Лекція №4. Ціноутворення в обслуговуючому кооперативі

(2 год.)

Мета: оволодіння знаннями ціноутворення в обслуговуючому кооперативі.

У результаті вивчення теми студент повинен:

знати: систему та методику ціноутворення в сільськогосподарських обслуговуючих кооператвах;

вміти: застосовувати механізми та систему ціноутворення в практичній діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах.

План:

4.1. Система ціноутворення в обслуговуючому кооперативі

4.2. Встановлення ціни продажу в переробному та заготівельно-збутовому кооперативі

4.3. Інформація та її роль у формуванні стратегії ціноутворення кооперативу

Література: [7; 20; 28, с. 244-250]

4.1. Система ціноутворення в обслуговуючому кооперативі

Політика ціноутворення в кооперативах відповідає трьом виділеним типам маркетингу. Вона найбільше виявляється в маркетингу, орієнтованому на членів кооперативу. Можна сказати, що до своїх членів кооператив застосовує неповний маркетинговий підхід, який майже виключає решту елементів комплексу маркетингу.

Суть ціноутворення в кооперативі ґрунтується на одному з основних принципів його діяльності — неприбутковій природі, коли послуги його членам надають за ціною, найближчою до собівартості.

Собівартість може бути визначена лише наприкінці фінансового року, коли відомі всі витрати кооперативу. Тому ціна встановлюється в два етапи:

• на початку сезону (тобто перед доставкою членами своєї продукції або перед наданням їм засобів виробництва чи послуг) кооператив встановлює попередні ціни;

• наприкінці фінансового року фінансовий результат діяльності кооперативу (в більшій частині) розподіляється серед членів у вигляді кооперативних виплат, які додаються до попередніх цін, що були виплачені їм за продукцію (надбавки), або віднімаються від попередніх цін за послуги та засоби виробництва (знижки).

Схематично цей процес можна відобразити так:

• виробник одержує за свою продукцію:

остаточна ціна = попередня ціна + надбавка до ціни;

• виробник платить за постачання і послуги:

остаточна ціна = попередня ціна – знижки.

В цьому разі остаточна ціна дорівнює собівартості. Вона підраховується лише наприкінці року і залежить від результатів спільної діяльності членів кооперативу. Виходячи із суті ціноутворення в кооперативі дуже важливо правильно визначити попередню ціну. Вона встановлюється з урахуванням:

1. очікуваної собівартості на послуги і продукцію, де якнайточніше мають бути оцінені: постачальницькі закупки для кооперативу, продаж продукції кооперативу, накладні витрати;

2. ситуації, що склалася на ринку, і насамперед умови, які пропонуються конкурентами.

У розрахунках слід також передбачити досить велику страхову надбавку, щоб перекрити непередбачені витрати кооперативу, і досить низьку, щоб ціна залишилася привабливою для виробників. Всі витрати і доходи кооперативу мають бути прораховані наперед. Якщо кооператив займається декількома видами діяльності, витрати між ними слід розподілити пропорційно.

Прямі і специфічні витрати, тобто ті що пов'язані з діяльністю кооперативу, мають бути віднесені на відповідні види діяльності (табл. 4.1).

Накладні витрати кооперативу між різними видами діяльності слід розподіляти довільно. Наприклад, у кооперативі «Топорівці» (Чернівецька обл.) діяльність з використання техніки становила 25 % очікуваного обороту, а діяльність з постачання — 75 %. Однак було прийнято рішення віднести 70 % накладних витрат на перший вид діяльності і 30 % — на другий, що реально відбило фактичні затрати робочого часу персоналу на кожен з видів діяльності.

Таблиця 4.1