1. У період передопераційної підготовки догляд за хворими включає наступні заходи:

• гігієнічна ванна або душ увечері напередодні операції;

• постановка очисної клізми ввечері напередодні і вранці у день операції (компонент не є обов'язковим при підготовці до "малих" операцій на черевній стінці);

• промивання шлунка ввечері напередодні операції і вранці у день операції у хворих з явищами стенозу воротаря;

• проведення профілактики тромбоемболічних ускладнень і профілактики ранових ускладнень антибіотиками.

2. У післяопераційному періоді:

• контроль за дотриманням хворим призначеного режиму (суворий ліжковий, напівліжковий, загальний);

• у хворих із тривалим ліжковим режимом - профілактика пролежнів;

• харчування хворого (залежить від обсягу і характеру проведеного оперативного втручання);

• профілактика післяопераційних ускладнень з боку органів дихання (дихальна гімнастика, інгаляції, масаж грудної клітки і т.п.);

• контроль за випорожненнями і відходженням газів, при необхідності - газовідвідна трубка, стимуляція перистальтики (за призначенням лікаря);

• при розвитку післяопераційного парезу та евакуаторних порушеннях - зондування шлунка (одноразово або постійно через назогастральний зонд) з урахуванням кількості шлункового вмісту і його характеру;

• догляд за післяопераційною раною: перев'язки за показаннями, при промоканні пов'язок - обов'язкове запрошення лікаря для огляду та перев'язки;

• догляд за дренажами: обов'язковий облік кількості виділень із кожного дренажу і його характер, щоденна зміна пов'язок навколо дренажів, при необхідності - промивання дренажів розчинами антисептиків.

Догляд за хворими після урологічних операцій

1. Догляд за урологічними хворими включає передопераційну підготовку та ведення після­ операційного періоду:

Кожний із компонентів догляду не є повністю стандартизованим і може видозмінюватись у зв'язку зі станом хворого, характером захворювання та особливостями методики оперативного лікування.

2. Передопераційний період:

■ гоління волосся на ділянці операції (завжди слід пам'ятати про можливе розширення обсягу оперативного втручання);

• постановка очисної клізми ввечері напередодні і вранці у день операції (компонент не є обов'язковим при підготовці до "малих" операцій з місцевим знеболюванням);

• проведення профілактики тромбоемболічних ускладнень і антибіотикопрофілактики;

• окремо слід виділити катетеризацію сечового міхура, що найчастіше використовується для відведення сечі та обліку діурезу при тривалих операціях, що не супроводжуються порушенням цілісності стінок сечового міхура, або для наповнення сечового міхура перед операцією, що полегшує виділення його передньої стінки. Для катетеризації використовують катетери Нелатона і катетер-балон Роїеу. Уретральний катетер також полегшує мобілізацію уретри в операційній рані.

3. Догляд у післяопераційному періоді:

А) Режим у післяопераційному періоді - ліжковий, розширення режиму (напівліжковий і загальний) може відбуватися в перші години (після "малих" операцій з місцевою анестезією), або на другу-третю добу, довше всього триває ліжковий режим після відновних і пластичних операцій (до 10-14 доби з піднятим ножним кінцем ліжка після нефропексії).

Б) Дієта: профілактика запорів, вживання великої кількості рідини, виключення спиртного, жирної, смаженої, пряної, копченої, солоної їжі, газоутворюючих і послаблюючих продуктів (контроль першого випорожнення, при відсутності самостійного випорожнення - очисні клізми, послаблюючі засоби).

В) Догляд за післяопераційною раною (щоденні перев'язки, зняття швів):

а) слід особливо зазначити, що при наявності постійного дренування через свищ (нефростома, уретеростома, цистостома, уретростома) необхідно регулярно міняти пов'язки в місцях виходу дренажу на шкіру, навіть якщо пов'язка залишається сухою після попередньої перев'язки;

б) якщо пов'язка промокає сечею, то її необхідно міняти в міру промокання.

Г) Догляд за дренажами включає в себе промивання дренажу, облік об'єму виділень, видалення і заміну самого дренажу і трубок, що відводять сечу, а також сечоприймальників:

а) заміну дренажів проводять у міру погіршення їхньої функції за рахунок інкрустації солями або кожні 3-4 тижні;

б) багаторазові сечоприймальники з відвідними трубками слід міняти не рідше 2 разів на тиждень.

Д) Необхідність промивання дренажів вирішується в кожному випадку індивідуально, консультуючи хворого, за можливості, з фахівцем-урологом:

• не промивати ті дренажі, які встановлені на короткий період (кілька годин - кілька діб) і функціонують задовільно, що також відноситься і до післяопераційного періоду;

• приводом до промивання слід вважати виражену гематурію із кров'яними згортками, виділення слизових грудочок, тканинного детриту, дрібних зліпків солей і камінців, особливо якщо вони обтурують внутрішній просвіт дренажу і порушують його функцію;

• не слід планово промивати встановлені на тривалий період уретеростоми та нефростоми (при їх задовільній функції);

• встановлений на тривалий період дренаж через цистостому, як і сечовий міхур, промиваються щодня.

Догляд за хворими після проктологічних операцій

1. Догляд за проктологічними хворими включає передопераційну підготовку і ведення після­операційного періоду.

