Інвестиційні ресурси підприємства

Вид інвестиційних ресурсів	Зміст інвестиційних ресурсів підприємства
1. Внутрішні власні ресурси	нерозподілений прибуток амортизаційні відрахування спеціальні фонди, що формуються за рахунок прибутку страхові відшкодування збитків, спричинених втра­тою майна довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких закінчується у поточному періоді частина основних фондів, що реінвестується шляхом продажу частина зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції
2. Внутрішні позичені ресурси	приріст заборгованості з оплати праці приріст заборгованості в розрахунках з бюджетом та позабюджетними фондами приріст заборгованості в розрахунках зі страхуванням приріст іншої внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства
3. Зовнішні власні ресурси	акціонерний чи пайовий капітал кошти, що виділяються вищими холдинговими та акціонерними компаніями безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування
4. Зовнішні позичені ресурси	довгострокові кредити банків та інших кредитних структур прямі державні кредити інвестиційний податковий кредит комерційні кредити, що надаються постачальниками машин, обладнання та інших інвестиційних товарів підрядникам кошти, що залучаються шляхом емісії та розміщення облігацій та інших боргових зобов’язань підприємства машини, обладнання та інші реальні види ресурсів, що залучаються на основі лізингу інші джерела формування позичених ресурсів (селенг, факторинг, форфейтинг тощо)

Усі інвестиційні ресурси, що формуються на підприємстві для реалізації його інвестиційної діяльності, можуть використовуватися у фінансовій, матеріальній, нематеріальній та трудовій формах.

Фінансові ресурси, зокрема грошові кошти, в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль. По-перше, вони можуть трансформуватися у будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та знарядь праці, інновацій, робочої сили та інших елементів виробництва, а по-друге, тільки грошові кошти дають можливість інвестору вибирати будь-який об’єкт інвестування. Інвестиційні ресурси у вигляді цінних паперів, які вкладаються в об’єкти інвестування, зокрема в статутний фонд, в Україні майже не використовуються. Інвестиційні ресурси у формі матеріальних, нематеріальних та трудових вкладаються виключно у процес виробництва.

8.3. Оцінка вартості інвестиційних ресурсів

Капітал, як і інші фактори виробництва, має вартість, яка формує рівень операційних і інвестиційних витрат.

Вартість капіталу - це є його ціна, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел.

Вартість капіталу виражається у виді відсоткової ставки (або частки одиниці) від суми капіталу, вкладеного в бізнес, яку варто заплатити інвестору протягом року за використання його капіталу. Інвестором може бути кредитор, власник (акціонер) підприємства або саме підприємство. В останньому випадку підприємство інвестує власний капітал, який утворився за період, що передує новим капітальним вкладенням і отже належить власникам підприємства. В будь-якому випадку за використання капіталу треба сплачувати. Мірою цього платежу виступає вартість капіталу.

Звичайно вважається, що вартість капіталу - це альтернативна вартість. Інакше кажучи доход, що очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику. Якщо компанія хоче дістати кошти, то вона повинна забезпечити доход на них, який як мінімум дорівнює величині доходу, що можуть принести інвесторам альтернативні можливості вкладення капіталу.

Основна галузь застосування вартості капіталу - оцінка економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, що використовується в методах оцінки ефективності інвестицій, тобто за допомогою якої всі грошові потоки, що з’являються в процесі інвестиційного проекту приводяться до дійсного моменту часу, - це і є вартість капіталу, що вкладається в підприємство.

Ставка дисконту - це відсоткова ставка віддачі, що підприємство припускає одержати на зароблені в процесі реалізації проекту гроші. Оскільки проект розвертається протягом декількох майбутніх років, підприємство не має твердої впевненості в тім, що воно знайде ефективний спосіб вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші у свій власний бізнес і одержати віддачу, як мінімум рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства - це мінімальна норма прибутковості при вкладенні зароблених у ході реалізації проекту грошей.

На вартість капіталу впливають наступні фактори:

• рівень прибутковості інших інвестицій,

• рівень ризику даного капітального вкладення,

• джерела фінансування.

Існують різні форми вартості капіталу: вартість власного капіталу, вартість додатково залученого капіталу, вартість позикового капіталу у вигляді банківських кредитів, вартість фінаносового лізингу, вартість позикового капіталу, який залучається за рахунок емісії облігацій, вартість товарного кредиту, вартість внутрішньої кредиторської заборгованості, середньозважена ціна капіталу.

У прийнятті рішення про залучення джерел для фінансування інвестиційних проектів важливу роль відіграє визначення вартості інвестиційних ресурсів, або капіталу, що інвестується.

Вартість інвестиційного капіталу — це необхідна ставка доходу, яку повинна мати фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталів на ринку. Основними чинниками, що визначають вартість капіталу, є: ризикованість одержаних доходів; питома вага заборгованості в його структурі; фінансова стійкість компанії та інші чинники. Наприклад, якщо сподівані надходження та грошовий потік мінливі, заборгованість висока, а фірма не має міцної фінансової репутації, інвестори купуватимуть акції компанії тільки тоді, коли їх ризик буде компенсовано високими доходами. І навпаки, постійно зростаючі доходи, низька заборгованість і гарна фінансова репутація дають змогу фірмі випустити облігації та акції з низькими витратами.

