіксованим у контракті, ставиться відповід­на помітка на транспортній документації або укладається окре» мий документ.

11. Гарантії виконання контракту та обслуговування -— умови, згідно з якими продавець може брати зобов'язання як що­до якості поставленого товару, так і щодо підтримки його функ­ціональних якостей протягом певного (гарантійного) часу.

У разі виявлення того, що якість товару не відповідає умовам контракту чи природним очікуванням покупця, останньому (від­повідно до закріплених у контракті положень або судово-арбіт­ражного рішення, за згодою сторін) може бути надана технічна допомога або можуть бути відшкодовані чи компенсовані збитки. Реально це означає усунення недоліків, ремонт машин, обладнання, зниження контрактної ціни або повернення суми контракту.

Щоправда, гарантійні зауваження містять і перелік умов, згідно з якими продавець не несе відповідальності за товар у разі його неналежного використання чи зберігання, помилок персоналу, що його обслуговує, тощо.

12. Обставини нездоланної сили (форс-мажор) — констатація умов, за яких можливими є перенесення термінів виконання конт­ракту або часткове чи повне звільнення сторін від контрактних зо­бов'язань. Адже в контракті сторони можуть зафіксувати парамет­ри власних дій. Дії ж інших осіб (а тим більше сил природи) не залежать від них. До форс-мажорних подій належать стихійні лиха (повені, пожежі, буревії, землетруси), збройні конфлікти, техно­генні катастрофи та інші неконтрольовані контрагентами події.

Обставини нездоланної сили можуть бути тимчасовими та тривалими (постійними). У першому випадку термін виконання контрактних зобов'язань відсувається на період дії таких обста­вин, а в другому — контракт скасовується. Можуть зазначатися й максимальні терміни, по закінченні яких контракт може бути ро­зірвано, причому залежно від технічного терміну зберігання то­варів термін скасування контракту може тривати дні та тижні (продукти, квіти) чи місяці (технічне обладнання). Для забезпе­чення неупередженої експертної оцінки сторони можуть зазнача­ти організацію (установу), яка видає довідки щодо тривалості форс-мажорних обставин.

13. Санкції за порушення умов контракту — положення про характер і розміри компенсацій, штрафів за порушення термінів, поставку неякісної продукції, некомплектну та кількісно неповну поставку, а також порушення інших положень контрактів. Такі положення є підставою для подання рекламацій — претензій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням контракт­них зобов'язань. Відтак вони містять вказівки на терміни подання рекламацій, розміри штрафів та можливої компенсації за збитки (неотримання прибутків), яких зазнав покупець через невчасне виконання продавцем своїх зобов'язань

14. Арбітраж — вказівка на арбітражну інстанцію, котра роз­глядатиме спори між сторонами, які сторонам не вдасться врегу­лювати договірним способом. Переваги арбітражу перед судовим розглядом полягають у спрощеності процедури, швидкості роз­гляду справи, низьких витратах, кращих гарантіях непоширення ділової та технічної інформації.

Важливим інститутом, який сприяє арбітражному процесу в Україні є Торгово-промислова палата, яка містить у своєму складі Міжнародний комерційний арбітражний суд. Отже, вітчи­зняним учасникам експортно-імпортних операцій рекомендуєть­ся вказувати у своїх міжнародних контрактах, що комерційні спори, які можуть виникати під час виконання контрактів, розв'язуватимуться цією арбітражною інстанцією з використанням від­повідних регламенту та інших процедур.

На міжнародному рівні важливу роль відіграє Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті в Парижі, а також Міжнародний третейський суд (штаб-квартира у Гамбурзі), Арбітраж при комітеті Лойда (Лондон), інші, зокрема галу­зеві та регіональні, судово-арбітражні органи.

15. Інші умови контракту. При необхідності включення до контракту додаткової інформації, а також при бажанні сторін можуть зазначатися додаткові умови контракту, враховуючи специфіку товару, спосіб платежу, умови перевезення та інші.

16. Юридичні адреси сторін – є заключною частиною контракту, де зазначають: повну юридичну назву сторін, поштову адресу, банківські реквізити, телефони, факси, електрону пошту, призвіще та імя особи, що уклала контракт, особистий підпис цієї особи, та мокра печатка підприємства. Адреси сторін зазвичай пишуть так: злівої сторони в колонку записують всі дані продавця, а з правої сторони в колонку всю інформацію покупця.

Потрібно памятати, що без зазначення повних юридичних адрес сторін, підписів осіб, що уклали контракт, печаток підприємств, банківських реквізитів, номеру контракту, дати та місця укладання контракту, договір вважається недійсним.

