Історія захворювання
При опитуванні хворих необхідно чітко уявляти, як виникло і розвивалося захворювання. Ретельно зібраний анамнез сприяє постановці діагнозу, невстановлені факти розвитку хвороби можуть привести до діагностичної помилки і затримки надання термінової хірургічної допомоги. При зборі анамнезу встановлюється наступне:
Точний час виникнення захворювання: місяць, тиждень, день, година.
Наявність подібних проявів протягом ряду років і характер проведених досліджень і лікувальних заходів (особливо при можливому документальному підтвердженні), що дозволяє запідозрити загострення або рецидив хронічного захворювання.
Характер виникнення захворювання (раптово, поступово). При цьому цілеспрямовано з'ясовується послідовність виникнення клінічних симптомів хвороби (почалося з болю або блювання, слабкості і т.п.).
Зв'язок виникнення захворювання з різними причинними факторами (на думку хворого^: фізичним перевантаженням, переохолодженням, нервово-психічним стресом, вживанням алкоголю, недоброякісної або гострої їжі. Якщо хворий із цим станом уже звертався за медичною допомогою, викликаючи лікаря додому, у поліклініку, в інше відділення стаціонару, з'ясовуються результати обстеження, характер захворювання і проведеного лікування, його результати. При цьому важливе значення мають відомості про використання антибіотиків, гормональних,
болезаспокійливих препаратів, аспірину. Ця інформація необхідна як для призначення лікування,
так і встановлення можливих ускладнень, пов'язаних з їх застосуванням (загальні і місцеві
алергічні прояви, гострі арозивні кровотечі, перфорації органів шлунково-кишкового тракту).
В гострих ситуаціях необхідно з'ясувати, чи застосовував хворий самолікування і яке (назва
лікарських препаратів, алкоголю для зняття застуди або болю, проносних препаратів, клізм,
промивання шлунка, викликання блювання, використання теплових процедур або холоду).
З'ясування цього дозволить зрозуміти причини стертості або вираженості клінічної картини
захворювання.
При наявності травми в етіології патологічного процесу необхідно встановити строки
перенесення і механізм травми, врахувати можливість ушкодження глибоких тканин, внутрішніх
органів, нагноєння гематом, наявності переломів, стискання м'яких тканин і судинно-нервових
пучків.
Вірогідність і повноту анамнезу необхідно контролювати додатковими питаннями, відкидати
сумнівне і непотрібне, виділяти достовірне. При цьому не можна допускати критичного ставлення
і сумнівів щодо висловленого хворим.
Історія життя пацієнта
Це своєрідна медична біографія хворого, що з'ясовується за віковими періодами життя. У кожному періоді враховуються місцевість проживання (можливість ендемічності захворювання), житлово-побутові умови, умови та режим харчування, умови праці, сімейні обставини, наявність у роду спадкових захворювань, венеричні хвороби, перенесені соматичні захворювання, операції і травми. При наявності перенесених захворювань і травм необхідно спробувати встановити їх зв'язок із наявними клінічними проявами.
Отримані відомості можуть пролити світло на етіологію наявного захворювання, психічний і імунний статус, а також дозволять внести корекцію в план обстеження та лікування хворого. Необхідно з'ясувати наявність шкідливих звичок у хворого (паління, вживання наркотиків і алкоголю). Наявність таких звичок має значення при аналізі особливостей клінічної картини, реакції організму на проведену терапію, імовірності виникнення різних післяопераційних ускладнень. Так, у курців у післяопераційному періоді виникає кашель, що супроводжується підвищенням внутрішньочеревного тиску, здатним викликати евентрацію, збільшує ризик розвитку пневмонії. У осіб, що зловживають алкоголем, часто розвиваються післяопераційні психози, галюцинації. Утих, хто тривалий час приймає медикамент*' особливо наркотики, післяопераційний період може ускладнюватись недостатністю функь паренхіматозних органів, розвитком тромбофлебітичних і гнійно-септичних ускладнень.
Необхідно підкреслити, що при зборі анамнезу життя, з'ясуванні відомостей про сімейні відносини, спадкові, венеричні захворювання, наявність шкідливих звичок від лікаря вимагається прояв делікатності та довірливості. Лікар повинен переконати хворого, що ці відомості необхідні в його інтересах для правильності діагностики та ефективного лікування. Порушення деонтології з боку лікаря викликає підозру у пацієнта, що його відповіді можуть бути оцінені з моральних позицій, стануть надбанням родини, товаришів по службі, правових органів або психіатричної служби, може не тільки викликати дачу неправдивих відомостей хворим, але й привести до негативно! и ставлення до лікаря і лікувальної установи.
Потрібно відзначити, що в невідкладних випадках за браком часу слід виявляти і враховувати лише найбільш значимі відомості, які загалом вирішують проблеми діагностики і виконання екстреної операції або невідкладних лікувальних заходів.