4.6. Анаеробна інфекція

Визначення: Анаеробна інфекція (син. анаеробна гангрена, газова інфекція, газова гангрена) це важка токсична ранова інфекція, збудниками якої є анаеробні мікроорганізми і при якій пошкод жуються переважно сполучна і м'язова тканини.

2. Актуальність проблеми:

А) У мирний час зустрічається рідко, переважно у воєнний час.

Б) У мирний час можливий розвиток при вираженому забрудненні ран, наявності розтрощени

і вогнепальних ран, при патологічних процесах, пов'язаних з перфорацією товстої кишки абі

розвитком гнійних процесів у параректальній клітковині.

3. Види анаеробної інфекції:

А) Анаеробна клостридіальна інфекція - збудниками є анаеробні споротвірні мікроорганізм

роду Clostridium. Б) Анаеробна неклостридіальна інфекція - збудниками є анаеробні неспоротвірні мікроорганізмі/

Клостридіальна хірургічна інфекція (газова гангрена)

1. Визначення: Ранова інфекція з вираженим токсичним впливом на макроорганізм внаслід інфікування тканин збудниками клостридіальної анаеробної інфекції.

2. Характеристика збудників анаеробної інфекції:

A) Бактерії-збудники є анаеробними спороносними паличками;

а) Clostridium perfringes (є причиною гангрени в 40 - 50% випадків);

б) Clostridium oedematiens (є причиною гангрени в 15 - 50% випадків);

в) Clostridium septicus (є причиною гангрени в 10 - 30% випадків);

г) Clostridium histolyticum (є причиною гангрени в 2 - 6% випадків). Б) Збудники анаеробної інфекції стійкі до термічних і хімічних факторів.

B) Збудники анаеробної інфекції мають ряд специфічних властивостей:

а) виділяють сильні екзотоксини, що викликають некроз сполучної тканини і м'язів;

б) викликають гемоліз еритроцитів і тромбоз судин, уражають міокард, печінку і нирки. Г) Для збудників газової гангрени характерна специфічність клінічних проявів:

a) clostridium perfringes - викликає газоутворення в тканинах;

б) clostridium oedematiens - викликає набряк тканин;

в) clostridium histolyticum - викликає некроз тканин.

3. Умови, що сприяють розвитку анаеробної клостридіальної інфекції:

1. Великий обсяг некротизованих і погано оксигенованих тканин. Б) Масивне ушкодження м'язів.

2. Глибокий рановий канал.

Г) Наявність ранової порожнини, що погано сполучається із зовнішнім середовищем. Д) Ішемія тканин через ушкодження магістральних судин, або накладеного на тривалий термін джгута.

4. Механізм розвитку анаеробної клостридіальної інфекції:

A) Проникнення і розмноження анаеробної інфекції в рані (починається на ділянках травматичного некрозу), при цьому збудники виділяють значну кількість екзотоксинів, найбільш активними фракціями яких є:

• Лецитиназа -С (а-токсин), має некротизуючу та гемолітичну дію.

• Гемолізин (р-токсин), має гемолітичну та кардіотоксичнудію.

• Ну-токсин (фактор поширення), викликає нові вогнища некрозу (Нейромінідаза - руйнує імунні рецептори еритроцитів).

• Гемаглютинін - інгібує фагоцитоз;

а) розвивається гостре серозно-альтеративне запалення у рані, що приводить до підвищення тиску у внутрішньофасціальних футлярах;

б) набрякова рідина, багата екзотоксинами, швидко поширюється в проксимальному напрямку по перифасціальній і міжм'язовій клітковині, по периваскулярних та периневральних просторах;

в) розвивається ішемія, прогресуюче змертвіння тканин навколо ранового каналу.

Б) В результаті токсичного впливу на судинну стінку швидко виникає тромбоз вен, що погіршує кровообіг.

B) Порушення кровообігу шкіри приводить до відшаровування епідермісу на значному протязі з утворенням пухирів із серозно-геморагічним вмістом.

Г) Дія токсинів у зоні ураження приводить до гемолізу, продукти якого разом із продуктами розпаду м'язів просякають клітковину і шкіру, викликаючи появу бурих або блакитних плям.

Д) Характерне газоутворення в уражених тканинах.

Е) Результатом бурхливо прогресуючого місцевого процесу є важка інтоксикація і розлади функцій життєво важливих органів і систем.

Є) Прогресуюча інтоксикація і зневоднення організму призводять до смерті.