Вартість інвестованого капіталу можна розглядати як міру прибутковості підприємства, тобто існує пряма залежність між вартістю інвестованого капіталу та внутрішньою нормою дохідності інвестицій. Якщо норма дохідності перевищує вартість інвестованого капіталу, то фірма одержує більше, ніж витрачає на залучення коштів. І навпаки, якщо норма дохідності від інвестицій нижче вартості залученого капіталу, це означає, що фірма несе збитки на залученні коштів, і тоді не варто здійснювати інвестування.

Отже, існує пряма взаємозалежність між нормою дохідності інвестицій, вартістю капіталу та доцільністю проекту: якщо норма вище за вартість інвестованого капіталу — то проект прибутковий, якщо ні — збитковий.

Таким чином, основною проблемою у формуванні джерел фінансування інвестиційних проектів є визначення вартості їх залучення.

Таким чином, якщо вартість інвестованого капіталу є необхідною ставкою доходу, яку фірма мусить сплачувати для залучення капіталів, то вона стає орієнтиром для вимірювання рівня дохідності та ризику інвестицій.

Існує велика кількість методик визначення вартості інвестиційного капіталу, ось декілька з них:

1. Розрахунок середньозваженої вартості (WACC) показує який прибуток повинен приносити інвестиційний проект.

Розраховується по формулі:

WACC= С₀( 1 -tax)do+ C_k( 1 -tax)d_k +C_РАd_РА +С_Аd_А+С_ПРd_ПР

С_0, C_k , C_РА, С_А, С_ПР - вартість капіталу від випуску облігацій, банківських кредитів, привелигійованих акцій, простих акцій, нерозподіленого прибутку;

tax - ставка оподатковування,

do, dk, dpa, d_a d_np - частка джерела в загальному обсязі капіталу.

2. Ставка прибутковості власного капіталу визначається по формулі:

R=r + (В/Е) (r-i)

R -ставка прибутковості власного капіталу,

r- ставка прибутковості інвестованого капіталу,

В- довгострокова заборгованість,

Е - власний капітал,

і - відсоток по довгостроковій заборгованості.

3. Капіталізація - визначення вартості об'єкта інвестування на підставі очікуваного доходу від його використання. Розрахуємо коефіцієнт капіталізації:

К=Мі₂+(1-М)і₁, де

К- коефіцієнт капіталізації,

М- відношення величини кредиту до вартості майна,

i₂- відсоток по обслуговуванню боргу,

i₁- норма доходу на інвестований капітал.

4. Вартість об'єкту інвестування методом прямої капіталізації

V=NOI/K, де

V- вартість майна,

NOI- чистий операційний доход,

К- коефіцієнт капіталізації

5. Прямолінійне повернення капіталу (метод Рингу) передбачає, що відшкодування основної суми інвестованого капіталу здійснюється рівними частинами. Розмір платежу по основній сумі кредиту становить:

R=D/n,

де R - сума, що йде на погашення інвестицій (боргу),

D - загальна сума інвестицій (боргу);

п- кількість періодів

6. Метод нарахування відсотків за принципом «вартість плюс»:

Процентна ставка по кредиту = Вартість залучення відповідних ресурсів для банку + банківські операційні витрати + компенсація банку за рівнем ризику невиконання зобов'язань позичальника + очікувана маржа прибутку банку

7. Метод нарахування відсотків за принципом «цінового лідерства»

Процентна ставка по кредиту = Базова-ставка або «прайм-рент», включаючи очікувану маржу прибутку банку + премія за ризик непогашення позики + премія за ризик, зв'язані з терміновістю, що виплачується по довгострокових кредитах

8. Ефективна річна ставка дозволяє визначити відносні витрати, які несе кредитор (банк) за рік у цілому, виплачуючи відсотки по депозиті. Визначається по формулі:

EAR=(1+r/m)^m-1,

де EAR_Р - ефективна річна ставка,

г- річна ставка відсотка по депозиту, в коефіцієнтному виразі,

m- кількість нарахувань у році.

9. Ефективна місячна ставка дозволяє визначити відносні витрати, які несе кредитор (банк) за місяць, виплачуючи відсотки по депозиті при умові (факт/факт). Визначається по формулі:

EAR_М = ,

де EAR_М - ефективна місячна ставка,

г- річна ставка відсотка по депозиту, в коефіцієнтному виразі,

V – сума вкладу.

Співвідношення між складовими капіталу фірми являє собою структуру інвестованого капіталу, яка безпосередньо впливає на прийняття інвестиційних рішень. У зв’язку з цим, під час передінвестиційних досліджень перед суб’єктами господарювання виникає проблема визначення оптимальної структури інвестиційного капіталу, а саме:

• яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво;

• яким чином у перспективі формуватиметься основний та обіговий капітал;

• яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу;

• за якого співвідношення фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту, доходи від його реалізації будуть найбільшими.

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв’язок між коефіцієнтами рен­табельності власного капіталу та заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.