Контракт купівлі-продажу є найважливішим документом зовнішньоеконо-мічної діяльності. Його виконання може перетворити здійснювану угоду із прибуткової на збиткову, якщо контракт складений недбало або некваліфіковано. Тому складання проекту контракта, його узгодження з контрагентом під час переговорів є відпо­відальною справою.

До основних помилок, недбалостей, неточностей, недоглядів, які допуска­ються сторонами у ЗТК, належать такі.

1. Вступаючи у переговори із закордонним партнером про укладання ЗТК, українські підприємці нерідко не перевіряють правового статусу партнера (що юридично він собою являє, де зареєстрований, який обсяг його правоздатності), його фінансового становища та комерційної репутації, повноважень його представника на укладення ЗТК. Це може мати негативні наслідки: неможливість отримати оплату за поставлені з експорту товари або добитися повернення сплачених сум за імпортні товари, які або взагалі не були поставлені, або поставлені не у повному обсязі, або із суттєвими недоліками. Іноді безуспішними виявляються намагання знайти зарубіжного партнера для вручення йому повістки про виклик його в арбітраж.

2. Інколи найменування партнера, зазначеного у Преамбулі, відрізняється від зазначеного у розділі "Юридичні адреси сторін ". При перевірці виявлялось, що фірма під найменуванням, зазначеним у Преамбулі ЗТК, не зареєстрована у торговому реєстрі і тому не визнається юридичною особою країни, яка названа місцем її знаходження. А фірма, юридична адреса якої зазначена у ЗТК, категорично заперечувала, що нею укладений такий контракт.

3. Нерідко не враховується, що відносини сторін визначаються не тільки умовами контракту, а й нормами використовуваного права. Невідповідність ЗТК вказівкам закону призводило до визнання ЗТК у цілому або відповідної його умови недійсними (наприклад, при недотриманні форми або змін та доповнень до нього).

4. При складанні ЗТК не завжди береться до уваги, що є суттєві розбіжності у розв'язанні одних і тих самих питань у праві різних країн. Іноді ставало неможливим використати передбачену контрактом умову. Наприклад, право, чинне у Великобританії та США, не допускає реалізації за допомогою суду чи арбітражу договірної умови про оплату штрафа.

5. Зустрічаються протиріччя між окремими умовами контракту, і нерідко самі умови формулюються недостатньо чітко, а інколи просто двозначна, що викликає суперечки при їх тлумаченні. А те чи інше тлумачення таких умов може коштувати одній із сторін дуже дорого. Були випадки, коли у ЗТК нечітко формулювалась умова про порядок розгляду суперечок. Наприклад, зазначалось, що суперечки підлягають розгляду в арбітражі у Києві, за виключенням підсудності загальним судам. Це формулювання вкрай неточне і викликає низку запитань. Органи судової системи України загальної юрисдикції можуть розглядати будь-які майнові суперечки за участю іноземних підприємців. Тому вираз "за виключенням" є абсурдним. Якщо мається на увазі, що виключається передавання таких суперечок до загальних судів, тоді має використовуватись вираз "з виключен-ням підсудності загальним судам".

6. Поряд з дуже короткими ЗТК, які містять мінімум умов; нерідким є прагнення укласти багатосторінкові, дуже докладні контракти, які передбачають значну кількість додаткових умов. Укладення коротких ЗТК вимагає від наших підприємців чіткого уявлення про те, чим будуть заповнюватися пробіли контракту. Аналіз багатосторінкових ЗТК показує, що це не завжди виправдано. По-перше, часто такі ЗТК складені за трафаретом, який недостатньо враховує вид товару, який е предметом купівлі-продажу. Практично однакові умови перед­бачаються відносно як усіх видів масових промислових та продовольчих товарів, так і відносно усіх машин та обладнання. По-друге, ЗТК приблизно однакового змісту складаються незалежно від того, з партнером із якої країни вони укладаються, і без врахування права, яке застосовується. По-третє, при складанні ЗТК відносно рідко використовуються посилання на прийняті у міжнародній торгівлі стандартні умови купівлі-продажу і, зокрема, загальні умови поставок. По-четверте, прагнення передбачити у ЗТК умови на усі випадки, які можуть виникнути при його виконанні, ускладнює переговори при його укладенні. Практика свідчить, що усе передбачити у контракті неможливо.

