29. Поняття і суть місцевого управління і самоврядування. Муніципальні системи зарубіжних країн.

Місцеве управління – це управлінська діяльність у місцевій територіальній одиниці здійснювана або центральною владою, або адміністрацією вищого рівня. Місцеве самоврядування – це діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці, тобто територіального колективу і його виборних органів з управління його власними справами. Належність до тієї чи іншої системи залежить від того наскільки жорстко держава здійснює контроль за діяльністю муніципалітетів і до якого адміністративно-територіального рівня цей контроль доходить. Найчастіше розрізняють чотири основні системи:Англосаксонську; Романо-германську; Іберійську; Радянську. Для англосаксонської системи хар-на наявність муніципальних органів з рівня нижче держави, суб’єкта федерації, або державного автономного утворення. Діє принцип: їм дозволено те, що прямо передбачено з-м. Хар-ю рисою цієї системи є відсутність спеціальних чиновників, які здійснюють контроль за діяльністю муніципалітетів. Держава може здійснювати контроль по лінії певних міністерств в межах їх компетенції ,але найчастіше перевірки проводяться коли з’являються свідчення про порушення муніципалітетами встановлених для них повноважень. Для континентальної (романо-германської) системи основним є принцип згідно якого муніципальні органи можуть вирішувати будь-які питання, якщо це не заборонено законом і ці питання не належать до повноважень інших органів. Іберійська система – ЇЇ сутність полягає в наступному: населення адм-тер одиниці обирає представницький орган (раду) і головну посадову особу, інколи цю посадову особу обирає рада, ця посадова особа затверджується вищими державними органами і є представником держави в відповідній адм-тер одиниці, вона очолює представницький орган, керує його роботою, має право вето відносно рішень, які представницький орган приймає і одночасно є виконавчим органом. За радянської системи ради всіх рівнів від сільської до верховної вважалися державними органами, ради нижчого рівня підпорядковувались радам вищого рівня ,ради утворювали виконкоми,обирали голів виконкомів, які одночасно керували роботою ради, рада збиралася декілька разів на рік на один два дні і формально затверджувала рішення які готували виконкоми.

30. Порядок формування, структура і організація роботи муніципальних органів, їх фінансова база і компетенція.

Організаційно правові форми місцевого самоврядування. Загалом система органів місцевого самоврядування співпадає у більшості країн з формою правління, тобто системою державних органів. Первинним органом найчастіше є комуни, общини та інше. Розповсюджена практика об’єднання комун на певному територіальному рівні, для вирішення загальних питань. Повноваження і фінансова основа В країнах загального права діє принцип дозволено лише те, що прямо передбачено законом і перелік повноважень закріплюється дуже детально. В країнах континентального права протилежний принцип, дозволено все, що не заборонено законом. Повноваження можуть поділятися на власні і делеговані. До делегованих повноважень як правило відносяться питання загальнодержавного значення:- Безпека населення - Протипожежна безпека - Освіта - Екологія -Транспорт. Основу місцевих бюджетів складають місцеві податки і збори, найбільшу частину складають так звані прямі податки (наприклад податок на нерухомість). Також держава виділяє додаткові кошти для фінансування місцевих бюджетів у вигляді субсидій. Чим більш жорсткий контроль держави за діяльністю муніципалітетів, тим більшу частку місцевих податків і зборів держава забирає в центральний бюджет і тим більше вона їх повертає ,але повертає по різному є дотації, а є субвенції. Дотації мають загальне призначення ,вони виділяються для покриття дефіциту місцевих бюджетів і муніципалітети самі вирішують як ці кошти витрачати. Субвенції мають спеціальні призначення ,вони виділяються для реалізації певних програм. І держава здійснює контроль за їх цільовим застосуванням.