Модульна контрольна робота і модуль

І варіант

1. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує системний та структурно-функціональний методи, які є надбанням наукових шкіл:

А) структуралізму;

Б) функціоналізму;

В) еволюціонізму;

Г) історичної етнології.

2. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує порівняльний метод, який вперше був застосований представниками наукової школи:

А) структуралізму;

Б) функціоналізму;

В) еволюціонізму;

Г) міфологізму.

3. В дослідженні політичних явищ і процесів політична етнологія використовує біхевіористський метод, який вперше був застосований представниками наукової школи:

А) структуралістської;

Б) дифузіоністської;

В) еволюціоністської;

Г) психологічної.

4. Розкрийте питання про предметне поле політичної етнології.

* Критерії оцінки (за кожну складову КМР – лекції, сем. заняття, самостійну роботу – максимально можна набрати 9 балів): 9 балів – «5»; 8 балів – «5-»; 7 балів – «4»; 6 балів – «4-»; 5 балів – «3»; 4 бали – «3-»; 1–3 бали – «2».

ІІ варіант

1. Під кутом зору якого з методів політичної етнології суспільство та його складові можна розглядати як відносно постійні утворення, що складаються з певного комплексу взаємозв’язаних елементів, які варто виокремлювати та аналізувати:

А) структурного аналізу;

Б) порівняльного;

В) біхевіористського;

Г) системного.

2. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у розчленуванні складного об’єкта (наприклад, політичної системи суспільства) на складові, вивченні зв’язків між ними й визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні об’єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії із зовнішнім середовищем:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

3. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних народів на різних історичних етапах. При цьому акцент робиться спочатку на з’ясуванні спільного, оскільки відмінності між різнотипними етнополітичними системами можуть бути з’ясовані лише в разі існування у них певних спільних, системних ознак:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

7. Оберіть метод політичної етнології, який полягає у дослідженні поведінки етнофорів і етнічних груп, зокрема, їх політичних орієнтацій та позиції під час виборів, у конфліктних ситуаціях тощо:

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) порівняльний.

8. Методологія, яка полягає у зосередженні на дослідженні соціально-економічних, політичних, культурних наслідків прояву «етнічного» в структурі суспільства (позиція поза системою, порівняння культур, постановка гіпотез, структурні дослідження):

А) структурного аналізу;

Б) функціональний;

В) біхевіористський;

Г) etic-методологія.

9. Унікальна конфігурація культурних елементів, або культурних цінностей притаманних тій чи іншій етнічній культурі, об’єднаних однією культурною темою (автор ідеї – Рут Бенедикт) - це:

А) етос;

Б) етнофор;

В) ментальність;

Г) етнікос.

10. Мегагрупи людей, що склалися історично та поєднані спільністю походження, яка виявляється в єдності другорядних щодо сутності людини зовнішніх спадкових фізичних ознак (колір шкіри, густина й особливості волосяного покриву, міра виступання вилиць, носа, товщина губ, розріз очей тощо) на відміну від життєво важливих ознак.

А) етнос;

Б) раса;

В) народ;

Г) нація.

11. Сукупність свідомих і несвідомих установок, пов’язаних з етнічною традицією, неусвідомлений повністю шар людської свідомості, результат несвідомого опосередкування, вбирання в себе соціальним природного. Втілюється в характерні особливості світосприйняття, моральні вимоги, норми та цінності, переважаючі життєві настрої, типи характеру, форми взаємин тощо (Ідея розвинута школою «Анналів» французької історії):

А) етнічні архетипи;

Б) ментальність;

В) етнічні стереотипи;

Г) етнічна картина світу.

12. Сукупність душевно-культурних символів та образів етнічного буття, образи “колективного підсвідомого” (автор ідеї – К.Г.Юнг):

А) етнічні архетипи;

Б) ментальність;

В) етнічні стереотипи;

Г) етнічна картина світу.

13. Відносно стійкі уявлення про моральні, розумові та фізичні якості, притаманні представникам різних етнічних спільнот. Або це думки, судження, оцінки, що стосуються даної етнічної спільності і її представників, або це сукупність вартісних суджень про інші народи. Можуть бути як позитивними, так и негативними, в залежності від історичного досвіду взаємодії даних народів. Це:

а) етнічні архетипи; б) ментальність; в) етнічні стереотипи; г) етнічна картина світу.

14. Світобачення, характерне для того чи іншого народу, уявлення його представників про себе, свою активність у світі, етнічна інтерпретація культури, природи, суспільства; уявлення про буття, притаманне тому чи іншому народу, яке знаходить свій вираз у філософії, літературі, міфології, визначає і пояснює вчинки, наміри етнофорів, проте не завжди усвідомлюється ними. В кожній національній культурі їх існує кілька. Це:

а) етнічні архетипи; б) ментальність; в) етнічні стереотипи; г) етнічна картина світу.

15. Метод дослідження етносу “зсередини”, шляхом співпереживання, вживання в його культуру – це:

а) метод емпатії; б) метод психоаналізу; в) крос-культурний метод; г) компаративний метод.

16. Розчинення самостійного етносу або його частини в середовищі іншого, як правило, більш великого етносу, що супроводжується втратою мови, традиційної культури, етнічної самосвідомості – це:

а) сепарація; б) акультурація; в) асиміляція; г) міксація.

17. Відсутність у суспільстві ціннісно-нормативної бази етнічної (соціокультурної) консолідації (загальних уявлень про те, що у суспільстві заохочується, що засуджується і що карається), деморалізованість (за Е.Дюркгеймом) – це :

а) аномія; б) акультурація; в) асиміляція; г) міксація.

