Законодавча база

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, (далі – Інститут) НАН України є ланкою науково-дослідної діяльності і організаційної структури Національної академії наук України.

Інститут створено на базі Центру АН України з вивчення проблем національних відносин та Інституту політичних досліджень згідно із Постановою Президії АН України від 11 грудня 1991 року № 328.

Постановою Президії НАН України від 5 листопада 1997 року № 368 Інститут перейменовано на Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. Інститут реорганізовано для проведення та координації наукових досліджень з питань: формування і розвиток політичних систем і політичних технологій, стан національних меншин та етнонаціональна політика в Україні, ситуація в церковно-релігійній сфері, етноконфесійні відносини і сучасна релігійна політика, місцеве самоврядування тощо. Інститут входить до складу Відділення історії, філософії та права НАН України. Постановою Президії НАН України від 14 грудня 2005 року № 280  Інституту присвоєно ім’я Івана Федоровича Кураса.

Місцезнаходження Інституту та юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8.

Історія

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України – науково-дослідна установа, що її було утворено рішенням Президії АН України у грудні 1991. Перед Інститутом було поставлено завдання поглибленої і всебічної розробки проблем, що набули особливого значення з проголошенням незалежності України і що пов’язані з потребами і процесами становлення, розвитку та функціонування української державності і громадянського суспільства. Це – історія і сучасна динаміка політичних інститутів і процесів, взаємовпливи політики, політичної культури, етнонаціональних, міжрелігійних та міжконфесійних, регіональних відносин і факторів суспільного життя, вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, запобігання конфліктності в етнонаціональній сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, розроблення технологій управління в системі політичних і міжетнічних відносин, експертиза  законопроектів, державних і недержавних програм в різних галузях суспільного життя, теоретико-методологічні аспекти політичних і етнополітичних досліджень та упровадження їх результатів.

До 1997 мав назву Інститут національних відносин і політології НАН України. Від початку утворення Інституту до жовтня 2005 його директором був академік НАН України, віце-президент НАН України І.Курас (1939–2005). Після його смерті постановою Президії НАН України Інституту присвоєно його ім’я. У 2006 році директором Інституту був обраний доктор політичних наук Ю.А.Левенець. У складі Інституту працюють відділи: теоретичних та прикладних проблем політології, етнополітології, національних меншин, етноісторичних досліджень, єврейської історії та культури, а також створені при цих відділах дослідні Центри: політичних технологій, історичної політології, вивчення історії Голокосту, проблем церкви і етноконфесійних досліджень. Науковці Інституту досягнули вагомих успіхів у теоретико-методологічному обґрунтуванні нового напряму соціогуманітарних наук – етнополітології, розробці об’єктно-предметної зони політології та етнополітології і вдосконаленні понятійно-категоріального апарату цих наук, осмисленні діалектики взаємодії етнічних і політичних, етнічних і регіональних факторів. Досліджувались етнонаціональна специфіка, характер та особливості політичного процесу і політичної культури в минулому і сучасному України, релігійна ситуація і взаємовідносини різних конфесій. Вагомим є внесок у розвиток в Україні наукової юдаїки.

Інститут виступає ініціатором і координатором науково-дослідних проектів. Успішно, зокрема, у 1999–2002 було здійснено проект "Політична історія України. ХХ століття", участь в якому брали відомі фахівці з науково-дослідних та навчальних закладів Києва та інших регіонів України. Підсумком багаторічної роботи стало 6-томне видання, що вийшло у 2002-2003 роках у київському видавництві "Ґенеза". Реалізація дослідних проектів Інституту у співпраці з групами ряду  університетів дала змогу з'ясувати специфічні риси та особливості етнополітики в окремих регіонах України (Закарпаття, Прикарпаття, Волинь, Крим), визначити її пріоритетні завдання та перспективні напрями.