2.2. Учасники інвестиційного проекту.

Залежно від ідеї і призначення проекту підбирається склад його учасників. Серед них - автор ідеї або ініціатор створення проекту, який не завжди буває його замовником.

Замовник - це головна дійова особа або майбутній власник чи співвласник і користувач результа­тів проекту. Він (або хтось на його доручення) визначає основні параметри проекту, організовує його фінансування, контрактацію. Він несе і відповідальність за цими контрактами, забезпечує взає­модію всіх учасників проекту.

Інвестор - це особа або група осіб (юридичних чи фізичних), що забезпечують інвестування даного проекту. Інвестором може бути і сам замовник (найчастіше він ним і буває).

Керівником проекту може бути сам замовник або на його доручення інша особа - юридич­на чи фізична, якій делеговано на контрактній основі всі або частку повноважень щодо керів­ництва і здійснення проекту впродовж усього його життєвого циклу. Керівник проекту або замовник підбирають виконавців (команду) для реалізації проекту (генпідрядника, проектува­льника тощо).

Проектувальник - юридична особа, яка забезпечує виконання за контрактом проектно-пошу­кових і науково-дослідних робіт у розрізі ідеї проекту.

Генеральний підрядник - юридична особа, що найнята замовником на контрактній основі для забезпечення будівельно-монтажних робіт, включаючи пуск в експлуатацію. Генпідрядник підбирає виконавців для різних спеціальних робіт (субпідрядників), забезпечує їх взаємодію. У деяких випад­ках генпідрядник забезпечує всі роботи, у тому числі і проектні. Це властиво проектно-будівельним або будівельно-проектним фірмам (проектним компаніям).

Серед учасників інвестиційного проекту - органи влади, споживачі продукції, інші учасники.

2.3. Життєвий цикл інвестиційного проекту, його стадії, фази, етапи та середовище.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту охоплює певний проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (введення вдію виробничої потужності, об’єкта, випуску продукції, здійснення нововведення тощо). Цей проміжок часу прийнято вважати інвестиційним циклом, або циклом інвестиційного проекту. Він складається з таких трьох фаз:

1. Передінвестиційна (від попередніх досліджень до остаточного прийняття інвестиційного рі­шення);

Вона поділяється на такі стадії:

• передінвестиційна;

• ідентифікаційна;

• підготовча;

• розробка попереднього проекту й експертиза;

• детальне проектування.

2. Інвестиційна (проектування, укладення контрактів, спорудження або облаштування приміщень виробничого і невиробничого призначення, навчання виробничого персоналу);

Інвестиційна фаза має такі стадії:

• підготовка і проведення тендерів;

• спорудження потужності та її об'єктів, виробничий маркетинг;

• навчання виробничого персоналу.

3. Виробнича (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяльності, випуск прое­ктної продукції).

Вона охоплює такі стадії:

• здача в експлуатацію;

• започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

• заміна та оновлення технологічного устаткування;

• розширення та інновації;

• виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії, що узгоджуються з рекомендаціями ІЖЮО (під­розділ Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку).

Передінвестиційна стадія - це стадія визначення інвестиційних можливостей; отримання в максимально короткий термін і без значних витрат інформації про потенційних інвесторів, на рі­зних рівнях - від підприємства до сектора економіки та ін. На цій стадії дослідження базуються за­звичай на загальних оцінках, а не на детальному аналізі. Аналізують природні ресурси, майбутній попит на проектну продукцію, імпорт подібної продукції з метою визначення ідентифікації проводять вибір цілей проекту, складають перелік усіх можливих альтернативних ідей, здійснюють відбір різних проектів з порівнянням їх можливостей для вибору найефективнішого з урахуванням можливостей останнього на макро- і мікрорівні.

Макроекономічний аналіз переважно здійснюється за трьома ознаками:

• ресурсною;

• галузевою, щоб визначити потенціал певного сектора економіки;

• регіональною, щоби з'ясувати можливості регіону і привабливість для нього проектної продукції. Макроекономічний аналіз має на меті збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій же стадії здійснюється і аналіз на мікрорівні. Найпоширенішими критеріями для відхилення проектів є такі:

• висока вартість проектів порівняно з очікуваними доходами;

• брак політичної підтримки; висока вартість сировини і кваліфікованих кадрів;

• недостатній попит на проектну продукцію; неконкурентоспроможна технологія; висока енерго- і матеріаломісткість проектної продукції;

• великомасштабність проекту, що є причиною неспроможності існуючих організаційно-управлі­нських структур реалізувати його;

• надмірний ризик.

Стадія підготовки проекту складається з двох етапів: попередня оцінка та додаткові дослідження. На цій стадії здійснюють відбір та ранжирування і наявних варіантів проекту, які доцільно взяти для детального розроблення, а також попередню оцінку інвестиційної пропозиції. Включає в себе:

• технічна і технологічна здійснюваність проекту;

• екологічна, соціальна й інституційна допустимість;

• фінансова та економічна доцільність;

• оцінка альтернатив проекту.