18. Вчений, якого називають “архітектором сучасної етнології”, свого часу відкинув наукові ідеї еволюціонізму та дифузіонізму і відстоював позиції функціоналізму, роблячи акцент на даних етнографічних польових досліджень (функціоналізм – науковий напрям в етнології, що полягав у поясненні культурних фактів через з’ясування функцій, яку вони виконують в системі культури даного суспільства), фундатор американського культуралізму, був засновником нової етнологічної школи історичної етнології – це:

а) К.Леві – Строс; б) Ф. Боас; в) М. Зібер; г) П. Сорокін.

19. Термін, який відтворює якісні характеристики групи людей, пов’язані з їхнім етнічним походженням і які виявляються у побуті, культурі, поведінці, ментальності, підтверджуючи це походження й вирізняючи їх з поміж інших, є джерелом їхньої ідентичності. Етнологи та етносоціологи активно послуговуються цим терміном з середини 1960-х pp., коли у країнах з поліетнічним складом населення зростає зацікавленість походженням, а відтак культурою, традиціями представників різних народів, які волею долі опинилися в рамках однієї держави. Це:

а) етос культури; б) етнічність; в) етнічна картина світу; г) ментальність.

20. Сукупність природно-соціальних, історичних та духовно-культурних процесів, що призводять до виникнення етнічного як явища і зумовлюють його подальший розвиток. У більш широкому аспекті — це освоєння природного ареалу та сукупність змін, які відбуваються внаслідок взаємодії та взаємозв’язків різних етнічних спільностей. Це:

а) етногенеза; б) культурогенеза; в) соціогенеза; г) націогенеза.

21. Виокремлення себе внаслідок усвідомлення власної особливості, в основі якої лежать такі чинники, як етнічне походження, етнічні звичаї, традиції. Виявляється передовсім у процесі міжетнічного спілкування й особливо акцентується (свідомо чи несвідомо) за умов етнічного ренесансу, коли представники тих чи тих спільнот надають великої ваги своєму етнічному походженню, активно виокремлюють себе у системі міжетнічних стосунків. Це:

а) етнокультурна дистанція; б) національна ідентичність; в) етнічність; г) етнічна сепарація.

22. Наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій, теорія етносу. У науковій обіг термін був введений ще 1784 p. А.Шаванном, проте справжнього поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В.Едвардса і А.-М. Ампера. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К.Леві-Строса) є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі, це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних про етноси. Слугує за пояснювальний механізм для етнографії (С. Лур’є). Це:

а) етнографія; б) етнологія; в) антропологія; г) соціологія.

23. Світоглядний принцип, представники якого вважають той етнос, до якого вони належать, таким, що має певні переваги перед усіма (чи багатьма) іншими етносами. Цим обумовлюється право свого етносу на виключне становище і провідну роль серед етносів певного народу, певної країни або й у більш широкому вимірі. Це:

а) націоналізм; б) етноцентризм; в) патріотизм; г) расизм.

24. Внутрішньоетнічна локальна частина етносу, що має з ним єдину етнічну самосвідомість, але різниться деякими рисами традиційно-побутової культури, її зародження зумовлюється особливостями етногенези, історичної долі, довготривалою ізоляцією від основного материнського етнорегіону, до якого спричиняють або підкорення частини етносу іншою державою, або природні перепони чи адміністративні кордони, - це:

а) етнічна меншина; б) етнічний анклав; в) етнографічна група; г) субетнос.

25. Особистісна якість, що формується в результаті цілеспрямованого і спонтанного, організованого і стихійного засвоєння людиною (у процесі соціалізації) культури свого народу в усіх її виявах: традиційно-побутових, фольклорних, професійних, у наукових і емпіричних знаннях, на емоційному і раціональному рівнях, це:

а) етнокультурна компетентність; б) етнічна ідентичність; в) національна ідентичність; в) побутова компетентність.

26. Нав’язливий страх перед незнайомцями; одна із форм національних забобонів, що проявляються у неприязні до будь-яких іноземців, є наслідком неповного або викривленого знання про людей іншого етнічного походження, це:

а) ксенофобія; б) антисемітизм; в) расизм; г) мізантропія.

27. Самосвідома своєї єдності спільність людей, для яких властиві спільне походження, спільні мовно-культурні риси, спільні психологічні орієнтації й котрі у кількісному плані поступаються домінантній групі поліетнічного суспільства (за характером розселення можуть бути компактними і дисперсними) – це:

а) етнічна меншина; б) етнографічна група; в) етноконфесійна група ; г) субетнос.

28. Сфокусована свідомість, що відображає особливу значимість і актуальність інформації про минуле в тісному зв’язку з сьогоденням і майбутнім, є виразом процесу організації, збереження та відтворення минулого досвіду народу, країни, держави для можливого його використання в діяльності людей або для повернення його впливу в сферу суспільної свідомості.

А) історична пам’ять ; б) наратив; в) усна історія; г) етнічна свідомість.

29. Терпимість до будь-яких проявів іноетнічної ментальності (у поведінці, способі життя, характері, висловлюваннях тощо), може бути домінантною складовою політичної культури етнонаціональної спільноти. Є предметом вивчення політичної етнології, соціології і етнопсихології. Це:

а) етнічна толерантність; б) етнічна симпатія; в) етнокультурна дистанція; г) соціальна дистанція.

30. Ділянка досліджень і метод збирання, зберігання та інтерпретації голосів та спогадів людей, груп та учасників подій минулого, яка є водночас і найдавнішим способом історичного дослідження, що передував писемності, і одним з найсучасніших, починаючи із записів на аудіо плівку у 1940-х і до цифрових технологій ХХІ століття. Це:

а) історична пам’ять ; б) наратив; в) катарсис; г) усна історія.