А) Передопераційна підготовка не є стандартною і залежить від стану хворого, характеру патологічного процесу і особливостей майбутньої операції:

а) при підготовці до операцій із приводу параректальних нориць, анальних тріщин, епітеліальних куприкових ходів, кондилом анальної зони:

• ввечері напередодні операції ставлять очисну клізму;

• вранці у день операції:

• голять волосся на промежині та лобку;

• ставлять очисну клізму;

• хворий приймає душ або гігієнічну ванну;

б) при підготовці до операцій із приводу геморою, випадіння і раку прямої кишки, раку товстої кишки:

• увечері, напередодні передопераційного дня, ставлять очисну клізму;

• вранці у передопераційний день - очисна клізма;

• о 14-й годині хворому дають проносне;

• увечері (о 21-22 годині) ставлять очисну клізму;

• вранці у день операції:

• голять волосся на промежині та лобку;

• ставлять очисну клізму;

• хворий приймає душ або гігієнічну ванну;

в) при підготовці до операції хворих з явищами часткової кишкової непрохідності важливе значення має повне випорожнення товстої кишки, для чого хворим призначають:

- безшлакову дієту;прийом вазелінового масла;

• сифонні клізми.

Б) Догляд у післяопераційному періоді:

а) після операцій на прямій кишці, анальному каналі та періанальній ділянці:

• режим у перший-другий день ліжковий, потім напівліжковий і загальний;

• дієта: профілактика запорів, вживання великої кількості рідини, виключення солінь, маринадів, копчених продуктів;

• контроль за першим випорожненням, при неможливості самостійного випорожнення - клізми, норгалакс (нормакол);

• догляд за післяопераційною раною і шкірою періанальної ділянки: ванночки (гігієнічні, лікувальні), перев'язки;

б) після операцій на товстій кишці:

• дієта: профілактика запорів, виключення газоутворюючих і прискорюючих пасаж кишкового вмісту речовин;

• догляд за післяопераційною раною (перев'язки);

• догляд за колостомою:

• обробка шкіри, прилеглої до колостоми;

• обробка стомованої кишки, контроль за її змінами;

• підбір і зміна калоприймача (одноразового або багаторазового);

- ведення "щоденника харчування": дата і час прийому їжі - продукт, блюдо - характер випорожнень.

Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують

1. Особливостями догляду за тяжкохворими та хворими, що агонують, є необхідність постійного медичного спостереження і контролю, тому такі хворі госпіталізуються у відділення реанімації та інтенсивної терапії, а при відсутності таких - для нагляду за ними організовують індивідуальний пост.

А) Медперсонал індивідуального поста повинен постійно стежити за:

• зовнішнім виглядом пацієнта, станом психіки (рівень свідомості, поява марення і т.п.);

• станом його серцево-судинної системи (пульс, артеріальний тиск, при можливості - кардіомоніторинг);

- станом органів дихання (частота і ритм дихання, поява патологічних типів дихання);

• функцією травної та сечовидільної систем (наявність нудоти, блювоти, частота і характер випорожнень, сечовипускання, добовий діурез);

• своєчасним і повноцінним виконанням усіх лікарських призначень.

Б) Тривале перебування хворих у малорухомому стані може призвести до появи пролежнів (на ділянці потилиці, лопаток, крижів, п'ят), що потребує активної їх профілактики.

В) Годування тяжкохворих повинно проводитися часто, але невеликими порціями (їжа повинна бути теплою, у рідкому вигляді і вводитись у рот хворого з поїльника або через зонд).

Г) Особливого нагляду потребують хворі, які перебувають у стані психомоторного збудження: у них з'являються марення або галюцинації, вони скрикують, намагаються встати, втекти з палати, викинутись у вікно (до ліжка таких хворих прикріплюють спеціальну сітку, роблять м'яку фіксацію хворого і запрошують лікаря для вирішення питання щодо медикаментозної терапії).

Д) У тяжкохворих поступово відбувається виснаження і пригнічення усіх життєвих функцій, що може призвести до розвитку агонального стану: а) в атональному стані:

• збільшується виразність усіх попередніх змін функцій життєво важливих органів і систем;

з'являються або збільшуються порушення свідомості, виникають патологічні типи дихання, серцева діяльність послаблюється;

- може виникати параліч сфінктерів, внаслідок чого відбувається мимовільний акт дефекації і сечовипускання;

б) при розвитку такого стану медичний персонал повинен невідступно перебувати біля хворого, стежити за його станом і виконувати всі призначення лікаря, а при необхідності, і реанімаційні заходи. Якщо реанімаційні заходи не приводять до відновлення функції дихання і кровообігу

- настає смерть. Е) Ознаки смерті:

• повне припинення дихання, відсутність пульсу на сонних артеріях і серцебиття;

• розширення зіниць і відсутність реакції на світло;

• смертельна блідість шкірних покривів, розслаблення мускулатури;

• поступове охолодження тіла, поява заклякання м'язів;

• поява трупних плям на пологих частинах трупа (спина, нижньо-зовнішні сторони плечей); а) правила поводження із трупом:

• факт настання смерті повинен констатувати лікар і відзначити в історії хвороби точний час настання смерті;

• труп роздягають, укладають на спину з розігнутими кінцівками, опускають віка, підв'язують нижню щелепу, накривають простирадлом і залишають у ліжку на 2 години;

• після появи трупних плям, на шкірі стегна пишуть прізвище, ім'я по-батькові померлого, номер історії хвороби; ці дані дублюють на спеціальній супровідній записці в морг, у якій ще вказують дату настання смерті і діагноз;

• після появи трупних плям, трупного заклякання та розм'якшення очних яблук труп транспортують у патологоанатомічне відділення.