Мал. 10. Динаміка поширеності схильностей до упередженої поведінки стосовно ромів.

Схильність до ворожої поведінки, природно, є трохи більш притаманною респондентам, ніж стосовно інших етнічних груп, проте і тут у рази менш підтримуваною, ніж можна було очікувати. Найменшою відповідна частка опитаних була у 1996 році (3,6%), найвищою у 2003 (8,8%).

Отримані дані дають нам підстави висунути припущення, що і протягом 15 років моніторингу роми були етнічною групою, стосовно якої існували найбільш поширені упередження. Причому схильність не мати безпосередніх стосунків з ними перевищує навіть схильність обмежувати їх у нашому суспільстві. Не в останню чергу це обумовлено контекстом співіснування ромів та решти населення на території України, що склався історично.

Конативні сторони русофобії очікувано мають свою специфіку. Усі вони відрізняються, по-перше, малою поширеністю, по-друге – дуже слабкими коливаннями, які взагалі роблять сумнівними істотні зміни у ставленнях до руських (див. мал. 11).

Поширеність схильності до підтримки інституційної дискримінації оцінюється як найменша у 1994 році (8,9%), а найбільша у 2000 (12,2%), 2003 (12,3%) та 2007 (12,8%) роках. Схильність уникати безпосередніх контактів виявляли від 3,6% до 5,3%, а схильність до ворожої поведінки взагалі близько 1%.

Таким чином, русофобія, скоріше за все, не мала істотних коливань протягом 15 років досліджень етнічної дистанції, і навряд чи була серйозною проблемою. Проте привернемо увагу на порівняно поширену схильність до підтримки інституційної дискримінації, яка коливалася увесь час біля 10%. Ймовірно, що вона пов’язана не стільки з етнофобією скільки з певним баченням необхідної політики в україно-російських відносинах. Тобто, руські сприймалися не стільки як етнічна група, як росіяни – громадяни Російської Федерації.

Однією з гіпотез яку ми ставили, коли починали це дослідження – якщо шкала Богардуса навіть і не відображує етнічні упередження, то, можливо, вона здатна відображувати хоча б їхню динаміку. Для того, щоб перевірити її ми порівняли оцінку динаміки даних, отриманих при аналізі конативних вимірів етнофобій, та динаміку соціальної дистанції. Останню ми оцінювали через два показники: частку респондентів, яка підтримала крайній пункт шкали Богардуса стосовно відповідної етнічної групи, та середню соціальну дистанцію щодо неї ж. Динаміка першого показника соціальної дистанції зображена на графіках із динамікою конативних компонентів етнофобій щодо відповідних етнічних груп. Динаміка середніх соціальних дистанцій відображена на мал.. 12.

Мал. 11. Динаміка поширення схильностей до упередженої поведінки стосовно руських.

Частка респондентів, що обрала крайній пункт шкали Богардуса, у принципі, здатна загальні тенденції змін розповсюдженості таких схильностей, як схильність до підтримки інституційної дискримінації та схильність уникати безпосередніх контактів, але не ідеально. Загальні обриси графіків схожі, але є неспівпадіння напрямку коливань за окремими роками. Крім того, міра коливання для різних конативних схильностей відрізняється, буваючи набагато драматичнішою, ніж міра коливання частки респондентів, що обрали крайній пункт шкали Богардуса. Динаміка схильності до ворожої поведінки відбивається цим показником досить погано.

Середні показники соціальної дистанції ще гірше відображують конативні схильності. Вони теж свідчать, що протягом 15 років спостережень існує загальна тенденція до зростання поширеності етнофобій у суспільстві (мал. 12). Проте більшість коливань етнофобій упродовж цього періоду не відображені. Згідно з ними досить важко помітити, що 2003 рік став піковим для поширеності більшості конативних компонентів етнофобій для американців, євреїв та ромів, з 2007 роком ситуація трохи краща. За цим графіком, у принципі можна припустити, що у 1998 та 2000 роки теж були роками нового поширення конативних схильностей, проте лише для американців та євреїв. Нарешті, динаміка середньої соціальної дистанції зовсім нездатна відобразити тимчасове падіння поширеності етнофобій у 1994-1996 році.

Тобто, якщо стосовно частки респондентів, які обрали крайній пункт соціальної дистанції, ще можна з натяжкою вважати, що її динаміка відображує динаміку відповідної етнофобії, то сказати таке для середньої соціальної дистанції немає підстав.