108. Становлення та сучасний стан уявлень про криміналістичну

тактику.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина

поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса,

А. Вейнгарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відображено перші уявлення про

криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на

війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість.

Термін «тактика» означає теорію і практику підготовки та ведення бою. У більш загальному

розумінні — це система засобів, спрямованих на досягнення певної мети через боротьбу,

зіткнення інтересів та подолання опору.

В історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча

тактика, криміналістична тактика. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вивчення

особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до

дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою.

Проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли своє відображення у концепції Л.

Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів у справі,

послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру

кримінальної справи (категорії злочину) — всі ці положення криміналістичної тактики мають бути

відомі суду.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За

своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи

планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної

діяльності); 3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія

систематизації тактичних прийомів та ін.).

109. Система та структура складових криміналістичної тактики.

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики)

Загальні положення (загальна частина), Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна

частина).

Структура загальної частини к/тактики наступна :

а) вчення про криміналістичну версію,

б) планування розслідування та його організація,

в) принципи взаємодії між слідчими та іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі

злочинністю,

г)рекомендації щодо використання на досудовому слідстві техніко-криміналістичних засобів і

прийомів збирання і дослідження доказів,

д) рекомендації щодо використання в криміналістичному судочинстві спеціальних знань,

допомоги спеціалістів та ін.

Другий розділ криміналістичної тактики містить положення про тактичні прийоми і

рекомендації щодо провадження окремих слідчих дій.

за своїм змістом і характером вирішуваних завдань криміналістична тактика у недалекій

перспективі повинна мати дещо іншу ніж зараз, трьохрівневу структуру,

I . Загальні положення (поняття й предмет криміналістичної тактики; її принципи, елементи

організації та планування розслідування; вчення про криміналістичну версію тощо);

II. Спеціальні підгалузі криміналістичної тактики (слідча тактика; судова та тактика злочинної

діяльності);

III. Окремі наукові теорії (теорія систематизації тактичних прийомів; теорія слідчої

ситуації; теорія тактичної рекомендації й операції (комбінації), теорія розробки

тактичних завдань, прийняття тактичних рішень та ін).