3.2.3. Ретроспективна оцінка динаміки ксенофобії та окремих етнофобій з використанням дискримінантних моделей.

Перейдемо до ретроспективної оцінки показників етнічних упереджень протягом 1994-2007 років. Для цього ми проведемо дискримінантний аналіз даних за ці роки. Після того ми помножимо частки респондентів, які були віднесені дискримінантними моделями до груп з вираженою упередженістю, на відповідні вагові коефіцієнти.

Проаналізуємо за допомогою графіків динаміку окремих етнофобій (таблиця з оцінками поширеності окремих етнофобій знаходиться у додатку Р). Спочатку ми викладемо загальні закономірності, які можна побачити на малюнках 7-11, щоб не повторюватися, говорячи про окремі етнофобії.

Динаміка більшості схильностей до упередженої поведінки, а також антисемітських переконань, показує наступні тенденції. З 1994 по 1996 роки їхня поширеність зменшувалась. Потім почала сходоподібно збільшуватися, досягаючи своїх піків у 1998, 2000 та 2003 роках. Останній пік виявився якщо не найвищим, то другим за висотою. Після того поширеність окремих сторін етнофобій зменшувалася та стабілізувалася до 2004-2006 року, потім знову досягаючи свого піку у 2007 році. Загалом важко говорити про динаміку схильностей до ворожої поведінки, оскільки розповсюдження цих схильностей стабільно залишалося досить низьким та коливалося, як правило, на межі статистичної похибки Ці тенденції передусім мають місце, якщо вести мову про американців, євреїв та ромів. У 2008 році, за нашими даними, спостерігається зменшення розповсюдженості етнофобій.

Зараз нам важко пояснити природу більшості цих коливань. Якщо зменшення поширеності етнічних упереджень до 1996 року ще можна спробувати пояснити залишками свого роду ейфорії після отримання Україною незалежності та декларацією прихильності демократичним цінностям, а збільшення до 1998 року – найбільш глибокою фазою економічної кризи в Україні, то з приводу інших піків ще необхідно підшукати пояснення.

Графік поширеності схильностей до упередженої поведінки стосовно американців (див. мал. 7) свідчить, що найбільш драматично змінювалась поширеність схильностей підтримувати інституційну дискримінацію стосовно громадян США.

Мал. 7. Динаміка поширеності схильностей до упередженої поведінки стосовно американців.

У 1996 році ця поширеність досягнула, за нашою оцінкою, найнижчої точки (18,1%). Потім поступово збільшилася приблизно у два рази до 2003 року (39,9%). Знизившись на кілька відсотків, знову досягла свого максимуму у 2007 році (39%). За даними дослідження “Міжетнічні стосунки в Україні”, вона різко впала до 25% у 2008 році.

Інші схильності до упередженої поведінки стосовно американців були, за нашою оцінкою, істотно менш поширеними, амплітуда коливань теж була меншою. Схильність уникати безпосередніх контактів досягла свого мінімуму у 1996 році (4,8%), а потім максимумів у 2003 (12%) та, після незначного зниження, у 2007 (12,1%) роках. Влітку 2008 року вона впала до 7,4%. Схильність до ворожої поведінки коливалася від 1,6% до 3,9%.

Динаміку оцінок американофобії в Україні можна коротко охарактеризувати наступним чином. Починаючи з 1996 року спостерігається загальна тенденція до її збільшення, яке найбільш істотно проявляється у бажанні обмежити можливості американців в Україні.

Картина у ставленнях до євреїв є у загальних рисах схожою (див. мал. 8). Проте схильність підтримувати інституційну дискримінацію стосовно євреїв, маючи меншу амплітуду коливань у порівнянні з американцями, має більш виражену тенденцію до поширення протягом усього часу проведення моніторингу. Найнижчою вона була у 1994 році (18,2%), почавши активно збільшуватися з 1996 року. Перетерпівши коливання у зазначені роки, вона досягла найбільшого максимуму у 2007 (27,4%).