58.2 Формування консенсусної демократії у Малайзії.

ДЕМОКРАТІЯ КОНСЕНСУСНА(в державах з поліетнічним складом населення) - народовладдя, що базується на пропорційному представництві етнічних груп в парламенті та інші владних структурах.

У політичних системах країн Південно-східної Азії переплітаються елементи західних ліберально-демократичних моделей і самобутні традиції національних політичних культур. Найбільш яскравим прикладом поєднання західних і східних властивостей служить політична система сучасної Федерації Малайзії.

Малайзія за своїм державним устроєм є єдиною країною в світі, де існує федеральна конституційна виборна монархія. Але сама монархічна форма правління відрізняється значною своєрідністю, що відображує історичні особливості складання цієї держави.

В умовах збройної антиколоніальної боротьби,розв’язаної в 1948р. Компартією Малайї(заснована у 1930р. етнічними китайцями) під впливом перемог Компартії Китаю,британська адміністрація змушена була піти на компроміс із верхівкою малайської громади,який виявився доленосним для країни. Була розроблена конституція,що відновлювала систему протекторату над малайськими князівствами півострова,а їхні спадкові володарі-7 султанів,раджа та правитель-знову ставали правителями князівств. Коли ж 31 серпня 1957р. Малайя отримала незалежність,вони утворили виборну монархію й кожні 5 років зі свого складу більшістю не менш,як у 5 голосів,обирають верховного правителя та його заступника(з підручника).

Незалежна держава Малайська Федерація була створена в 1957 році у складі дев'яти князівств півострова і коронних колоній Пінанг і Малакка. У 1963 році до нього приєдналися колонії Англії на Північному Калімантані, а також Сінгапур, правда, через два роки що вийшов з федерації. Так утворилася сучасна Федерація Малайзія.

Нинішня конституція набрала чинності одночасно з проголошенням незалежності Малайської Федерації (1957). У зв'язку з утворенням Федерації Малайзії 16 вересня 1963 року до конституції були внесені доповнення — Акт про Малайзію.

Своєрідність внутрішньополітичної ситуації — зосередження ключових позицій в державно-адміністративному апараті в руках малайської общини при збереженні домінуючих позицій в економіці у етнічних китайців. Уряду Махатхира Мо-хамада в цілому удавалося підтримувати баланс між цими двома найбільшими національними групами(консенсусна демократія).

Малайські султани не володіють абсолютною владою в своїх князівствах. Як і в інших штатах Малайзії, в князівствах на основі загальних виборів обираються законодавчі асамблеї і формуються уряди на чолі з міністрами. Основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики країни розробляються і реалізуються центральним урядом на чолі з прем'єр-міністром. Проте, малайські султани грають важливу роль в політичному житті країни. Вони володіють рядом привілеїв і прерогатив. Серед особливих прав султанів найбільш важливе – обрання верховного глави держави.

Як вже говорилося, Федерація Малайзія — конституційна монархія. Але пост монарха — не спадковий. Обирати короля і бути вибраним на цей пост мають право лише правителі дев'яти малайських князівств. Конференція правителів (Рада правителів) обирає зі свого складу строком на п'ять років конституційного монарха, що очолює всю федерацію. Одночасно з Верховним правителем також з глав султанатів обирається його заступник, який здійснює обов'язки монарха, коли останній не в змозі це робити. На пост глави держави обирається зазвичай найстарший за віком в порядку черги(також не можна повторно обирати султана королем, поки правителі всіх князівств не побувають на цій посаді). Вплив традиційної політичної культури виявляється також і в тому, що Верховний правитель має найвищий соціальний статус і ранг в країні. За ним слідує його дружина, потім султани і губернатори. Верховний глава може бути усунений від влади лише вирішенням ради султанів. Монарх виконує представницькі функції глави держави, радячись з парламентом і урядом.

Правителі князівств користуються на своїх територіях особливими привілеями. Вони юридично недоторканні. Їм також належать всі права, прерогативи і повноваження глави релігії в своєму султанаті. Винятковою прерогативою султанів є питання, пов'язані з національними звичаями і традиціями. Султани підтримують і регулюючу систему соціальної організації в своєму князівстві.

Конституція Малайзії, поряд з відміченими елементами традиційної політичної культури, санкціонує діяльність в країні також принципів і інститутів ліберально-демократичної моделі західного зразка. Згідно конституції, влада ділиться на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищим законодавчим органом Федерації Малайзії є федеральний парламент, який складається з Сенату(70 сенаторів,26 з них обираються законодавчими зборами 13 штатів на 3 роки,а 44-призначаються верховним правителем за поданням прем’єр міністра з осіб,що представляють національні меншини,мають видатні заслуги на державній службі чи відомі своєю фаховою діяльністю) і Палати представників,що повністю виборна(222 депутати,обрані народним голосуванням на 5-річний термін,причому перевага надається голосам малайців-селян)та верховного правителя. Парламент виробляє і затверджує закони, що поширюються на всю територію країни. Він контролює фінансову діяльність уряду і є місцем висловлювання громадської думки з питань, що мають загальнонаціональне значення.

Виконавча влада реалізується федеральним урядом. Головою виконавчої влади є прем'єр-міністр,якого призначає верховний правитель. Він повинен володіти малайзійським громадянством згідно з законом, а також бути членом палати представників, а не сенату. Прем'єр-міністр головує на засіданнях уряду, координує його політику і адміністративну діяльність міністерств і відомств. Він «дає поради» монархові при призначенні суддів, членів Виборчої комісії, Комісії державної служби і інших вищих чиновників. Верховний правитель призначає кабінет — Раду міністрів, що складається з прем'єр-міністра і не встановленого конституцією числа міністрів, які обов'язково мають бути членами парламенту (палати представників або сенату). Міністри призначаються «за порадою» прем'єр-міністра.

Судова влада представлена Верховним судом країни, Вищим судом Малайї (для територій Західної Малайзії, розташованих на Малаккському півострові) і Вищим судом Борнео (для територій Східної Малайзії, розташованих на цьому острові). У країні діє також мережа нижчих судів. Існує і система шаріатських судів,що вирішують питання шлюбно-родинних стосунків виключно серед мусульман.

Суд володіє правом тлумачити конституцію і закони, оголошувати федеральні закони і закони султанатів та штатів недійсними, якщо вони не відповідають конституції або федеральним законам, а також оголошувати незаконними ті або інші дії уряду. Суди юридично незалежні і не входять в систему Міністерства юстиції.

У кожному штаті діє власна конституція,що визначає систему місцевих органів влади, є однопалатний законодавчий орган і виконавча рада на чолі з першим міністром.

Домінуючі позиції у внутрішньополітичному житті з 1974р. займає Національний фронт у складі 14 загальнонаціональних і регіональних партій. Провідна роль належить найбільшій, фактично правлячій партії — Об'єднаній малайській національній організації (ОМНО). Її основні партнери по коаліції — Китайська асоціація М. (КАМ) і Індійський конгрес М. (ІКМ).

Малайзія — член ООН, входить в Британську Співдружність націй, Асоціацію держав Південно-Східної Азії(АСЕАН), а також в різні регіональні економічні групи і міжнародні ісламські організації.