- •Тема: Міжетнічні відносини та конфлікти. План:
- •1. Суть і чинники міжетнічних відносин.
- •2. Типологія міжетнічних відносин і контактів.
- •3. Природа і причини міжетнічних конфліктів та їх врегулювання.
- •1.2. Рівень та динаміка ксенофобії в Україні
- •1.2.1. Загальний рівень окремих етнофобій та загальної ксенофобії за результатами дослідження “Міжетнічні стосунки в Україні”.
- •1.Таблиця 14.
- •1.Розподіли значень шкали Богардуса.
- •Мал. 1. Порівняння часток респондентів, що обрали крайній пункт шкали Богардуса та підтримку окремих дій, які обмежують представників відповідних етнічних груп
- •Оцінка розповсюдженості різних сторін етнічних упереджень щодо окремих етнічних груп.
- •Мал. 2. Оцінка поширеності різних вимірів окремих етнофобій
- •Мал. 3. Розподіл респондентів за категоріями етногомогенної орієнтації. Мал. 4. Розподіл респондентів за категоріями загальної етнічної дистанційованості.
- •2.Таблиця 16. Оцінка рівня образ, принижень та насильства на національній основі протягом року до дослідження.
- •2.2.2. Побудова дискримінантних моделей ксенофобії та окремих етнофобій.
- •3.2.3. Ретроспективна оцінка динаміки ксенофобії та окремих етнофобій з використанням дискримінантних моделей.
- •Мал. 7. Динаміка поширеності схильностей до упередженої поведінки стосовно американців.
- •Мал. 8. Динаміка поширеності окремих сторін етнічних упереджень стосовно євреїв.
- •Мал. 9. Динаміка частки населення з переважно антисемітськими переконаннями.
- •Мал. 10. Динаміка поширеності схильностей до упередженої поведінки стосовно ромів.
- •Мал. 11. Динаміка поширення схильностей до упередженої поведінки стосовно руських.
Мал. 8. Динаміка поширеності окремих сторін етнічних упереджень стосовно євреїв.
Схильність до уникання безпосередніх контактів з євреями, менше розповсюджена у порівнянні з попереднім конативним виміром анти-єврейських упереджень, мала більш амплітудні зміни протягом 15 років. З 1994 по 1996 рік вона зменшилася з 11,9% до 7,1%. Потім досить сильно коливаючись, досягла свого найбільшого максимуму у 2003 році (17,7%) і знову впала у 2004 році (11,7%). Дані наступних років свідчать про можливість нового поступового поширення схильності уникати безпосередніх контактів з євреями з 2004 року. Графік змін схильності до ворожої поведінки стосовно євреїв змінювався приблизно у тих самих напрямках. Але невідомо, наскільки можна вести мову про її динаміку, якщо її оцінки приймають значення від 1,9% до 4,9%.
Стосовно євреїв ми ще спробували оцінити динаміку поширеності антисемітських переконань. Вона виявилася дуже схожою з динамікою поширення схильності до уникнення безпосередніх контактів, хоча частка осіб, які мали переважно антисемітські переконання, більша у кілька разів (див. мал. 9). Ця частка зменшилася з 43% у 1994 році до 34,5% у 1996. Повернувшись ще через два роки до рівня 1994 року, доля осіб з переважно антисемітськими переконань досягла свого максимуму у 2003 (50,7%). С тих пір спостерігається тенденція до зменшення чи, принаймні, стабілізації підтримки антисемітських переконань.
Загалом можна говорити, що етнофобія стосовно євреїв, коливаючись, збільшувалася до 2003 року. Потім стосовно різних сторін етнофобії, намітилися тенденції до подальшого збільшення, стабілізації, чи зменшення їхньої поширеності. Найбільш поширеними рисами упереджень стосовно євреїв були й залишаються стереотипні уявлення про особисті якості євреїв та їхню роль в українському суспільстві, і бажання їхньої інституційної дискримінації. Остання риса, маючи найменші коливання у динаміці, за нашою оцінкою продовжує розповсюджуватися.
Мал. 9. Динаміка частки населення з переважно антисемітськими переконаннями.
Для ставлень щодо ромів, на відміну від решти етнічних груп, характерна більша поширеність схильностей уникати безпосередніх контактів, ніж схильностей підтримувати інституційну дискримінацію (див. мал. 10), хоча в цілому між розповсюдженістю цих схильностей різниця суттєво менша, ніж для ставлень стосовно інших етнічних груп. Протягом усіх 15 років моніторингу, як і можна було очікувати, ці конативні сторони анти-ромської етнофобії, оцінюються як дуже поширені. В окремі моменти вони охоплювали, за нашими оцінками, порядку половини населення. України. Коливання їхньої поширеності також є аналогічними. Схильність підтримувати інституційну дискримінацію дещо зменшилася до 1996 року (30,5%), але потім поступово збільшувалася, фактично зрівнявшись з поширеністю схильності уникати безпосередніх контактів (57,7%) у 2003 році, після чого, коливаючись, дещо зменшилася. Розповсюдженість схильності уникати безпосередніх контактів майже не знизилася до 1996 року (39,9%) у порівнянні з 1994 роком (42%) і стабільно збільшувалася до 2003 року (58,6%). Потім вона теж дещо впала, але не настільки, як схильність підтримувати інституційну дискримінацію, досягаючи 54,8% у 2006 році.