
- •4.7. Специфічна хірургічна інфекція Правець
- •Актуальність проблеми:
- •3. Етіологія правця:
- •4. Епідеміологія правця:
- •5. Патогенез правця:
- •6. Класифікація:
- •Принципи лікування правця: а) Місцеве лікування:
- •11. Профілактика правця:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Етіологія сибірки:
- •4. Епідеміологія сибірки:
- •5. Патогенез сибірки:
- •6. Класифікація:
- •7. Клінічні прояви шкірної форми сибірки:
- •8. Діагностика:
Визначення: Сибірка (anthrax, pustula maligna) - гостре інфекційне захворювання, що ха рактеризується важкою інтоксикацією, лихоманкою і перебігає у вигляді шкірної (сибірковий карбункул) і вісцеральної форм.
Актуальність проблеми:
А) Понад 95% усіх випадків захворювання сибіркою належать до шкірної форми. Б) Частіше хворіють особи, які мають контакт зі свійськими тваринами або працюють у м'ясній, шкірній промисловості.
3. Етіологія сибірки:
А) Збудник - паличка сибірки (Bacillus anthracis), що є факультативним споротворним аеробом. Б) Вірулентність збудника пов'язана зі здатністю утворювати капсулу в організмі інфікованих тварин і виділяти токсин.
4. Епідеміологія сибірки:
А) Джерело інфікування людини - хворі свійські тварини, їх шкури, м'ясні вироби, ґрунт і повітря,
заражені сибірковими спорами. Б) Найчастіший шлях інфікування - контактний.
5. Патогенез сибірки:
A) Вхідні ворота - шкіра навіть із незначними травматичними дефектами і слизові оболонки при порушенні їх цілісності.
Б) Інкубаційний період від кількох годин до 8 днів.
B) Під дією продуктів життєдіяльності збудника в місці його проникнення ушкоджується ендотелій лімфатичних судин, ідо дуже сповільнює всмоктування води і білків - виникає набряк і некроз тканин (сибірковий карбункул).
Г) При проникненні збудника за межі первинного вогнища - в лімфатичні судини, розвивається
лімфангіїт, а потім - лімфаденіт. Д) Надходження великої кількості збудника в кров приводить до сибіркового сепсису, виникають
вісцеральні форми захворювання.
6. Класифікація:
За клінічними проявами:
шкірна форма (сибірковий карбункул);
легенева форма (геморагічний трахеїт, бронхіт, пневмонія, плеврит);
шлунково-кишкова форма (геморагічне запалення кишечника - кишковий карбункул);
септична форма із сибірковим менінгоенцефапітом і геморагічним синдромом.
7. Клінічні прояви шкірної форми сибірки:
A) Скарги:
у перші години - нездужання, розбитість, головний біль;
до кінця першої доби - лихоманка, озноб, сверблячка, набряк, виразка на місці вхідних воріт. Б) Загальні об'єктивні дані:
стан - від середньої тяжкості до тяжкого;
тахікардія;
гіпертермія до 39-40°С (протягом 5-6 днів).
B) Огляд:
на місці вхідних воріт послідовно розвиваються пляма, папула, везикула, пустула, виразка;
пустула діаметром 2-3 мм, заповнена темною кров'янистою або багряно-фіолетовою рідиною, після ЇЇ руйнування утворюється ранка під темно-коричневою кіркою, що через добу перетворюється в чорний твердий струп, який збільшується, піднімається над поверхнею шкіри, гнійного виділення немає;
навколо вогнища виникають вторинні папули, що нагадують перлини;
далі - виникає розповсюджений набряк шкіри і клітковини навколо вогнища, лімфангіп лімфаденіт.
Г) Пальпація:
- під струпом визначається щільний інфільтрат, який безболісний навіть при уколах голкою (диференційна ознака з банальним карбункулом, що є досить болючим).
Д) Перкусія та аускультація не інформативні.
8. Діагностика:
ретельний епідеміологічний анамнез щодо професії хворого та контакту із тваринним мат1 ріалом;
лабораторна діагностика - бактеріоскопія зараженого матеріалу, отриманого від хворого, виявлення сибіркового антигену.
9. Лікування сибіркового карбункула: А) Загальна терапія:
- ізоляція хворого (окрема палата, посуд, предмети догляду);
антибактеріальна терапія;
специфічна терапія: протисибірковий гамма-глобулін і сироватка;
симптоматична терапія. Б) Місцеве лікування:
мазеві пов'язки з антисептиками;
розкривати карбункул заборонено - небезпека генералізації процесу.
Виписка хворого зі стаціонару після відторгнення струпа і формування рубця (кінець 2-4 тижня). 10. Профілактика сибірки:
A) Медико-санітарні заходи - дезінфекція та обсервація осіб, які були в контакті з хворими протягом 8 днів, госпіталізація всіх хворих з підозрою на захворювання.
Б) Санітарно-просвітницька робота серед осіб, які мають контакт із тваринами (працівники сільського господарства, робітники боєнь, м'ясокомбінатів, робітники, що обробляють шкури тварин).
B) Імунізація тварин сибірковою вакциною.