Оцінка загального стану хворого

Результати об'єктивного дослідження є сукупністю даних про загальний стан хворого, стан окремих органів і систем організму та локальних проявів захворювання. Слід підкреслити необхідність методично витриманої програми об'єктивного загального і місцевого дослідження: проведення огляду, пальпації, перкусії, аускультації, пальцьового ректального і вагінального досліджень. Використовуються вимірювальні обстеження: зріст (см), вага (кг), окружність грудної клітки, живота, кінцівок, вимірювання температури тіла, динамометрія, спірометрія.

Загальний стан хворого оцінюється як за даними загального огляду, так і, насамперед, за станом життєво важливих органів і систем.

Загальний стан може оцінюватись як задовільний, середньої тяжкості, тяжкий, вкрай тяжкий і термінальний.

При проведенні загального огляду звертають увагу на положення тіла хворого, вид, вираз обличчя, статуру, зріст, вагу, стан живлення, кістково-суглобову систему, стан тургору і колір шкіри, наявність рубців, ран, виразок та ін.

Положення хворого може бути активним, пасивним, вимушеним.

Вираз обличчя - звичайний, що не виражає ніяких проявів хвороби, страждальний, байдужий, з ознаками страху, гніву, смутку, збудження.

Зріст (см), вага (кг).

Статура правильна або неправильна, міцна або слабка.

Тип конституції: нормостенічний, гіперстенічний, астенічний.

Поведінка хворого може бути спокійною, активною, зміна положення тіла при цьому не завдає йому болю. Неспокійне поводження хворого в ліжку характерне для вісцерального болю при нирковій, печінковій коліці, у ранній стадії гострої кишкової непрохідності. Хворий весь час зі стогоном змінює положення, іноді приймає колінно-ліктьову позу, частіше лежить на правому боці або спині з зігнутими ногами. При розриві селезінки хворий не може лежати на спині, займає напівсидяче положення, така ж поза спостерігається при гемо- і пневмотораксі (симптом "ваньки-встаньки"). При цьому хворий іноді голосно стогне або кричить, що характерно для передперфорації порожнинного органа, странгуляційної непрохідності ("ілеусний" крик, що збігається з больовими переймами). При шоку, перитоніті хворий лежить на спині нерухомо, уникаючи будь-якого напруження.

Температура тіла змінюється при багатьох хірургічних захворюваннях. Характер температурних змін різноманітний і може бути різним при одному і тому ж захворюванні.

Температура тіла буває нормальною і навіть зниженою при травмах різної локалізації, шоку, початковій стадії гострого панкреатиту, гострої кишкової непрохідності, при нирковій і печінковій коліках.

Температура тіла субфебрильна або підвищена при гострих запальних захворюваннях і зростає в міру збільшення запальних змін. Висока температура характерна для розлитого перитоніту будь-якого генезу. .

Ремітуючий тип температурної кривої (пилкоподібний вигляд температурної кривої) від субфебрильних показників до 39-40°С, характерний для бронхопневмонії, плевритів, осумкованих гнійних процесів у легенях, черевній і плевральній порожнині, сепсису.

Інтермітуючий тип температурної кривої (регулярне підвищення вечорами до високих цифр і зниження до норми вранці), характерний для септицемії, зумовленої, найчастіше, урозапальною патологією, гнійників різної локалізації.

Субфебрильна температура - підвищення температури до невисоких цифр (температурна крива - зубчаста), характерна для хронічних запальних захворювань - остеомієліт, тромбофлебіти;

у післяопераційному періоді у ослаблених хворих, при специфічних інфекціях (туберкульоз легенів, кісток, суглобів, хребта).

Періодичні цикли підвищення температури характерні для хронічних рецидивних запальних захворювань. Вона характеризується невисоким підйомом, нерівномірними періодами і характерна для загострення хронічного холециститу, пієлонефриту, наявності сторонніх тіл, нориць, хронічного остеомієліту, хронічного панкреатиту.

Між температурою і пульсом є прямопропорційна залежність. При підвищенні температури пульс частішає і рідшає - при її зниженні. Така закономірність не характерна для хворих із поєднаною черепномозковою травмою, черевним тифом.

Таким чином, температурна реакція є яскраво маніфестуючою при хірургічній патології. Проте вона не може вказувати на конкретну нозологію. Для цього її показники необхідно враховувати з загальноклінічними проявами, лабораторними дослідженнями крові (кількість лейкоцитів, формул? крові, ШОЕ), даними інструментальних досліджень.

Далі проводиться обстеження пацієнта системно, починаючи з оцінки його свідомості.

Свідомість: ясна, загальмована, ступор, у контакт вступає через силу, адекватний або неадекватний у навколишньому оточенні, на питання відповідає через силу або не відповідає, у місці і часі не орієнтований або орієнтований, у комі. Або, навпаки: збуджений, ейфоричний, балакучий, некритичний до свого стану, підвищена психоемоційна активність. Можливі галюциногенні афекти, які можуть потребувати фізичної фіксації хворого чи й медикаментозне седації.