2. Правові основи складання, розгляду та затвердження річного звіту про виконання Державного бюджету України

Правова основа: Бюджетний кодекс, ст. 61

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України включає:

1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету

України;

2) звіт про виконання Державного бюджету України

(включаючи звіти про виконання показників за формою

додатків до закону про Державний бюджет України);

3) звіт про фінансові результати виконання Державного

бюджету України;

4) звіт про рух грошових коштів;

5) звіт про власний капітал;

6) інформацію про виконання захищених видатків Державного

бюджету України;

7) звіт про бюджетну заборгованість;

8) звіт про використання коштів з резервного фонду

державного бюджету;

9) звіт про стан державного боргу;

10) звіт про операції щодо державних гарантійних

зобов'язань;

11) зведені показники звітів про виконання бюджетів;

12) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи

інформацію про стан місцевого боргу;

13) інформацію про здійснені операції з державним боргом;

14) інформацію про надані державні гарантії;

15) інформацію про досягнення запланованої мети, завдань

та результативних показників головними розпорядниками

коштів державного бюджету в межах бюджетних програм;

16) інформацію про виконання текстових статей закону про

Державний бюджет України;

17) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України

необхідною для пояснення звіту.

3. Поняття, функції та види державного соціального страхування

Державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Функції державного соціального страхування:

- формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов’язані з сутністю непрацездатних і осіб, що з погляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;

- забезпечення кількості і структури трудових ресурсів;

- зменшення розриву в рі вн ях ма т ері а л ьного з абе зпечення працюючих і непрацюючих громадян;

- сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених дотрудового процесу;

- захистна функція, яка полягає у підтримці сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним;

- компенсаційна функція, що полягає у відшкодуванні збитку з втрати працездатності і збитку здоров’я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв’язку з лікуванням і реабілітацією;

- відтворювальна функція, яка полягає в тім, що соціальне страхування покликане забезпечувати застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності;

- перерозподільча функція, яка визначається тим, що соціальне страхування значно впливає на суспільний розподіл і перерозподіл: соці а л ьні випл а ти зб і л ьшую т ь ча с т ку с т вор ено ї в артос т і, що направляється на споживання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, усіма роботодавцями і державою

- стабілізувальна функція, спрямована на узгодження інтересів соціальних суб’єктів з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань