Блювання

Блювання є другим за важливістю симптомом при захворюванні різних органів і систем. Особливо часто ця клінічна ознака виявляється при гострій хірургічній патології органів черевної порожнини.

Нудоту слід вважати симптомом, рівнозначним блюванню, тому що поріг подразнення блюваль-ного центру у різних людей різний. Блювання може виникати при травмах і захворюваннях головного мозку, психоневротичних станах, захворюваннях вегетативної нервової системи, ендокринної системи, при обмінних порушеннях, отруєннях екзотоксинами, при печінкових і ниркових коліках.

Механізм виникнення блювання при гострих захворюваннях органів черевної порожнини вважається наступним:

• подразнення нервових закінчень брижі і парієтальної очеревини (гострі запальні захворювання органів черевної порожнини);

• непрохідність органа з гладкою мускулатурою (кишечник, шлунок, жовчні шляхи, сечовід);

• дії токсинів, що всмоктуються, на мозкові центри.

При наявності у пацієнта блювання або нудоти, аналізу повинен бути підданий час її виникнен­ня, зв'язок больового синдрому і блювання, характер блювальних мас і стан пацієнта після блювання.

Блювання випереджає або виникає разом із больовим синдромом (ниркова, печінкова коліка).

Раннє блювання починається після виникнення болю (гострий панкреатит, гостра стран­гуляційна непрохідність). Виникнення блювання через кілька годин від початку болю (апендицит).

Пізнє блювання характерна для обтураційної товстокишкової непрохідності.

Блювання при інтоксикації характерне для гострих захворювань органів черевної порожнині/ що є тривожною ознакою - це свідчить про перехід запалення на очеревину.

Частота блювання залежить від виду захворювання, характеру його перебігу.

Блювання часте полегшує стан при загостренні виразкової хвороби і стенозі вихідного відділу шлунка.

Часте блювання, яка не приносить полегшення, характерне для деструктивного панкреатиту і тонкокишкової непрохідності.

Одноразове блювання характерне для апендициту, а його повторні епізоди - при деструктквни¹ і ускладнених формах апендициту.

Блювання не характерне для захворювань легенів і плеври, на початку захворювання при перфоративній виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при внутрішньочеревних кровотечах (позаматкова вагітність, розрив селезінки).

Важливою при встановленні діагнозу є характеристика вмісту блювотних мас.

Блювання спожитою їжею, або "порожнє блювання" (є блювальні позиви без вмісту) при захворюваннях, що симулюють "гострий живіт".

Блювання шлунковим вмістом із жовчю характерне для гострого холециститу, ниркової і печінкової кольок.

Блювання свіжою кров'ю, згустками крові, вмістом типу "кавова гуща" характерне для гострих гастродуоденальних кровотеч (ці стани належать до невідкладних хірургічних захворювань, що вимагають інтенсивної терапії і нерідко можуть потребувати оперативного втручання).

Блювання кишковим вмістом зі сморідним ("фекальним") запахом властиве для занед­баної обтураційної товстокишкової непрохідності.

Вплив блювання на перебіг захворювання: у більшості випадків блювання обтяжує перебіг захворювання, викликаючи дегідратацію, втрату білків, електролітів, порушення травлення і обміну речовин. Рідко відзначається поліпшення стану хворого після блювання.

Блювання знімається: протиблювальними препаратами, симпатоміметиками.

Гикавка

Гикавка - проявляється скороченням діафрагми, що виникає при подразненні блукаючого нерва.

Причинні фактори гикавки: переїдання, психічний стрес, центральний генез, запальні процеси черевної порожнини (перитоніт), порушення кишкового пасажу, патологічні процеси в середостінні, діафрагмальні грижі.

Гикавка поєднується: із блюванням, печією, закрепами, болем у животі.

Гикавка купірується: глибокими вдихами, дробним вживанням води, протиблювальними препаратами, симпатоміметиками.

Печія

Печія - спорадична, регулярна.

Печія викликається: вживанням їжі (частіше гострої або солодкої), натще.

Печія поєднується: з гикавкою, блюванням, гіркотою в роті, підвищеною салівацією, болем в епігастрії.

Печія купірується: прийомом антацидів, соди, теплої обволікаючої їжі, симпатоміметиків, холінолітиків.

Дисфагія

Дисфагія (розлади ковтання) - не спостерігається, спостерігається. Дисфагія виникає - при ковтанні слини, рідини, твердої їжі.

Дисфагія супроводжується - відчуттям стороннього предмета в стравоході, непроходженням їжі в шлунок, зригуванням, спастичним болем за грудниною, поперхуванням.

Відрижка

Відрижка виникає - зрідка, регулярно.

Відрижка вмістом - затхлим, кислим шлунковим вмістом, спожитою їжею. Відрижка пов'язана - з порушеннями ковтання, гикавкою, застоєм у шлунку, звичною аерофагією, зміною положення тіла.

Регургітація

Регургітація - пасивне закидання вмісту шлунка у стравохід. Регургітація може спостерігатися зрідка, регулярно.

Регургітація з'являється - після прийому великої кількості їжі, при порушенні евакуації зі шлунка, при роботі в нахиленому положенні, посилюється в горизонтальному положенні, у сні, при алкогольному сп'янінні.

Регургітація супроводжується - затіканням шлункового вмісту в трахею, бронхи (синдром Мендельсона), гикавкою, кашлем.

Порушення спорожнювання кишечника

Може бути представлено частими, нерегулярними спорожненнями або тривалою їх відсутністю.

Гострі хірургічні захворювання супроводжуються затримкою випорожнень і газів, при цьому хворий сам фіксує на цьому увагу. Труднощі виникають, коли ці явища розвиваються поступово і носять характер закрепу. Лікареві важливо з'ясувати, коли ці явища виникли вперше, встановити чергування закрепів і проносів. Проноси можуть мати місце і при гострій патології органів черевної порожнини (при ретроцекальному апендициті, токсичному перитоніті, гнійному запаленні придатків матки, тазовому чи міжпетльовому абсцесі).

Зміни характеру випорожнень і відходження газів дуже варіабельні і вимагають з'ясування співвідношення їх з болем у животі, характером перебігу захворювання, наявністю пальпаторної болючості в різних відділах живота. У хворих можуть бути несправжні позиви до дефекації. Важливе значення має вигляд калових мас і наявність різних включень (рідкі пінисті; смердючі, змішані зі слизом і кров'ю, темна або червона кров, наявність паразитів, "стрічкоподібний кал", "козячий кап"), що буває при хронічних запальних захворюваннях тонкої або товстої кишок, пухлинних ураженнях ободової і прямої кишок.