2. Найважливіші показники господарської діяльності та їх характеристика

Для керівництва діяльністю будь-якого підприємства і здійснення контролю за нею використовується система показників, яка характеризує її різні аспекти. Найбільша частина (понад 70%) показників формується у системі бухгалтерського обліку. Розрізнюють:

2. Кількісні показники які характеризують обсяги тих чи інших процесів, наприклад кількість придбаних (заготовлених) виробничих запасів, виробленої і реалізованої продукції в цілому та за її видами тощо. Цей показник дає раціонально вирішувати господарські завдання. В них досить часто поєднуються інтереси підприємства, його працівників і держави. Так обсяг реалізації продукції:

   • підтверджує, що вона користується попитом, тобто суспільно визнана;

   • забезпечує підприємству можливість відшкодування витрат і отримання прибутку;

   • дозволяє підприємству сплатити передбачені законодавством податки бюджету, а отже сформувати його доходну частину.

Кожен господарський процес характеризується відповідними кількісними показниками у натуральних вимірниках.

3. Якісні показники характеризують якісну ефективність здійснення конкретного господарського процесу. Більшість з них мають вартісний вимір. Деякі з них досить універсальні і можуть використовуватись у кожному господарському процесі. Наприклад, собівартість:

   • придбаних виробничих запасів;

   • виготовленої продукції (робіт, послуг);

   • реалізованої продукції (робіт, послуг).

Зниження собівартості – один з найважливіших факторів підвищення прибутковості і рентабельності господарювання.

Інші – можуть застосовуватись тільки у конкретному господарському процесі. Так показник “доход від реалізації” безумовно може характеризувати тільки одноіменний процес.

Нарешті існують синтезовані якісні показники які дозволяють оцінити діяльність у цілому. Найважливішими з них є:

• прибуток

• рентабельність.

Як кількісні, так і якісні показники господарської діяльності визначають за даними бухгалтерського обліку.

Використання системи якісних показників дає можливість отримати всебічну характеристику того або іншого підприємства.

3. Облік процесу придбання (заготівлі) виробничих запасів

Необхідною умовою здійснення виробничого процесу є забезпеченість виробничими запасами та їх раціональне використання.

Процес придбання (заготівлі) виробничих запасів – це сукупність операцій по забезпеченню підприємства необхідними предметами праці. Він повинен здійснюватись безперервно та рівномірно. За підсумками його здійснення визначається собівартість придбаних матеріальних ресурсів, яка складається з їх купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат. Перелік конкретних елементів які включаються до фактичної собівартості придбаних предметів праці визначено П(С)БО 9 “Запаси”.

Виходячи з сутності та характеру процесу придбання (заготівлі), у бухгалтерському обліку необхідно:

• правильно і своєчасно визначити обсяги придбаних виробничих запасів;

• виявити усі витрати, пов’язані з його здійсненням;

• визначати фактичну собівартість придбаних виробничих запасів;

• відображати розрахунки з постачальниками;

• оприбутковувати матеріальні цінності.

Більша частина виробничих запасів надходить на підприємства від постачальників на основі підписаних договорів (угод). При цьому постачальники виписують комплект документів (специфікації, товарно-транспортні накладні, сертифікати, податкові накладні). Для отримання виробничих запасів на складах постачальників, а також від транспортних організацій представнику отримувача видається довіреність (тип. Форма М-2), яка реєструється у спеціальному журналі.

У залежності від конкретних обставин факт оприбуткування виробничих запасів матеріально-відповідальною особою може оформлюватись:

- приймальним штампом проставленим на супроводжувальних документах постачальників;

- прибутковим ордером (тип. Форма М-4);

- актом.

Певну частину виробничих запасів підприємства виготовляють самостійно (напівфабрикати, запасні частини тощо). Їх оприбуткування оформлюється приймально-здавальними накладними.

Оприбуткування виробничих запасів, внесених засновниками, як внесок у статутний капітал, здійснюється на основі накладних. Аналогічно оформлюються виробничі запаси, отримані безкоштовно.

Виробничі запаси як і будь-які інші активи відображаються у бухгалтерському обліку у вартісній оцінці. Види оцінок виробничих запасів і порядок їх формування визначені П(С)БО 9 “Запаси”.

Усі виробничі запаси придбані у постачальників за грошові кошти прибуткуються за первинною вартістю, до складу якої входять такі елементи:

- договірна купівельна вартість;

- ввізне мито;

- непрямі податки, які не можуть бути відшкодовані підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

У господарській діяльності підприємств використовується досить широка номенклатура матеріалів, яка нерідко нараховує тисячі назв. За таких умов досить трудомістким є визначення фактичної вартості кожного виду матеріалів. У зв'язку з цим у поточному обліку матеріали обліковують за купівельними (оптовими) або планово-обліковими (незмінними протягом року) цінами, а на окремому аналітичному рахунку до кожного найменування (групи) виробничих запасів відображають транспортно-заготівельні витрати або відхилення від облікових цін. У наслідок цього у синтетичному обліку виробничі запаси будуть відображені за фактичною собівартістю (первинною вартістю).

Виробничі запаси виготовлені на власному виробництві відображаються у обліку за фактичною виробничою собівартістю розрахованою згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

Внесені засновниками та отримані безкоштовно виробничі запаси прибуткуються за справедливою вартістю.

Синтетичний облік запасів здійснюється на рахунку 20 “Виробничі запаси” у розрізі передбачених субрахунків. Даний рахунок відноситься до рахунків активів, основний, матеріальний, активний.