7. Прагнення використати стандартний контракт для оформлення конкретної угоди без внесення у нього необхідних змін або уточнень, додатків, обумовлених специфікою експортно-імпортних операцій, видом товару, транспортування, базисом поставки, конкретних розрахунків тощо. Кожний ЗТК є індивідуальним.

8. При складанні ЗТК доцільно дотримуватись однаковості у викорис­товуваних формулюваннях термінів, умов, на що часто не звертають уваги, хоча це є дуже важливим для правильного тлумачення зобов 'язань, які приймаються контрагентами. Недотримання свідомої стандартизації слів та виразів, які вживаються, різнобій у слововживанні створює простір для подібного тлумачення. Помилковим є переконання, що усе записане у ЗТК правильно і може бути (повинно бути) виконано. Важливо, щоб окремі положення ЗТК не суперечили імперативним нормам права, які чинні у країнах партнерів за контрактом.

9. Підписаний ЗТК - це результат спільної творчості експортера та імпортера, які беруть на себе конкретні зобов'язання, що містяться в умовах ЗТК. При наявних у ЗТК неточностях або при відсутності узгодженої сторонами якої-небудь умови, при розгляді суперечок беруться до уваги чинні законодавчі вказівки, торгові звичаї, звички (узанси), знання яких сторонами є необхідним. Сторони мають встановити, правом якої держави буде регулюватись ЗТК, що укладається. Згідно з чинним в Україні законодавством відносно договорів купівлі-продажу при відсутності узгодження сторін використовується право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є продавцем.

10. Зовнішньоекономічні угоди згідно із законами України мають укладатись у простій письмовій формі. Недотримання письмової форми тягне за собою недійсність угоди. Договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного контрагентами, шляхом обміну документами ~с пгговнм. телеграфним, телетайпним, електронним або іншим зв'язком, який дозволяє лостовірно встановити, що документ надійшов від сторони за договором. Практика свідчить, що укладання ЗТК шляхом обміну факсами може призвести до непорозуміть, оскільки ця форма зв'язку не гарантує того, що отриманий факсом текст повністю відповідає відправленому. Були випадки, коли у сторін виявлявся неспівпадаючий за змістом єдиний текст контракту, підписаний обома сторонами шляхом обміну факсами. Тому рекомендується або взагалі не використовувати цю форму зв'язку для укладення ЗТК, або при її використанні обов'язково повторювати умови пропозиції та акцепту шляхом направлення іншій стороні відповідного листа, а при оформленні ЗТК у вигляді єдиного документа - шляхом представлення для підписання письмового тексту контракту.

11. Один із основних принципів Віденської конвенції ООН - це принцип дотримання добросовісності у міжнародній торгівлі. Це поняття охоплює таке:

• надання партнеру достовірних відомостей про себе та про юридичну особу, від імені та в інтересах якої виступає представник;

• надання достовірної інформації про товар, який є об'єктом угоди;

• поставка товару, вільного від будь-яких прав та домагань третіх осіб, включаючи права та домагання, які базуються на промисловій власності;

• здійснення своїх прав без порушення інтересів інших осіб, які охороняються законом;

• дотримання правил ділової етики;

• прийняття належних заходів для виконання договірних умов.

Практика останнього часу свідчить, що далеко не завжди цей принцип належним чином дотримується, що часто призводить до матеріальних втрат для вітчизняних підприємців та для їх іноземних контрагентів. Не завжди іноземні партнери повідомляють достовірні дані про фірми, які вони представляють, про їх реєстрацію, статутну правоздатність, виробничі можливості та їх платоспроможність. Не завжди представник іноземного партнера, який проводить переговори, діє суворо у рамках наданих йому повноважень. Не завжди при укладанні ЗТК здійснюється належна перевірка можливості виконання його умов (серед них фінансових), що призводить до серйозних їх порушень. Інколи розбіжності між сторонами є наслідком поведінки однієї з них при проведенні переговорів при укладанні ЗТК.

Контрольні запитання:

1. В чому полягає сутність та зміст міжнародного контракту?

2. На які дві умовні групи можна поділити всі розділи контракту?

3. Назвіть основні елементи контракту купівлі-продажу та охарактеризуйте їх?

4. Як визначається якість у міжнародній торгівлі і які документи зазвідчують її?

5. визначте фактори ціни контрату та її складові?

6. Які типові помилки зустрічаються при укладанні міжнародного контракту?

7. Які міри застереження повинні дотримуватися вітчизняні підприємці щоби уникнути проблем з недобросовісним партнером?

8. Без дотримання яких вимог правил підписання конракту контракт вважається недійсним?