• оцінка ризику і невизначеності зовнішнього середовища.

Якщо ж економічна частина проекту викликає сумніви, то потрібно зробити додаткові дослід­ження. У такому разі слід оцінити конкретні сировинні і матеріальні ресурси за ступенем доступ­ності чинних та призначених цін на пі ресурси, уточнити масштаб проекту та можливі транспортні витрати. У подальшому додатково вивчають і визначають джерела фінансування й альтернативні ва­ріанти, аналізують відбір можливих технологій тощо.

Після розробки попереднього проекту та експертизи переходять до стадії розробки проекту (детального проектування), коли здійснюють детальну розробку проектно-кошторисної документації за всіма розділами проекту (технічним, технологічним та ін.) і проводять його аналіз (технічний; екологічний; соціальний; інституційний; фінансовий; економічний; комерційний; аналіз ризиків). Деколи ці аналізи проектів називають експертизою.

Протягом інвестиційної фази, або фази впровадження проекту, здійснюють такі заходи:

• визначення організаційної, правової та фінансової бази здійснення проекту, проведення тенде­рів, укладення угод;

• вирішення технічної, технологічної частини проекту і придбання устаткування під прийняту проектом технологію; придбання землі;

• проектні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи;

• формування адміністрації підприємства, фірми;

• виробничий маркетинг;

• набір і навчання кадрів.

Набір і навчання експлуатаційних кадрів слід проводити паралельно з будівельно-монтажними роботами з таким розрахунком, щоб вони були спроможні брати участь уже на етапі пусконалагод­жувальних робіт. Це особливо важливо для великомасштабних проектів із залученням значної кіль­кості працюючих і тих проектів, де використовуються нові технології, ноу-хау, що вимагають від експлуатаційного персоналу особливих навичок і нових прийомів праці.

Введення в експлуатацію - технічно і технологічно важливий період здійснення проекту. В цей період проводять пусконалагоджувальні роботи, передексплуатаційні перевірки і пробні пуски тех­нологічного і допоміжного устаткування, комплексне опробування з видачею проектного продукту, виробу та ін., прийняття в експлуатацію з оформленням відповідного акта приймання. Безперечно, передумовою цього має бути забезпечення, - відповідно до розроблених у складі проекту графіків, - постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей, виробів, інших ресурсів, відповідної кваліфікації експлуатаційного основного і допоміжного персоналу.

Експлуатаційна фаза, або експлуатація виробничої потужності чи об'єкта, дає відповідь, наскі­льки результати проекту відповідають його цілям. Функціонування потужності, виробництва, підп­риємства у режимі виробництва (випуску продукції, надання послуг) за умови дотримання проект­них нормативів і досягнення розрахункової рентабельності (прибутку) - свідчення того, що проект вдався, що інвестування відбулося вдало.

Під час експлуатації виникає потреба постійного оновлення процесу, удосконалення окремих його ділянок, упровадження нової продукції, нових технологій, поліпшення систем контролю та уп­равління. Це, у свою чергу, вимагає відповідних фінансових і технічних ресурсів і має здійснюватися на підставі уже нових проектів,

Важливою стадією інвестиційного проекту і проектного аналізу є заключна оцінка проекту. Вона дає змогу відповісти на такі питання:

1. Чи досягнуті цілі проекту, а якщо ні, то в чому причина?

2. Чи досягнуто запроектованої величини прибутку?

3. Чи отримали учасники проекту запроектовані вигоди?

На підставі цих відповідей узагальнюють позитивні і негативні сторони проекту з тим, щоб ура­хувати їх у наступних проектах.

Здійснення проекту відбувається в оточенні внутрішнього і зовнішнього середовищ. Тому на проект впливають внутрішні і зовнішні фактори.

До зовнішніх факторів належать:

• політичні - політична стабільність, урядова підтримка проекту, торговельні відносини з іншими країнами та ін.;

• економічні - майнові права, правові відносини, у т. ч. право на землю, податки, тарифи, митні збори, страхові гарантії, рівень інфляції, стабільність національної валюти, інвестиційний клімат тощо;

• соціальні - рівень життя, свобода слова, свобода переміщення в межах країни і за її межі, громадські організації, засоби масової інформації, ставлення місцевого населення до проекту;

• правові - закони та нормативні акти щодо гарантій і пільг, права людини та ін.;

• інфраструктури і - комунікаційні засоби, шляхи, енергозабезпечення, соціальна і виробнича інфраструктура;

• природні та екологічні - природно-кліматичні, температура, вологість, сейсмічність, водні ресурси, законодавство щодо захисту довкілля;

• культурологічні - культурні традиції, релігія, рівень освіченості, рівень безробіття та ін.;

• науково-технічні - рівень розвитку фундаментальних і прикладних наук, зв’язок, телекомуні­кації тощо.

Внутрішнє середовище проекту треба розглядати за найбільш значущими факторами, зокрема такими:

• економічні умови;

• соціальні умови;

• стиль керівництва;

• організація проекту;

• методи та засоби комунікацій.