1. Головні риси світової культури хХст

• Значні інтеграційні процеси, відсутність культур в ізоляції

• Символи к-ри – символи смерті

• Культ центр переміщується з Європи в Америку

• Зв'язок худ творів із суспільним життям

• Інтерпретація дійсності з позиції різних філософських ідей (марксизм, фрейдизм, екзистенціалізм)

• Зародження кіно, яке мало потужний вплив на широкі маси

• Ма́сова культу́ра, яка популярна та переважна серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і літературі) — контрастуючи з «елітарною культурою»

• Поширюється модернізм, згодом модернізм, відбуваються пошуки виходу з духовної кризи суспільства

• Утверджується незалежна, сильна жінка

2. Дворянський період (1780-1840)

• інтерес до історичного минулого народу

• "Історія Малої Росії" (ч. 1, 1822 р.) Д.Бантиша-Каменського.

• "Літопис" Г.Граб'янки

• "Землеописание о Малыя России", де вперше давався короткий опис географії гетьманської України.

• анонімний твір "Історія Русі" (1846 p.) подає картину історичного розвою України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст., це перша політична історія країни

• Університету в Харкові. Офіційне відкриття університету відбулося в січні 1805 p., a 1841 р. його ректором став відомий письменник того часу Петро Гулак-Артемовський. В заснуванні важлива роль належить відомому громадському і культурному діячеві Василю Каразіну (1773—1842 pp.).

• + «Енеїда»

• Разом з Г.Квіткою-Основ'яненком в літературу приходять українські письменники та поети-романтики Є.Гребінка, Л.Борови-ковський, М.Костомаров, А.Метлинський, М.Шашкевич, Т.Шевченко та ін.

• В історії українського відродження важлива роль належала "Украинскому вестнику", що впродовж 1816—1819 pp. виходив щомісячно і мав понад 350 с Це був перший в Україні науковий і літературно-художній журнал.

• Лише 1841 р. Є.Гребінці пощастило видати у Петербурзі українською мовою літературний альманах "Ластівка". На його сторінках вперше булинадруковані твори Т.Шевченка, І.Котляревського, Л.Боро-виковського, В.Забіли, О.Афанасьєва-Чужбинського.

• Підвалини українського професійного театру були закладені в Харкові та Полтаві.

• В 1808 р. після тривалої перерви поновилася робота Харківського театру, директором, режисером і актором якого 1812 р. став Г.Квітка-Основ'яненко. Очолив Полтавський театр І.Котляревський, з ініціативи якого М.Щепкін був викуплений зкріпацької неволі.

• В архітектурних спорудах панівні позиції посідав класичний стиль. архітекторів того часу вирізнявся А.Меленський корпус духовної академії, Миколаївську церкву-ротонду на Аскольдовій могилі, будинок першого міського театру. у Львові була побудована бібліотека Оссолін-ських, Львівська ратуша (1824—1835 pp.), Народний дім (1851 — 1864 pp.).

• Тарас Григорович Шевченко (1814 — 1861 pp.) був одним із найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва.

3. Книга буття українського народу» («Закон Божий») — ідеологічна програма К-М братства, написана у формі біблійного оповідання. Більшість дослідників вважає її автором М. І. Костомарова. Складається зі 109 параграфів, у яких всесвітню та українську історію викладено у розрізі історії християнства. Соціальна нерівність у творі пояснюється лицемірством панівного класу, який прийняв християнство, але продовжував гнобити народ. Підкреслюється зв'язок між минулим та майбутнім України, волелюбність українського народу визначається як його невід'ємна риса. Твір містить ряд положень щодо скасування кріпацтва, національної та соціальної нерівності, а також ідею об'єднання слов'ян, народів у федеративну республіку з наданням кожному народові авт. прав. Автор постулює ідею непорушності національних прав українців. Україну він вважає центром об'єднання усіх слов'ян, народів, вбачаючи в цьому її роль в історії людства.

В «Книзі буття українського народу» є ряд прогресивних положень, зокрема про необхідність ліквідації кріпосницького права і національної нерівності, знищення дворянських привілеїв і станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і автономії. Разом з тим автори її виходили з того, що українська нація являє собою нібито особливу єдність, пройняту духом рівності і братерства, замовчували класовий антагонізм, який існував всередині українського народу, і вважали, що йому нібито судилося повести за собою слов'ян до об'єднання.

«Книгу буття українського народу» знайдено під час обшуку в М. І. Костомарова у 1847. Відтоді твір знаходився в архівах Третього відділення у Санкт-Петербурзі, пізніше — у рукописному відділі Санкт-Петербурзької Академії Наук, де був виявлений у 1917 році. Вперше опублікований 1921 року у журналі «Наше минуле»

№28