По дебету – відображається надходження виробничих запасів;

По кредиту – списання (вибуття);

Сальдо дебетове, показує вартість залишку виробничих запасів на певну дату і відображається у другому розділі активу балансу.

Необхідно мати на увазі, що при надходженні виробничих запасів від постачальників необхідно відобразити податковий кредит з ПДВ, якщо він відшкодовується підприємству.

Таблиця 1.

Облік надходження виробничих запасів

№ п/п	Зміст операції	Сума грн.	Кореспондуючі рахунки
			Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1	Прийнято до оплати рахунки постачальників, до яких включено: купівельна вартість: матеріалу “А” – 3100 од. по 5 грн. Матеріалу “Б” – 2500 од. по 8 грн. ПДВ 20% Д о оплати	15500 20000 7100 42600	201 “Сировина та матеріали” 641 “Розрахунки за податками”	631 “Розра- хунки з вітчизня-ними поста-чальника-ми”
2	За авансовим звітом відображені оплачені підзвітною особою витрати за вантажно-розвантажувальні роботи	550	201/1 “Транспортно-заготівельні витрати”	372 “Розрахунки з підзвітни-ми особами”
3	Нараховано автотранспортному підприємству за перевезення матеріалів: - договірна вартість транспортування - ПДВ 20% До оплати	1250 250 1500	201/1 “Транспортно-заготівельні витрати” 641 “Розрахунки за податками”	685 “Розрахунки з іншими кредитора-ми”

В аналітичному обліку на рахунку 20 «Виробничі запаси» ці операції будуть відображені:

Матеріали «А» Дт Кт			Матеріали «Б» Дт Кт
2100 шт. на 15500 грн.			2500 шт. на 20000 грн.

Транспортно-заготівельні витрати

Дт Кт

2) 550 грн.

3) 2500 грн.

Як видно з наведеного прикладу, на синтетичних рахунках відображено повну вартість придбаних матеріалів, але на аналітичних рахунках цю вартість відображено ще й у розрізі її складових.

Оскільки в поточному обліку на аналітичних рахунках за видами матеріалів їхній рух відображається за планово-обліковими цінами, то й за вибуття (відпуск на виробництво, реалізація та ін.) їх буде відображено за вказаною оцінкою. У зв’язку з цим виникає необхідність визначити та списати відповідну частку транспортно-заготівельних витрат на витрачену частину матеріалів. Завдяки цьому вказані матеріали будуть списані за їхньою фактичною вартістю згідно з вимогами чинних положень.

Для розподілу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) між витраченою їх частиною і залишком на кінець місяця складається спеціальний розрахунок, приведений в таблиці і визначається середній процент по формулі:

=

Таблиця 2.

Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат

№ п\п	Зміст	Вартість матеріалів за обліковими цінами	Транспортно-заготівельні витрати	Фактична вартість матеріалів
1	Залишок на початок місяця	245000	23400	268400
2	Надійшло за місяць	115000	19800	134800
3	Усього:	360000	43200	403200
4	Середній процент транспортно-заготівельних витрат
5	Витрачено матеріалів на виробництво: продукції “В” продукції “Д”	25500 14300	3060 1716	28560 16016
6	На загальновиробничі потреби	6200	744	6944
7	Реалізовано виробничих запасів	8500	1020	9520
8	Усього витрачено	54500	6540	61040
9	Залишок на кінець місяця	305500	36660	342160

Для визначення транспортно-заготівельних витрат за кожним каналом списаних матеріалів їх облікову вартість множать на середній процент і ділять на 100. Наприклад, на виробництво продукції «В» витрачено матеріалів за обліковими цінами на 25 500 грн., відтак на цю частину матеріалів слід віднести 3060 грн. транспортно-заготівельних витрат [(25500 х 12): 100].

Визначені суми транспортно-заготівельних витрат на списану частину матеріалів відносять (в нашому прикладі):

на дебет рахунків: 23 «Виробництво» — 4776 (3060 + 1716) грн.,

91 «Загальновиробничі витрати» — 744 грн.,

94 «Інші витрати операційної діяльності» субрахунок 3 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» — 1020 грн.

і кредит рахунка 20 «Виробничі запаси».

На аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати» відображено їх повну вартість — 6540 грн.

Після відображення вказаних операцій списані (витрачені) матеріали буде віднесено за напрямами витрат відповідно до їх фактичної вартості. Так само буде відображено і залишок матеріалів на кінець місяця. Облік транспортно-заготівельних витрат ведеться за групами матеріалів у розрізі субрахунків чи синтетичних рахунків у цілому залежно від номенклатури матеріалів та конкретних умов заготівлі матеріалів даним підприємством.

На підприємствах з порівняно невеликою номенклатурою виробничих запасів, де щомісячно відбувається рух більшої їхньої частини, а також за умов досить швидкої зміни цін, поточний облік матеріалів здійснюється за фактичною вартістю. У цьому разі відпуск матеріалів оцінюється за середньозваженою вартістю, виходячи з вартості їх залишку на початок місяця та вартості матеріалів, що надійшли у звітному періоді. Це потребує щомісячного визначення вартості матеріалів за кожним їхнім найменуванням. Такий процес є досить трудомістким.

Поточний облік виробничих запасів здійснюється на кожному підприємстві виходячи з конкретних умов його функціонування.

Оскільки матеріальні витрати становлять основну частину витрат виробничих підприємств, то належна організація їх обліку та контролю за раціональним, економним їх витрачанням є одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку.