2. Розвиток обслуговуючих кооперативів у контексті аграрної політики україни

Проблема державного регулювання цін нині є досить дискусійною, тому її необхідно розглядати з урахуванням досвіду та практики країн з розвиненими ринковими відносинами. Повністю регульованого ринку немає в жодній високорозвиненій країні.

Вже починаючи з кризи 30-х років XX ст. уряди деяких країн істотно впливають на регулювання виробництва, активно використовуючи фінансові, цінові та інші важелі.

Об’єктами першочергової уваги державних органів був і залишається аграрний сектор. Так, обсяг субсидій у валовому виробництві продукції сільського господарства в окремих країнах у середньому становить: в Австралії — 10 %, Канаді — 35, Японії — 72, Норвегії - 74, Новій Зеландії — 5, країнах ЄС — 38 %. При цьому ціновий протекціонізм будується без порушення конкурентного середовища, незважаючи на державну підтримку, певна частина фермерів щорічно розоряється, а замість них виникають нові господарства.

Вільні ціни можуть функціонувати ефективно лише в певному економічному середовищі з відповідною інфраструктурою, яку в нашій країні потрібно створити. Також для запровадження вільних цін слід здійснити приватизацію, роздержавлення, задіяти антимонопольний закон, конкуренцію.

Необхідна наявність законодавчих актів щодо охорони власності і захисту соціальних гарантій, служби інформаційного забезпечення виробників сільськогосподарської продукції тощо. Доцільність державного регулювання механізму ціноутворення в агропромисловому комплексі зумовлена:

• поступовим характером переходу від жорстко регульованих до вільних цін, який має забезпечувати еквівалентність обміну сільського господарства з іншими галузями;

• специфікою кінцевої продукції в агропромисловому комплексі, яка задовольняє першочергові потреби населення, а її безперервний збут значною мірою залежить від платоспроможного попиту населення.

Одним з варіантів державного регулювання цін як у перехідний період ДО ринкової економіки, так і в ринковій період є метод підтримки сільськогосподарських товаровиробників через запровадження системи цін підтримки (заставних цін) на сільськогосподарську продукцію. Суть цього методу полягає в тому, що на продукцію, виробництво якої передбачено державними програмами, встановлюються гарантовані мінімальні ціни (заставні ціни).

Вперше заставні ціни буде застосовано в практиці закупівлі зерна, що передбачено Указом Президента України від 29.06.2000 р. «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна». їх впровадження, на наш погляд, має позитивний зміст щодо стимулювання товаровиробників і сприятиме розвитку зернових кооперативів.

По-перше, кооперативи зможуть оперативно і вірогідно визначити попередню ціну, тому що закупівля зерна за заставною ціною передбачає його оплату на рівні гарантованих цін.

По-друге, уклавши договір на продаж зерна під заставу, кооператив отримує від заготівельника грошовий кредит з урахуванням величини заставної ціни та терміну застави. Це дасть змогу швидко розрахуватися із членами кооперативу за здане зерно за попередніми цінами.

По-третє, за кооперативом зберігається право повернення власності на заставлене зерно з наступним продажем його за ринковими цінами, якщо вони перевищують заставну ціну. Проте в цьому разі кооператив може не мати вільних коштів, якщо він розрахувався зі своїми членами за здане зерно. Тому кооперативам потрібно постійно аналізувати ринок і прогнозувати його, щоб у разі потреби відшкодувати отриманий кредит та втрати за зберігання зерна і реалі-ати його за вигіднішими цінами, і тим самим збільшити прибуток своїх членів.

Стабільність функціонування ринку зерна має підтримуватися створенням при заготівельних структурах так званого інтервенційного фонду, який є певним товарним запасом, придбаним заготівельниками.

Функції державного агента із забезпечення державної заставної закупівлі зерна відкладено на Державну акціонерну компанію «Хліб України». У разі зростання попиту і підвищення ринкової ціни інтервенційний фонд зерна використовуватиметься для їх стримування шляхом пропозиції продукції на ринку.

При визначенні цін на продукцію сільськогосподарського кооперативу важливу роль відіграє чинник державного регулювання цін. Раціональне поєднання елементів ринкового ціноутворення з державними заходами впливу на цей процес, відкриває можливості ефективної роботи обслуговуючих кооперативів.

Питання для самоконтролю:

1. Якій ці її надають підвищений пріоритет у визначенні сільськогосподарської політики країн ЄС. Виділіть її підцілі.

2. Розкрийте суть механізму дії заходів у країнах ЄС щодо підтримки прибутку виробників до 1992.

3. Як реформування спільної сільськогосподарської політики вплинуло на діяльність сільськогосподарських кооперативів і розвиток кооперативного маркетингу.

4. Що покладено в основу сільськогосподарської політики США?

5. Які зміни відбулися в сільськогосподарській політиці США після 1996 р і як вони вплинули на розвиток сільськогосподарських кооперативів

6. Чому в Україні виникають труднощі щодо впровадження вільних цін?

7. Чим зумовлена доцільність державного регулювання Механізму ціноутворення в агропромисловому комплексі?

8. У чому полягає основна суть методу підтримки сільськогосподарських товаровиробників через запровадження системи цін підтримки (заставних цін)?

9. Як впровадження заставних цін може вплинути на створення та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в країні