4. Профілактика:

• виявлення осіб з вихідною гіпокальціємією;

• гемотрансфузію проводити повільно крапельно;

• профілактичне внутрішньовенне введення 10% розчину хлориду кальцію по 5-10 мл на кожні 500 мл консервованої крові (еритроцитарної маси).

Калієва інтоксикація

1. Причина: донорська кров при тривалому зберіганні має підвищену концентрацію калію за рахунок руйнування частини формених елементів і виходу калію в плазму.

2. Клініка: виникає брадикардія, аритмія, атонія міокарда, у біохімічному аналізі крові - гіперкаліємія.

3. Лікування: внутрішньовенне вливання 10% розчину хлориду кальцію, 40% розчину глюкози з інсуліном, кардіотонічних засобів.

4. Профілактика: використання компонентів крові нетривалого зберігання (до 7-10 діб) з ураху­ ванням протипоказань до гемотрансфузії.

Перенесення збудників інфекції при переливанні компонентів та препаратів крові

Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти в консервовану кров при заборі від донора, який перебуває в інкубаційному періоді, або від людей, у яких захворювання перебігає без виражених клінічних проявів.

1. Зараження сифілісом:

• можливе на всіх стадіях захворювання донора;

• первинний і вторинний періоди вважаються найнебезпечнішими.

2. Зараження сироватковим гепатитом (це одна із основних проблем сучасної трансфузіології):

• провідну роль відіграють віруси гепатиту В і С та інші віруси-збудники цієї хвороби;

• зараження гепатитом може відбуватися при лікувально-діагностичних маніпуляціях, пов'язаних з ушкодженням шкіри;

• сироватковий гепатит відзначається важким перебігом і високою летальністю, нерідко призво­ дить до дистрофії печінки та цирозу.

Клініка: поряд із вираженими жовтяничними формами захворювання часто зустрічаються стерті і безжовтяничні форми.

3. Зараження малярією:

• донор, який у минулому переніс це захворювання, а тим більше хворий на малярію на час здачі крові, може стати джерелом зараження;

• важливу роль відіграє анамнестичне опитування донора.

4. Зараження віл-інфекцією:

• актуальна проблема у зв'язку з постійним збільшенням ВІЛ-інфікованих серед населення України;

• наявність прихованого періоду захворювання та часта варіабельність вірусу ускладнює імунодіагностику.

5. Профілактика ускладнень інфекційного характеру:

• ретельний відбір донорів;

• суворе дотримання положень інструкції з медичного обстеження донорів;

• проведення всього комплексу необхідних імунодіагностичних тестів;

• тісний контакт інститутів, станцій переливання крові, банків крові з санітарно-епідеміоло­ гічними станціями і дерматовенерологічними диспансерами;

• проведення широкої санітарно-просвітницької роботи з донорами.

Загальні питання розвитку, діагностики та лікування запальних і гнійних захворювань

1. Визначення: Гнійна інфекція проявляється запальним процесом у тканинах внаслідок проникнення і розмноження в них гноєтворних мікробів.

2. Актуальність проблеми:

А) Гнійно-септичні захворювання становлять близько 1/3 загального контингенту хірургічних

хворих. Б) Поглиблення і розширення знань про етіологію, патогенез, клініку хірургічної інфекції істотно

не вплинуло на зниження числа хворих із гнійними захворюваннями та ускладненнями ран.

3. Причини розвитку запальних і гнійних захворювань:

А) Наявність збудників гнійної інфекції (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, гонококи, пневмококи, синьогнійна паличка та ін. у чистому вигляді або в асоціації один з одним).

Б) Зростання числа антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, періодична зміна провідни: збудників хірургічної інфекції.

В) Зміна імунологічних і неспецифічних факторів захисту макроорганізму за рахунок урбанізації життя, збільшення алергізації та сенсибілізації населення.

4. Механізм розвитку запальних і гнійних захворювань: А) Проникнення збудника в тканини або органи.

Б) Розмноження мікроорганізмів, виділення ними токсинів і ензимів. В) Розвиток місцевої і загальної відповідної реакції макроорганізму.

5. Види запальних і гнійних захворювань:

А) Гнійні захворювання шкіри і підшкірної клітковини (фурункул, карбункул, абсцес, флегмоні

гідраденіт, бешихове запалення, еризипелоїд).

Б) Гнійні захворювання пальців і кисті (панарицій, пароніхій, пандактиліт, флегмона кисті). В) Гнійні захворювання лімфатичних судин і вузлів (лімфангіїт, лімфаденіт). Г) Гнійні захворювання кісток і суглобів (остеомієліт, артрит). Д) Гнійні захворювання клітинних просторів (флегмона заочеревинна, міжм'язова, медіастиніт,

паранефрит, парапроктит). Е) Гнійні захворювання залозистих органів (мастит, паротит).

6. Клінічні прояви запальних і гнійних захворювань: А) Місцева запальна реакція:

• біль;

• гіперемія;

• набряк;

• місцеве підвищення температури;

• порушення функції ураженого органа. Б) Загальна реакція організму:

• гіпертермія;

• озноб;

• ознаки інтоксикації (загальна слабкість, тахікардія, зниження АТ, частішання дихання). В) Розвиток захворювання:

• захворювання розвивається швидко або повільно (залежить від імунобіологічних властивостей організму хворого і вірулентних властивостей мікроорганізму);

• процес може бути обмеженим або захоплювати велику масу тканин.